Рішення № 8265187, 01.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2010 р. Справа № 62/310-09

вх. № 11109/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., дов. б/н від 10.11.09р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до 1.Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4, м. Чугуїв

2. Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, м.Чугуїв

про стягнення 27870,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ЗАТ "Єврофінанс" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з СПДФО ОСОБА_4 та СПДФО ОСОБА_3 22072,14 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1033,48 грн. інфляційних, 329,83 грн. 3% річних, 2301,25 пені, 2134,24 грн. санкції за дострокове розірвання договору.

У судовому засіданні 23.02.10р. було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення по справі до 01.03.10р.0 09:40 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідачів у призначене судове засідання не з"явились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неоднаразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19.10.07р. між позивачем - лізингодавець та другим відповідачем - СПДФО ОСОБА_3 - лізингоодержувач було укладено договір фінансового лізингу № LА07000343, відповідно умов якого позивач зобов'язався придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов укладеного договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Виконуючи свої зобов"язання за договором лізингу, позивач, відповідно до встановленої відповідачем специфікації, придбав у ТОВ "Національна автомобільна компанія" (згідно договору поставки №126 від 26.10.07р.) транспортний засіб: Богдан DF-30, об"ємом двигуна 3760 куб.см.

На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо передачі майна між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання - передачі предмета лізингу від 13.11.08р., згідно до якого відповідач прийняв в лізинг від позивача транспортний засіб: Богдан DF-30, об"ємом двигуна 3760 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузову вантажний боротовий, колір синій. Зауважень до якості предмету лізингу з боку СПДФО ОСОБА_3 не було, що свідчить про отримання відповідачем товару належної якості.

Відповідно до п. 8.2 додатку № 2 до договору фінансового лизингу, Лізингоодержувач (СПДФО ОСОБА_3.) зобов'язується сплачувати позивачеві лізингові платежі згідно договору, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача, зазначений в договорі та виставленому рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 63710,01 грн., що зазначено в п. 1.1. договору фінансового лізінгу № LА07000343 від 19.10.07р..

Відповідно до Додатку №4 до договору фінансового лізінгу № LА07000343 від 19.10.07р. сторони погодили щомісячні лізингові платежі у розмірі 573,62 дол.США., в т.ч. відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 348,37 дол.США. та комісія у сумі 215,58 дол.США ( а також ПДВ 9,67 дол.США).

Згідно із п.8.2 договору фінансового лізінгу № LА07000343 від 19.10.07р., якщо у договорі фінансового лізингу вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» плюс один відсоток на дату виставлення рахунку. У разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня виставлення рахунку до дня сплати місячного лізингового платежу Лізингоодержувачем, Ліингодавець може збільшити наступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між обмінним курсом відповідної валюти на дату сплати рахунку та дату виставлення цього рахунку у референційній валюті.

Виходячи із зазначених пунктів договору позивачем в період з 30.11.07р. по 23.10.09р. були виставлені СПДФО ОСОБА_3 рахунки на відшкодування вартості предмету лізингу на загальну суму 55064,06 грн., які були розраховані за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ "Надра" станом на дату виставлення рахунків.

За період з 30.11.07р. по 23.10.09р. СПДФО ОСОБА_3 сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 42475,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, у відповідача станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду (29.12.09р.) утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, яка становить 12588,41 грн.

За період з 30.11.07 року по 23.10.09р. позивачем були виставлені СПДФО ОСОБА_3 рахунки на оплату щомісячних лізингових платежів в частині комісії на загальну суму 34075,01 грн., які були розраховані за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ "Надра" станом на дату виставлення рахунків.

Крім того, лізингові платежі були збільшені на 1374,23 грн. у зв"язку із нарахуванням ПДВ на лізингові платежі в частині комісії, які перевищували подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування цих комісій. Таке збільшення було здійснено позивачем на підставі п.п.3.2.2 п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Всього за період з 30.11.07 року по 23.10.09р. відповідач повинен був сплатити лізингових платежів в частині комісії на загальну суму 34660,85 грн.

За період з 30.11.07р. по 23.10.09р. СПДФО ОСОБА_3 сплатив лізингових платежів в частині сплати комісії на суму 25695,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду (29.12.09р.) у відповідача утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині сплати комісії, яка становить 9483,70 грн.

Всього заборгованість СПДФО ОСОБА_3 перед позивачем за догвором фінансового лізингу № LА07000343 від 19.10.07р. ( в частині відшкодування вартості предмету лізингу та в частині комісії) складає 22072,14 грн.

Документів, які б спростували наявність вказаної заборгованості, СПФДО ОСОБА_3 не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та

умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок лізингоотримувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що СПДФО ОСОБА_3 не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ЗАТ «Єврофінанс» про стягнення з СПДФО ОСОБА_3 заборгованості зі сплати лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмету лізингу та комісії) у сумі 22072,14 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2301,25 грн. пені. за неповну та не своєчасну оплату лізингових платежів.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 8.9 Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LА07000343 від 19.10.07р., у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов"язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 2301,25грн.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлена його відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору.З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача пені у сумі 2301,25грн. законні обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 329,83 грн. та інфляційних у сумі 1033,48 грн., нараховані у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13231,06 грн. санкцій за збитки завдані достроковим розірванням договору лізингу з вини відповідача.

