Рішення № 82650579, 25.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року справа № 823/1837/17

16 годин 32 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 823/1837/17

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач – не прибув]

до прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної (бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000) [представник відповідача 1 Олійник І.А. – за довіреністю], прокуратури Черкаської області (бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000) [представник відповідача 2 Олійник І.А. – за довіреністю]

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання надати обґрунтовану відповідь, прийняв рішення.

ОСОБА_1 , звернувшись до суду з адміністративним позовом до прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної, просить:

- визнати неправомірною бездіяльність прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної у частині ненадання обґрунтованої відповіді на заяви, направлені до ГПУ та обласної прокуратури, на які надано відписку від 03.11.2017 без роз`яснення права на оскарження та відмовлено у відновленні порушених прав та законних інтересів позивача;

- зобов`язати прокуратуру Черкаської області призначити перевірку та відновити порушені права з наданням повної вмотивованої відповіді на заяви, що були спрямовані з ГПУ;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 28 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, відмовлено у відкритті провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2018 справу №823/1837/17 за позовом ОСОБА_1 до прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 скасовано; справу за позовом ОСОБА_1 до прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання надати обґрунтовану відповідь – направлено до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

13.05.2019 справа №823/1837/17 за позовом ОСОБА_1 до прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та згідно протоколу передачі судової справи передана судді.

Ухвалою від 14.05.2019 відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін, розгляд справи призначено на 21.05.2019. Ухвалою від 21.05.2019 оголошено перерву до 03.06.2019. Ухвалою від 03.06.2019 оголошено перерву до 11.06.2019. Ухвалою від 11.06.2019 оголошено перерву до 18.06.2019. Ухвалою від 18.06.2019 залучено до участі у справі у якості відповідача 2 прокуратуру Черкаської області, судове засідання призначено на 25.06.2019.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.11.2017 прокурор відділу прокуратури Черкаської області Чепурна Т.В. направила позивачу відповідь на його звернення (попередньо скеровані Генеральною прокуратурою України у порядку частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» до прокуратури Черкаської області), у якому надано інформацію щодо стану досудового розслідування кримінальних проваджень. Позивач вважає, що зазначений лист не містить обґрунтованої відповіді на його звернення (скарги), направлені до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області, і у порушення Закону України «Про звернення громадян» позивачу не роз`яснено право на оскарження. Позивач у судове засідання 18.06.2019 не прибув, 03.06.2019 направив до суду пояснення, де, зокрема просив розгляд справи здійснити за його відсутності та стягнути з відповідача судові витрати у сумі 146 грн.

