Рішення № 8265650, 04.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2010 р. Справа № 33/280-09

вх. № 10215/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Хом’як Т.В., дов.№04-05/96 від 05.02.10р.

відповідача - не з*явился (в попередньому судовому засіданні - Філатов П.А., дов. б/н від 01.11.2008р.)

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Інтертранс", м. Київ

до ТОВ "Сіат", м. Харків

про стягнення 4519,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 4519,35 грн., у тому числі 3656,82грн. основного боргу та 862,53грн. пені за договором №781 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами 29.10.08р. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованність, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні 08.02.2010р. представник позивача надав уточнення до позовної заяви, прийняті судом до розгляду, в яких просить стягнути з відповідача 1877,17грн. штрафних санкцій та 465,68грн. пені. Свої вимоги обґрунтовує тим, що штрафні санкції відповідачу нараховані у зв’язку з понаднормативним простоєм на митному переході при замитненні вантажу,що експортувався до Німеччини на підставі умов договору та заявок. Крім того, відповідачу нараховано пеню на підставі п.6.6 договору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти уточнених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, посилається на своєчасне проведення розрахунків, на те, що позивач не конкретизував за що конкретно він вважає необхідним застосувати штрафні санкції, не зазначає пункт, який передбачає відповідне нарахування. Крім того, зазначає, що позивачем розраховано гривневий еквівалент штрафу за курсом євро станом на день складання актів виконаних робіт, в той час як в заявках зазначено, що під умовними одиницями слід вважати еквівалент євро по курсу НБУ на момент підписання заявки, тобто на 31.10.2009р.

В судовому засіданні оголошено перерву з 25.02.2010р. до 14.00 год. 04.03.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29.10.2008р. між відповідачем (Експедитором) та позивачем (Перевізником ) укладений договір на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до умов договору відповідач зобов’язався підготувати вантаж до перевезення, забезпечити його завантаження та митне оформлення у відповідності до умов п.3.1.2 договору, забезпечити своєчасне оформлення товаро-транспортних, митних та інших умов, встановлених договором а позивач зобов’язався забезпечити подачу під завантаження справного транспортного засобу, дотримуватись інструкцій експедитора, інформувати його про вимушені затримки транспортного засобу та інші непереборні обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

У відповідності до п.2.1 договору, договір, укладений по факсу, має юридичну силу попереднього договору. Сторони обумовили, що конкретні умови щодо кожного перевезення обумовлюються в транспортній заявці, що є невід’ємною частиною договору.

За трьома заявками від 31.10.2008р. позивачем було здійснено перевезення за визначеним в заявках маршрутом. Вантаж було доставлено до місця призначення та отримано вантажоодержувачем, про що свідчить відмітка в СМR –накладних № 006153; №028140; №030218. Сума транспортних послуг сплачена відповідачем у встановленому порядку, що не заперечується представниками сторін в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1877,17 грн. позивач посилається на наявність простою автомобіля на митному переході при замитненні вантажу та настання відповідальності відповідача у відповідності до умов договору та заявок.

У відповідності до п.3.1.2 договору Експедитор зобов’язаний забезпечити завантаження транспортного засобу протягом 24 годин з моменту прибуття автомобіля до вантажовідправника, його митне оформлення за 24 години, забезпечити розмитнення вантажу протягом 24 години та вивантаження із транспортного засобу за 24 години з моменту прибуття автомобіля до вантажоодержувача, якщо інше не оговорено в заявці.

Пунктом 6.4 договору сторони обумовили, що за порушення вищевказаного пункту Експедитор виплачує Перевізнику штраф у розмірі 530 грн. за кожну повну або неповну добу простою, якщо інше не вказано в заявці.

У відповідності до п.3.1 заявок сторонами передбачена сплата 50 у. о.(Україна) за кожну почату добу понад норми, за простій більше 5 діб – штраф 50 у. о. за добу простою... За простій на митниці більше 12 годин внаслідок неправильної чи не повністю оформленої документації, стягується штраф в рівному еквіваленті -50 у. о (за кожні 12 годин простою) Умовами заявки визначено, що у. о.- еквівалент Євро за курсом НБУ на момент підписання заявки.