Проте, позивачем не надано доказів, які б свідчили про дострокове розірвання договору лізингу з вини відповідача.

Так, вимога про сплату лізингових платежів №09/09-13 від 14.09.09р. не може бути визнана судом, як належний та допустимий доказ розірвання згаданого договорув одностороньому порядку, внаслідок невиконання зобов"язання по оплаті лізингових платежів, оскільки позивачем не доведено факту направлення або вручення цієї вимоги відповідачеві.

Надані позивачем витяги з реєстру реєстрації вихідної кореспонденції ЗАТ "Єврофінанс" за вересень 2009року та витяг з реєстру відправки вихідної кореспонденції та звітності по поштовим маркам і конвертам ЗАТ "Єврофінанс" за вересень 2009 року не містять відміток поштового відділення та не можуть підтвердити фактичне направлення вимоги про сплату СПДФО ОСОБА_3

Будь-яких інших доказів розірвання договору лізингу у зв"язку з несплатою лізингових платежів чи на інших підставах з вини відповідача позивачем не надано.

Більш того, матеріали справи свідчать про те, що 16.10.09р. предмет лізингу був повернутий відповідачем позивачеві.

Так, 16.10.09р. сторонами було складено акт повернення предмету лізингу, згідно з яким відповідач добровільно повернув позивачеві наступний предмет лізингу: Богдан DF-30, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузова: вантажний бортовий, колір: синій. У зв"язку з тим, що відповідач відмовився підписувати згаданий акт повернення предмету лізингу та скріплювати його своєю печаткою, позивачем було складено відповідні акти.

Проте, позивач не заперечував того факту, що відповідач повернув йому предмет лізингу: Богдан DF-30, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип кузова: вантажний бортовий, колір: синій.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що дострокове повернення відповідачем предмету лізингу було здійснено не з вини відповідача, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13231,06 грн. санкцій за збитки завдані достроковим розірванням договору лізингу з вини відповідача.

Заборгованість за договором фінансового лізингу № LА07000343 від 19.10.07р. позивач просить стягнути солідарно з СПДФО ОСОБА_3 та СПДФО ОСОБА_4, посилаючись на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № LА07000343 від 19.10.07р з боку СПДФО ОСОБА_3, між позивачем та СПДФО ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 19.10.07р.

Згідно п.1.1 якого поручитель (СПДФО ОСОБА_4.) зобов'язалась перед лізингодавцем (позивачем) відповідати за виконання лізингоодержувача (СПДФО ОСОБА_3.) зобов'язань за договором фінансового лізингу № LА07000343 від 19.10.07р щодо повного та своєчасного внесення лізингоодержувачем (СПДФО Давидовим П.В.) лізингових платежів (щомісячні лізингові платежі, спеціальні лізингові платежі), виплати неустойки (пені, штрафу) та компенсації збитків, які може

понести позивач у зв"язку з неналженим виконанням зобов"язань лізингоодержувачем, у випадках, і розмірах, передбачених договором лізингу.

Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що у випадку не виконання лізингоодержувачем зобов"язань за договором лізингу у встановлений термін, лізингодавець повідомляє про це поручителю шляхом направлення відповідної письмової вимоги на його адресу, а поручитель зобов"язається на протягом 3-х робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги лізингодавця оплатити на користь останнього відповідну грошову суму, передбачену договором лізингу і вказану у відповідній письмовій вимозі лізингодавця, шляхом її перерахування на поточний рахунок лізингодавця, який вказаний в письмовій вимозі.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що поручителю (СПДФО ОСОБА_4.) було пред"явлено позивачем (лізингодавцем) вимогу про сплату заборгованості, яка виникла у лізингоодержувача (СПДФО ОСОБА_3.).

З огляду на положення статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на захист цивільних прав виникає у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Беручи до уваги той факт, що позивачем не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання його прав з боку поручителя (СПДФО ОСОБА_4.), у суду відсутні підстави для стягнення з згаданої особи заборгованості, яка утворилась внаслідок невиконання з боку СПДФО ОСОБА_3 зобов"язань за договором фінансового лізингу № LА07000343 від 19.10.07р., а тому позовні вимоги в частині стягнення з СПДФО ОСОБА_4 вказаної заборгованості не необгрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропрційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (63503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_2) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(м.Київ, вул..Артема, 15, ЄДРПОУ 30726921, п/р №26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) 12588,41 грн.

заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 9483,70 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії), 2301,25 грн. пені, 1033,48 грн. інфляційних, 329,83 грн. три відсотки річних, 257,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 217,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - в позові відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/310-09 підписано 01.03.2010р.