Відповідач 1 – прокурор відділу прокуратури Черкаської області Чепурна Т.В. у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином (а.с.115, 140), відзив надано прокуратурою Черкаської області. Відповідач 2 позовні вимоги не визнав, 21.05.2019 подав відзив на позовну заяву (а.с.124-125) та пояснення до відзиву (а.с.141-143), де зазначив, що до прокуратури Черкаської області 05.10.2017 з Генеральної прокуратури України надійшло звернення ОСОБА_1 щодо неналежного, на думку заявника, досудового розслідування кримінальних проваджень. Заявник порушив перед органами прокуратури такі питання про: 1) стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12012250260000091, №12013250260000050, № 12012250260000084, № 12013250260000498; 2) притягнення до відповідальності працівників органів слідства та прокуратури у зв`язку із невиконанням постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013. За результатами проведеної перевірки, шляхом дослідження, висвітлення та роз`яснення порушених заявником питань, прокуратурою області 03.11.2017 за підписом Т.Чепурної позивачеві надано відповідь № 17/7-87-0217/7-2097 вих.17, на думку позивача, як відписку у якій заявника повідомлено про хід досудового розслідування вказаних ним проваджень та у іншій частині надано роз`яснення, що питання з приводу притягнення до відповідальності працівників органів слідства та прокуратури у зв`язку із невиконанням постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 було предметом розгляду прокуратури Черкаської області, про що позивача інформували раніше. Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники ті посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Питання притягнення до відповідальності працівників органів слідства та прокуратури у зв`язку із невиконанням постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 розглянуто та у наданій відповіді зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені відповідно до вимог статей 303-307 КПК України. Щодо стягнення судових витрат у сумі 146 грн відповідачем зазначено, що позивачем не надано доказів понесення зазначених судових витрат. Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2019 просив відмовити у задоволенні позову. 24.06.2019 відповідачем 2 надано пояснення, де зазначено, що ОСОБА_1 попередньо подавалися звернення з зазначених питань. Прокуратурою області розглянуто звернення ОСОБА_1 , що надійшли з ГПУ 20.01.2017 за № 2840 вх 17, про результати розгляд яких заявника поінформовано 14.02.2017 за № 17/7- 280 вих 17, у тому числі, про виконання ухвал суду, стану слідства окремих кримінальних проваджень тощо. Результати розгляду таких звернень ОСОБА_1 оскаржив у порядку кримінального судочинства, у задоволенні яких відмовлено. Також, прокуратурою області розглянуто звернення ОСОБА_1 , що надійшли з ГПУ 23.05.2017 за № 16448 вх 17, про результати розгляд яких заявника поінформовано 09.06.2017 за № 17/7- 1066 вих 17 17/7-87-02, у тому числі про виконання ухвал суду, правомірності дій прокурорів, слідчих під час досудового розслідування кримінальних проваджень та з інших питань. Оскільки прокуратурою області неодноразово розглядалися аналогічні звернення ОСОБА_1 з приводу невиконання судових рішень та надавалися обґрунтовані відповіді, про які заявнику було відомо в силу їх оскарження у порядку кримінального судочинства та зазначення такої інформації в тексті наступних звернень до прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Чепурної Т.В. за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 (які надійшли до прокуратури області 05.10.2017 за № 32283 вх 17 з Генеральної прокуратури України) з аналогічних попереднім питань, надано відповідь про те, що питання невиконання судових рішень було предметом розгляду попередніх звернень, про що заявника повідомлено. Від структурного підрозділу прокуратури області, відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення, який був залучений до розгляду звернень ОСОБА_1 у частині компетенції їх розгляду звернень щодо стану досудового розслідування у ряді кримінальних проваджень та, відповідно, правомірності дії працівників правоохоронних органів (органів досудового розслідування, процесуальних прокурорів, керівника Уманської місцевої прокуратури) у ході досудового розслідування, отримано інформацію у вказаній частині. Надана уповноваженим підрозділом прокуратури області інформація, що зазначена у довідці, була використана під час підготовки відповіді на звернення ОСОБА_2 . Подаючи позовну заяву, ОСОБА_1 фактично висловлює власне невдоволення станом досудового розслідування низки кримінальних проваджень та діями прокурорів і органу досудового розслідування у зв`язку із розслідуванням. Відповідні дії, рішення слідчого, прокурора є предметом розгляду виключно у рамках кримінального судочинства в силу вимог статтей 28, 303 КПК України. Кримінальним процесуальним законодавством не регламентовано зміст, форму надання відповіді заявникам, обов`язок роз`яснення відмови тощо. ОСОБА_1 у позові не зазначено у чому саме надано необґрунтовану відповідь, які підстави слугували для висновку позивача про те, що йому було відмовлено у відновленні порушених прав, ураховуючи, що про відновлення прав ОСОБА_1 у свої зверненнях прямо не зазначав. Із змісту одного із звернень ОСОБА_1 вбачається, що останній, подаючи заяву, керується одночасно і нормами КПК України і законодавством про звернення громадян, що є неприпустимим, оскільки згідно статті 12 Закону України «Про звернення громадян», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством. Представник прокуратури просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Судом встановлено, що у 2017 році ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області зі скаргами на неправомірні дії працівників правоохоронних органів, невиконання працівниками правоохоронних органів рішень судів щодо оскарження їх дій у розслідуванні за фактом викрадення демонтованого двигуна з арештованого автомобіля зі складу сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі - СВК) «Розсішки» за матеріалами № 121-пр/05, № 35/08, № 480/08 кримінального провадження від 24.12.2012; кримінального провадження від 29.01.2013 за матеріалами № 579/ІІ щодо невиплати орендної плати у сумі 4 800,00 грн; кримінального провадження від 16.07.2013 за фактом внесення СВК «Розсішки» неправдивих відомостей про відпрацьований час; кримінальних проваджень від 24.11.2012, 29.01.2013, 15.03.2013, 21.01.2014, 14.03.2014, 05.09.2014. Генеральна прокуратура України листом від 19.05.2017 №17/7-128/6-06 у порядку частини 3 статті 7 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) направила звернення ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області (а.с.153). 03.11.2017 прокурор відділу прокуратури Черкаської області Чепурна Т. В. направила позивачу відповідь № 17/7-87-02 на звернення, у якому надала інформацію стосовно стану досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень.