За таких обставин, суд вважає, що умовами заявок змінена лише вартість простою, визначена п.6.4 договору. Всі інші умови договору не змінені.

Оскільки відмітками митниці, зазначеними в СМR щодо місця та дати замитнення вантажу та даними імпортованими з програмного забезпечення системи моніторингу і диспетчеризації рухомих об’єктів ТОВ „Сі Ті Сі”(супутникові дані) доведено знаходження автомобілів на митному переході при замитненні вантажу понад нормативний простій, визначений п.3.1.2 договору, суд вважає, що має місце простій за кожною заявкою у зазначені позивачем строки. Відповідачем доказів, які б підтвердили відсутність простою у вищевказаний період та відсутність його вини в його виникненні, до суду не надано. Крім того, не доведено відповідачем належними доказами правові підстави знаходження на митному переході понад встановлені строки.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що умовами заявок була передбачена відповідальність лише за простій на митниці більше 12 годин внаслідок неправильної чи не повністю оформленої документації, а документація була оформленою належним чином, тому відсутні підстави для застосування відповідної відповідальності за звичайний простій, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки і за умовами договору і за умовами п.3.1 заявок передбачена вартість простою в розмірі 50 у. о.(Україна) за кожну почату добу понад норми без будь-яких застережень або виключень. Оскільки і умовами договору і умовами заявок встановлено певну відповідальність, суд вважає твердження позивача про наявність простою та настання відповідальності відповідача за його утворення, обґрунтованим та доведеним належними доказами.

Оскільки умовами заявок визначено, що у. о.- еквівалент Євро за курсом НБУ на момент підписання заявки і позивачем при проведенні розрахунку простою застосовано курс Євро до гривні, встановлений Національним банком України в розмірі 750,8681 станом на 31.10.2008р., суд вважає вимогу позивача про стягнення штрафних санкцій за простій в розмірі 1877,17 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 465,68 грн. на підставі п.6.6 договору у зв’язку з неоплатою відповідачем штрафу за простій.

У відповідності до вимог Цивільного та Господарського кодексів України штраф і пеня є штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення пені, оскільки умовами вищевказаного п.6.6 договору нарахування пені передбачено лише у випадках невиконання сторонами термінів взаєморозрахунків, а матеріалами справи доведено проведення за договором розрахунків за послуги з перевезення в повному обсязі.

Крім того, нарахування пені у зв’язку з неоплатою штрафу за простій суд вважає безпідставним, оскільки у відповідності до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Нарахування пені у зв’язку з неоплатою штрафу не передбачено ані умовами договору ані вимогами діючого законодавства. Крім того, умовами договору не передбачено будь-яких термінів по його оплаті. Пеня є лише засобом забезпечення виконання господарського зобов’язання, в даному випадку надання послуг з перевезення, і відповідальність у відповідності до вимог п.6.6 договору має наставати саме в разі його неналежного виконання, а не застосування будь-якої іншої відповідальності, передбаченої договором, зокрема штрафу за простій, спір про стягнення якого вирішується в судовому порядку.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 81,73грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 189,09грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням наданого уточнення від 04.02.2010р.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 47, 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіат" (61068, м.Харків, вул.Семиградська,36, в тому числі п/р 26002333 в Харківському відділенні ВАТ "Райфайзен банк аваль", МФО 350589, код 24673554) на користь Закритого акціонерного товариства "Інтертранс" (03049, м.Київ, вул.Фурманова,1/7, в тому числі п/р 26004064583 в АБ "Експрес Банк" м.Київ, МФО 322959, код 32461684) 1877,17грн. штрафу, 81,73грн. витратпо сплаті державного мита, та 189,09грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 465,68грн. пені в позові відмовити.

Суддя

Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні 04.03.2010р. позакінченні розгляду справи.