Рішення № 82653051, 24.05.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3845/18

2/296/158/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гарапюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” про визнання права власності на частку в спільному майні та усунення перешкод у здійсненні права користування майном,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, визнати за ОСОБА_1 право спільної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача передати ключі від вхідних дверей квартири та не чинити перешкоди у здійсненні позивачем права користування квартирою, як об`єктом права спільної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 24.04.1999 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06.04.2005 року шлюб між сторонами розірвано, однак свідоцтво про розірвання шлюбу позивач отримала лише 19.01.2017 року. Вважає, що юридично їх шлюб розірвано 04.03.2015 року. 21.02.2006 сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 178 102,00 грн., право власності на яку за взаємною згодою оформлено на відповідача. 22.02.2006 року відповідач уклав з банком договір іпотеки, передавши в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору квартиру АДРЕСА_1 . Позивач також надала згоду на передачу квартири в іпотеку. Позивач зазначає, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, як колишнього подружжя, оскільки набута за час їх перебування у шлюбі. Відповідач не бажає вирішити спір у добровільному поряду, на даний час проживає з іншою жінкою в цій квартирі, самостійно користується спільним майном, утворюючи позивачеві перешкоди в можливості в ній проживати з дочкою.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по вказаній справі (а.с.21-22).

30.05.2018 позивачем подано до суду клопотання про допит свідків і долучення документів до матеріалів справи, яке частково розглянуте у судовому засіданні 30.05.2018 року. Продовжено підготовче провадження в даній цивільній справі (а.с.36-37).

02.08.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що квартиру АДРЕСА_1 придбав після розірвання шлюбу у судовому порядку на свої власні кошти, отримані від продажу власної квартири АДРЕСА_2 та позичені у сестри кошти у сумі 106 000,00 грн. Спірна квартира не є об`єктом спільної сумісної власності, оскільки шлюб вважався припиненим з часу набрання рішення законної сили, а саме, з 10.05.2005. Крім того, позивачем порушено строк позовної давності, так як з часу розірвання шлюбу пройшло більше п`яти років (а.с.50-52).

14.08.2018 року позивачем подано відповідь на відзив. Зазначає, що після купівлі спірної квартири в короткий термін за спільні кошти зробили з відповідачем ремонт в квартирі, купили нові меблі і техніку в квартиру. Твердження відповідача про те, що після розірвання шлюбу сторони не проживали разом спростовує доданими спільними сімейними фото. Зазначає, що при оформленні договору купівлі-продажу надавала чоловікові нотаріально посвідчену згоду на її придбання. Термін позовної давності позивач не пропустила, оскільки спір між сторонами з приводу розпорядження вказаною квартирою виник у 2017 році (а.с.72-73).

25.09.2018 року позивачем подано клопотання про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 (а.с.100).

27.09.2048 року представником відповідача подано клопотання про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.104).

22.10.2018 у судовому засіданні задоволено клопотання про допит свідків (а.с.107-108)

У судовому засіданні позивач та її представник просили суд задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” у судове засідання представника не направило, про час і місце розгляду справи представник повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_9 - мати позивача у судовому засіданні пояснила, що сторони проживали разом по вул. Леваневського у м.Житомирі. Потім отримали кредит у банку і купили квартиру по проїзду Академіка Тутковського у м.Житомирі. Після купівлі вказаної квартири проживали разом до 2014 року. На сьогоднішній день кредит не погашено, донька його погашає теж. Свідок вказала, що у 2006 році подарувала доньці та онуці 6 000 доларів США.

Свідок ОСОБА_4 - донька сторін, у судовому засіданні пояснила, що проживала разом з мамою і татом по проїзду АДРЕСА_3 до 2015 року. Зазначила, що коли вона навчалася у дев`ятому класі, разом з матір`ю виїхали з квартири і спочатку мешкали у бабусі в гуртожитку на Корбутовці, а потім переїхали на АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_6 – сестра відповідача у судовому засіданні пояснила, що сторони одружились у 1999 році, проживали разом перших півроку, потім періодично розходились, а у 2005 році розлучились. Вказує, що позивач проживала у матері, а відповідач з іншою жінкою у спірній квартирі, на купівлю якої вона позичила брату 110 000,00 грн. Після того, як брат отримав кредит у банку, він відразу повернув їй позичені кошти.

Cвідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що дійсно укладав договір купівлі-продажу квартири з відповідачем, також була присутня його матір. Розрахунок проведено у доларах США.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що її чоловік хрестив доньку сторін. Вказала, що вони дружать сім`ями з 1999 року. Підтвердила, що сім`я Дядченко спочатку проживала по АДРЕСА_5 , а потім почала проживати по проїзду АДРЕСА_3 .

14.02.2019 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_1 про надання згоди на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 (а.с.142).

Дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та свідків, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 24.04.1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06.04.2005 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 10.05.2005 року (а.с.59).

Сторони є батьками малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

21.02.2006 року між ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та відповідачем у справі ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_6 Академіка АДРЕСА_7 та зобов`язався сплатити продавцям 178 102,00 грн., з яких грошей 94 777,00 продавці одержали від покупця до підписання цього договору, а решту 83 325,00 будуть виплачені продавцям до 25.02.2006 року. Продавці не заперечували проти передачі вищевказаної квартири в наступну іпотеку для повного розрахунку з ними (а.с.15).