На думку позивача, лист від 03.11.2017 за підписом прокурора відділу прокуратури Черкаської області Чепурної Т.В. не містить обґрунтованої відповіді на звернення (скарги), направлені до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області, і у порушення Закону № 393/96-ВР позивачу не роз`яснено право на оскарження. Ці обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів у сфері розгляду звернення, права бути почутим і права на мотивовану відповідь. Надаючи оцінку твердженням позивача щодо надання повної вмотивованої відповіді на заяви, спрямовані на розгляд від ГПУ, і відповідачів про відмову у задоволенні заяв з огляду на статтю 12 Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що у відповіді від 03.11.2017 №17/7-87-02 на №17/7-2097 вих-17 (а.с.17) зазначено: «прокуратурою розглянуто ОСОБА_3 звернення, що надійшли з Генеральної прокуратури, щодо правомірності дій працівників правоохоронних органів, невиконання рішення судів тощо», проте не зазначено кількість, реєстраційні дані і дати таких звернень позивача та не розмежовано яка інформація є публічною (документованою, зареєстрованою), яка має обмежений доступ використання і у якій частині йдеться про інформацію у контексті звернення громадян, що потребує часу на опрацювання та/або проведення перевірок.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі – Закон №2939-VI). Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Законом №2939-VI (стаття 3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації – суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

У постанові пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10 зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Визначене поняття «суб`єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ. У зв`язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов`язки розпорядника інформації, у тому числі обов`язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону № 2939-VІ). У разі подання позову до таких осіб судам необхідно залишати його без задоволення через неналежність відповідача (нездатність таким відповідачем порушити права позивача), за умови якщо позивач відмовиться від їх заміни на належного відповідача і/або суд не знайде підстав для залучення другого відповідача.

Враховуючи зазначене та відсутність позивача у судових засіданнях 21.05.2019, 03.06.2019, 11.06.2019, 18.06.2019 – неможливість з`ясування позиції позивача щодо заміни неналежного відповідача – прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної на належного – прокуратуру Черкаської області, судом у судовому засіданні 18.06.2019 залучено до участі у розгляді справи у якості другого відповідача прокуратуру Черкаської області.

Рішення з приводу запиту на інформацію може прийматися одноособово його керівником чи іншою посадовою особою, яка є носієм організаційно-розпорядчих повноважень. Така посадова особа діє від імені розпорядника інформації, а тому належним відповідачем у цій справі є орган, якому надійшов запит на інформацію, а не посадова особа, яка діє від імені цього органу.

Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) утворено на виконання вимог пункту 22 перехідних положень до Кримінального процесуального кодексу України. Перелік наборів даних, що належать оприлюдненню у формі відкритих даних розміщено на сайті ГПУ https://www.gp.gov.ua/ua/dostup.html?_m=publications&_t=rec&id=219291. Відповідно до вимог статті 19 Закону № 2939-VІ запити на інформацію можуть подаватися на вибір запитувача в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою).

Судом встановлено, що у відповіді від 03.11.2017 №17/7-87-02 надано відомості про початок кримінального провадження №12012250260000091 за фактом крадіжки у позивача двигуна та інших запасних частин; оскарження закриття кримінального провадження № 12012250260000084 з направленням матеріалів для проведення досудового розслідування; кримінальне провадження №12013250260000050 закрито із повідомленням зацікавлених осіб про право на оскарження; кримінальне провадження №12013250260000498 щодо неправдивих відомостей про відпрацьований час закрито, а також зазначено, що «досудове розслідування в інших кримінальних справах триває».

ДСТУ 4163-2003 поширюється на організаційно-розпорядчі документи, у т. ч. листи, створювані в результаті діяльності органів влади: пункт 5.21 – текст документа містить інформацію, заради зафіксування якої було створено документ. Якщо частини тексту мають різні смислові аспекти або текст документа містить декілька рішень, висновків тощо, його треба розбити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, що нумерують арабськими цифрами і друкують з абзацу.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв`язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах.

Суд, перевіряючи за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дотримання процедур підготовки відповіді з аналізу змісту листа від 03.11.2017 №17/7-87-02 встановив, що згідно наказу Генеральної прокуратури України від 15.11.2017 № 325 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України» до службової інформації належать, зокрема: відомості, що містяться в наказах та інших управлінських актах, а також доповідних записках, рапортах, довідках, інформаційних листах, аналізах, узагальненнях, документах прокурорського реагування, методичних рекомендаціях, відомчій кореспонденції та інших документах, для створення яких використовується службова інформація та/або інформація, пов`язана з кримінальними провадженнями; відомості, одержані під час здійснення нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність, що не віднесені до секретної інформації.

Згідно статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, належать обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Судом встановлено, що 05.10.2017 з Генеральної прокуратури України на ім`я заступника прокурора Черкаської області Ковтуна Ю.С. надійшли звернення ОСОБА_1 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення окремими працівниками правоохоронних органів Черкаської області та з інших питань (а.с.169). До заяви додано: заяву ОСОБА_1 від 12.05.2017 «про кримінальний злочин прокуратури Черкаської області внаслідок невиконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013» (а.с.170), де заявник просив зареєструвати заяву до ЄРДР та направити матеріали за підслідністю щодо невиконання постанови ЧОАС від 23.10.2013; заяву ОСОБА_1 від 13.05.2017 «про кримінальний злочин прокуратури Черкаської області за ознаками ст.364, 367, 382 ККУ щодо невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 за позовною заявою з 2009 р.», де заявник просив зареєструвати заяву до ЄРДР та направити матеріали за підслідністю щодо невиконання постанови КААС від 21.06.2011 (а.с.172); заяву ОСОБА_1 про корупцію, кримінальні злочини керівника Уманської місцевої прокуратури в частині невизнання бездіяльності в кримінальних провадженнях, де заявник просив: призначити розслідування з встановлення відповідачів органів досудового слідства, процесуальних прокурорів у кожному кримінальному провадженні від 25.11.2012, 24.12.2012, 28.12.2012, 29.01.2013, 29.01.2013, 15.03.2013, 16.07.2013, 25.01.2014, 14.03.2014, 05.09.2014 та невиконання постанови Христинівського суду від 03.05.2012 за матеріалами перевірки № 480/08 на відшкодування завданої майнової, матеріальної, моральної шкоди нанесеної за час досудового розслідування, що згідно КПК України становить до двох місяців; призначити розслідування завданої державі шкоди внаслідок прийняття незаконних рішень, що розглядались та скасовувались за скаргами позивача; призначити розслідування щодо невиконання постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 та Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 (а.с.174).

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (стаття 1) передбачено, що належить відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. Згідно статті 12 розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Судом встановлено, що у справі № 711/949/17(ЄДРСР 65119305), №711/960/17 (64939615) відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання внести відомості до ЄРДР, у справі № 711/1558/17 (ЄДРСР 65176969) відмовлено у проведенні перевірки із встановлення осіб, подій злочину у строки, визначені КПК України.

У справі № 2а-4690/10/2370 встановлено, що прокуратурою Черкаської області на скаргу позивачів від 04.06.2009 листом від 10.07.2009 за № 04/2/1-87-02/09 було надано відповідь, але не по суті звернення позивача (ЄДРСР 16559671): визнано протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 04.06.2009; зобов`язано прокуратуру Черкаської області розглянути скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 04.06.2009 та надати вмотивовану обґрунтовану відповідь. Згідно ухвали від 27.03.2015 (ЄДРСР 43436272) видано ОСОБІ_2 новий виконавчий лист у справі № 2а-4690/10/2370 щодо зобов`язання прокуратури Черкаської області розглянути скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 04.06.2009 року та надати вмотивовану обґрунтовану відповідь із зазначенням ідентифікаційного номеру стягувача - НОМЕР_1 та ідентифікаційного коду боржника - прокуратури Черкаської області (ЄДРСР 02911119).