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій остання надає згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 за ціну і на умовах йому відомих (а.с.16).

Крім того, перед оформленням договору купівлі-продажу спірної квартири відповідач ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 06.02.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шеніною О.А. №52, продав квартиру АДРЕСА_2 , що належала йому на підставі договору дарування від 23.06.2002 (а.с.53,55).

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_6 загальною АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , у тому числі житловою площею АДРЕСА_10 кв АДРЕСА_11 м, що розташована на четвертому поверсі дев`яти АДРЕСА_12 житлового АДРЕСА_13 будинку АДРЕСА_7 становить 384 000, 00 грн. (а.с.17).

22 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком “Райффайзен банк Україна” укладено кредитний договір № ML-001/025/2006, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит на суму 16 500, 00 доларів США на придбання нерухомого майна на строк до 22 лютого 2026 року ( а.с.13).

З метою забезпечення вимоги кредитора, що випливає з кредитного договору № ML-001/025/2006 від 22 лютого 2006 року, між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком “Райффайзен банк Україна” укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвою О.В. за реєстровим № 638 (а.с.14). Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

22.02.2006 року між Акціонерним комерційним банком “Райффайзен банк Україна” та ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR/200-001/025/2006, за умовами якого, боржник - ОСОБА_3 та поручитель - ОСОБА_1 відповідають як солідарні боржники (а.с.81-82).

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Постановою пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”.

Отже, до застосування підлягають норми Сімейного кодексу України, що діяли в редакції від 01.01.2003 р., станом на час розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до положень ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цьогоКодексу.

За ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Як зазначалося вище, шлюб між сторонами розірвано рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06.04.2005 та набрало законної сили 10.05.2005 року (а.с.59).

Так, у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» звертається увага судів на те, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК.

Враховуючи вимоги законодавства, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, оскільки шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинено у день набрання рішенням суду про розірвання шлюбу 10.05.2005, суд дійшов висновку, що спірне майно – квартира АДРЕСА_1 , яка придбана за договором купівлі-продажу від 21.02.2006 року, не є спільним сумісним майном сторін.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази, надані позивачем щодо спільного вкладу у купівлю спірного нерухомого майна, що на її думку підтверджують факт перебування у шлюбних відносинах з відповідачем, для доведення належності майна до спільної сумісної власності після припинення шлюбу 10.05.2005 року, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю з відповідачем позивач не заявляла.

Надання позивачем письмової згоди на купівлю ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 під час укладення договору купівлі-продажу від 21.02.2006 також не обґрунтовує позовних вимог про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки на час укладання договору купівлі-продажу від 21.02.2006, ОСОБА_3 не було пред`явлено нотаріусу свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , а тому нотаріус, згідно вимог чинного законодавства, відібрав у позивача ОСОБА_1 таку письмову згоду.

Статтею 115 СК України також встановлювалось, що розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Як зазначила ОСОБА_1 свідоцтво про розірвання шлюбу вона отримала лише 19.01.2017 року (а.с.12 зворот).

За встановлених обставин, оскільки суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог, то відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, надані позивачем та її представником докази для доведення належності спірного майна до спільної сумісної власності сторін, судом до уваги прийняти бути не можуть.

Оскільки під час розгляду справи факт належності квартири АДРЕСА_1 до об`єкту спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не знайшов підтвердження, а позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю з відповідачем позивач не заявляла, то вимога про визнання за ОСОБА_1 права спільної власності на 1/2 частку квартири задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що така позовна вимога позивачем заявлена без урахування вкладу відповідача ОСОБА_3 у купівлю квартири АДРЕСА_1 у вигляді майна, що належало йому на праві особистої власності відповідно до договору дарування від 23.06.2002, за яким ОСОБА_3 отримав у дар від ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_2 (а.с.53).

Зазначену квартиру перед оформленням договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 відповідач продав ОСОБА_13 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.02.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шеніною О.А. №52 (а.с.55).

Щодо вимоги позивача усунути перешкоди у користуванні нею квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача передати ключі від вхідних дверей квартири та не чинити перешкоди у здійсненні позивачем права користування квартирою, як об`єктом права спільної власності.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 08.06.2017 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково, визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 24.10.2017 року (а.с.60-61).

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 13.09.2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08.06.2017 року залишено без розгляду, зазначену ухвалу ОСОБА_1 не оскаржувала та після набрання рішення законної сили її знято з реєстраційного обліку за адресою по проїзду АДРЕСА_14 (а.с.62).

З урахуванням встановлених обставин та оскільки у задоволенні первісної вимоги позивачу відмовлено, вимога про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає.

Крім іншого, як встановлено під час розгляду справи, відповідач перешкод у користуванні спірною квартирою спільній доньці ОСОБА_4 не чинить.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) ( 2947-14 ) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що про порушення свого права вона дізналася у 2017 році, внаслідок звернення відповідача до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, а тому строк позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, позивачем не пропущено.

Враховуючи відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 по суті її вимог у повному обсязі.

Відповідно до правил ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” - повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1

проживає за адресою

АДРЕСА_15

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

ОСОБА_3

проживає за адресою:

АДРЕСА_14

РНОКПП НОМЕР_2

Третя особа:

Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”

місцезнаходження:

м.Київ, вул.Жилянська,43

ЄДРПОУ 21685166

Повний текст рішення складено 03.06.2019 року.

Суддя О. С. Рожкова