У постанові від 23.10.2013 у справі № 823/2966/13-а вирішено: визнати неправомірними дії начальника відділу управління прокуратури Черкаської області Кузнецова Сергія Миколайовича в частині ненадання належної відповіді на скаргу ОСОБА_5 та інших від 22.07.2013, спрямовану Генеральною прокуратурою за вих. № 19-р від 29.07.2013; зобов`язати начальника відділу управління прокуратури Черкаської області Кузнецова Сергія Миколайовича надати повну вмотивовану відповідь на скаргу ОСОБА_5 та інших від 22.07.2013, спрямовану Генеральною прокуратурою за вих. № 19-р від 29.07.2013.

Ухвалою суду від 23.09.2015 (ЄДРСР 53019423) встановлено спосіб та порядок виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі №823/2966/13-а шляхом зобов`язання прокуратури Черкаської області надати повну вмотивовану відповідь на скаргу ОСОБА_3 та інших від 22.07.2013, спрямовану Генеральною прокуратурою за вих. № 19-р від 29.07.2013.

Позивачеві у відповіді від 09.06.2017 повідомлено, що зацікавленим особам надано відповідь від 19.11.2015 №04/2/2-5143 вих.15 (а.с.159).

Згідно статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, керівники та посадові особи підприємств, установ, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (стаття 18 Закону № 393/96-ВР). Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Суд зазначає, що одержавши запит на інформацію, що подано згідно із Законом № 2939-VІ, проте який за своїм змістом містить зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини 5 статті 19, пункт 4 частини 1 статті 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР. У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VІ, то такий «запит-звернення» повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. Розпорядник у п`ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що інші питання розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.

Судом встановлено, що у відповіді від 03.11.2017 зазначено, що прокуратурою Черкаської області розглянуто звернення ОСОБА_1 , що надійшли 05.10.2017 з Генеральної прокуратури України, щодо правомірності дій працівників правоохоронних органів, невиконання рішення судів. У частині проведення додаткової перевірки щодо матеріалів № 480/08 установлено, що слідчим відділом Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області 28.12.2012 розпочато кримінальне провадження № 12012250260000091 за фактом крадіжки у Вас двигуна та інших запчастин, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України. Враховуючи, що предметом перевірки по матеріалах № 480/08 та кримінального провадження є одні і ті ж факти, їх приєднано до зазначеного кримінального провадження. Досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні триває, вживаються заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення. У частині розгляду звернень щодо стану досудового розслідування кримінальних проваджень установлено, що слідчим відділом Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області розслідувалося кримінальне провадження від 25.12.2012 № 12012250260000084 за фактом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частини 1 статті 358 КК України. За результатами досудового розслідування слідчим 09.02.2017 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України. Прийняте органом досудового розслідування рішення оскаржено у судовому порядку – ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 03.04.2017 постанову слідчого скасовано, матеріали направлено для проведення досудового розслідування. Кримінальне провадження від 29.01.2013 № 12013250260000050 за фактом заволодіння ОСОБА_6 грошовими коштами шляхом обману, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, 03.04.2014 закрито, про що зацікавлених осіб повідомлено з роз`ясненням права на оскарження. Христинівським районним судом Черкаської області скаргу на вказане рішення слідчого залишено без задоволення. Слідчим відділом Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області розслідувалося кримінальне провадження від 16.07.2013 № 12013250260000498 за фактом внесення посадовими особами СВК «Розсішки» неправдивих відомостей про відпрацьований час, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України. За результатами досудового розслідування 21.09.2013 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, що залишено судом першої та апеляційної інстанцій в силі. Досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях на цей час триває, вживаються заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин вчинення кримінальних правопорушень та виконання ухвал суду. Питання невиконання рішення судів від 21.06.2011 та від 23.10.2013 було предметом розгляду прокуратури області, про що ОСОБА_1 повідомлено у встановленому законом порядку (а.с.177).

Суд зазначає, що у відповіді від 03.11.2017 не зазначено на які саме звернення позивача (дата, номер, зміст звернення) надано відповідь, не зазначено про результати розгляду звернень (відмовлено чи задоволено заяви позивача щодо внесення відомостей до ЄРДР та про направлення матеріалів за підслідністю) та не розмежовано відомості щодо заяв направлених позивачем до ГПУ та обласної прокуратури.

Відомості у листі від 03.11.2017 з питання невиконання рішення судів від 21.06.2011 та від 23.10.2013 про те, що зазначені питання були предметом розгляду прокуратури області, про що ОСОБА_1 повідомлено у встановленому законом порядку не є належним розглядом у розумінні Закону № 393/96-ВР, оскільки відповіді по суті надано не було, а також не було повідомлено, що у цій частині заяву визнано повторним зверненням та застосовано частину 2 статті 8 Закону № 393/96-ВР (не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Оскільки під час розгляду справи суду не надано доказів прийняття керівником рішення про припинення розгляду такого звернення та доказів повідомлення про таке рішення позивача та не розмежовано у структурі листа: запит про публічну інформацію, розгляд звернення громадянина, інформацію службову або з обмеженим доступом, то вбачається бездіяльність відповідача.

Посилання відповідача у відзиві (а.с.142) на ту обставину, що у листі від 03.11.2017 надано відповідь і вказано, що рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені відповідно до вимог статтей 303-307 КПК України спростовується відсутністю у листі від 03.11.2017 інформації такого змісту (а.с.177-178).

Згідно з частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, що слідує із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЕС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Співдружність матерів Південної Чехії проти Чеської Республіки», від 10.07.2006, заява № 19101/03, де організація-заявник звернулась із запитом про ознайомлення з адміністративними документами, що були у розпорядженні органів влади і доступ до яких можна було отримати за умов, передбачених національним законодавством. За цих обставин Європейський суд визнав, що відмова у відповіді на зазначений запит є втручанням у право заявника на отримання інформації, яке гарантується статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновленню порушеного права позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження (стаття 45 Закону України «Про прокуратуру»).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем – прокуратурою Черкаської області не надано повну, мотивовану і обґрунтовану відповідь на заяви-звернення позивача, що надійшли з Генеральної прокуратури України, щодо реагування на повідомлення про дії працівників правоохоронних органів і результати розгляду заяв (перевірки, роз`яснення про підстави для дисциплінарного провадження), повідомлення про результати розгляду питання щодо невиконання рішення судів від 21.06.2011 та від 23.10.2013, у зв`язку з чим позовну вимогу про визнання неправомірною бездіяльності прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної у частині ненадання обґрунтованої відповіді на заяви, направлені позивачем до ГПУ та обласної прокуратури належить задовольнити частково – визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо ненадання повної, мотивованої та обґрунтованої відповіді на заяви ОСОБА_1 , що надійшли з Генеральної прокуратури України 05.10.2017 (вих. 03.10.2017 № 17/7-128/6-06), позаяк текст документа не містить інформацію, заради фіксування якої було створено документ, частини тексту мають різні смислові аспекти, висновки, що не розбито на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, зокрема щодо виокремлення відповіді у межах регулювання Законом України «Про звернення громадян», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію», особливостей оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування (стаття 303 КПК України).

Щодо посилання позивача, що у відповіді від 03.11.2017 не роз`яснено право позивача на оскарження, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Закону № № 393/96-ВР органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи у межах своїх повноважень зобов`язані у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. З позиції прокуратури Черкаської області вбачається, що «Шпак В.Г ОСОБА_7 керується одночасно і нормами КПК і законодавством про звернення громадян», проте у відповіді від 03.11.2017 відсутні відомості про визнання заяв позивача необґрунтованими та у якій саме частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання прокуратури Черкаської області призначити перевірку та відновити порушені права з наданням повної вмотивованої відповіді на заяви, що були спрямовані з ГПУ, суд зазначає про таке.

Позивач у заявах, на які надано відповідь від 03.11.2017, зокрема просив: «зареєструвати заяву до ЄРДР та направити матеріали за підслідністю».

За правилами пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України заявник має право оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Згідно частини 1 статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Зазначеними статтями визначено порядок оскарження бездіяльності посадових осіб органів досудового слідства щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Суд зазначає, що у межах цієї процедури слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Тому до позовної вимоги про «зобов`язання прокуратури Черкаської області призначити перевірку» норми Закону № 393/96-ВР не можуть бути застосовані. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 818/15/18 (ЄДРСР 81841910).

Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявних підстав – також із власної ініціативи прокурора. Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що перевірки проводяться за письмовими зверненнями фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади. Згідно статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань) зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У відповіді на бланку прокуратури Черкаської області від 03.11.2017 за підписом Т.Чепурної не роз`яснено як про підстави для проведення / відмови у проведенні перевірок за заявами ОСОБА_1 , визнання заяв необґрунтованими так і про порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора щодо відмови у внесенні до ЄРДР відомостей про злочин. Відповідь є незрозумілою у частині «розслідування в інших кримінальних справах триває», позаяк не зазначено про які провадження йдеться і у якій мірі стосуються позивача та/або його заяв і від якої дати. Під час розгляду справи ОСОБА_1 у письмових поясненнях 31.05.2019 зазначив: «прокуратура проводить розгляд заяв про злочини згідно Закону України №393/96, що є грубим порушенням норм КПК України».

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі виник з приводу бездіяльності відповідача, як суб`єкта владних повноважень, під час здійснення ним управлінських функцій (ненадання належної відповіді на звернення ОСОБА_1 , що були подані позивачем у порядку, визначеному Законом №393/96).

Враховуючи чинне правове регулювання спірних правовідносин та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача бути почутим і отримати мотивовану відповідь необхідно зобов`язати прокуратуру Черкаської області надати ОСОБА_1 обґрунтовану відповідь на заяви, що були спрямовані з Генеральної прокуратури України 03.10.2017 вих.17/7128/6-06.

Щодо права позивача на виконання рішень суду у контексті принципу остаточних судових рішень у справах №823/2966/13-а, № 2а-4690/10/2370 варто зазначити, що судовий контроль (статті 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України) є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного (зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду) за процесуальним документом суду, який ухвалив рішення у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Позивач у прохальній частині позовної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 28 грн. У подальшому, 03.06.2019 позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані із втратами робочого особистого часу та витрати на поштові послуги у сумі 146 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд зазначає, що позивачем не надано розрахунку та доказів понесених судових витрат, зокрема доказів понесених витрат на поштові послуги та обґрунтування їх пов`язаності із розглядом даної справи, розрахунку витрат часу, пов`язаних із розглядом даної справи та прибуттям до суду, оскільки згідно Постанови КМУ від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачено, що компенсація в адміністративних справах за втрачений заробіток – стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень у зв`язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Компенсація в адміністративних справах за втрачений заробіток за відрив від звичайних занять – стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять. Позивачем 03.06.2019 подано заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно протоколів судових засідань від 21.05.2019, 03.06.2019, 11.06.2019, 18.06.2019, 25.06.2019 позивач не брав участь у судових засіданнях. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат як у сумі 146 грн , так і у сумі 28 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо ненадання обґрунтованої відповіді на заяви ОСОБА_1 , що надійшли до прокуратури Черкаської області з Генеральної прокуратури України 05.10.2017 вих. 03.10.2017 № 17/7-128/6-06.

Зобов`язати прокуратуру Черкаської області надати ОСОБА_1 обґрунтовану відповідь на заяви, що були спрямовані з Генеральної прокуратури України 03.10.2017 вих.17/7-128/6-06 до прокуратури Черкаської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач 1: прокурор відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурна [бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000];

відповідач 2: прокуратура Черкаської області [бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000].

Повне судове рішення складено 26.06.2019.

Суддя Л.В. Трофімова