Рішення № 8265014, 22.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2010 р. Справа № 47/187-09

вх. № 10600/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Штифурко Ю.І. - дор. б/н від 12.02.09 р. ;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп - Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Водомер", м. Харків

про стягнення 769490,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп - Україна" звернулось з позовною заявою щодо стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Водомер" суми основної заборгованості у розмірі 675925,84 грн., пені у розмірі 68063,39 грн., іфляційних збитків у розмірі 16898,14 грн. та 3% річних у розмірі 8603,04 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору № У926/2007 від 25.12.2007р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 7695,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 17 лютого 2010 року задоволено погоджене клопотання сторін про продовження строку вирішення спору та строк вирішення спору продовжено до 23.02.2010 року.

У судове засідання позивач надав уточнений розрахунок пені та інфляційних збитків, у зв"язку з допущенням неточностей в нарахуванні штрафних санкцій при поданні позовної заяви, згідно розрахунку сума пені складає 59427,39 грн., інфляційні збитки - 14870,36 грн., який прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених ним у відзиві на позов (вх.№ 3485), який долучено судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне що 25 грудня 2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір за № У926/2007 (далі - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов Договору, Позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити трубну продукцію (далі - Товар), найменування, асортимент, кількість, ціна якого указуються в Специфікаціях до даного Договору, що є невід'ємною його частиною.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними: №04719-Сха від 01.04.2009 р на суму 630109,97 грн. , №04776-Сха від 02.04.09р. на суму 42069,32 грн., №04814-Сха від 07.04.09р. на суму 21435,24 грн., №04832-Сха від 08.04.09р. на суму 148240,08 грн., №04852-Сха від 10.04.09 р. на суму 12205,51 грн., на яких містяться підписи повноважного представника відповідача за довіреностями: №151 від 24.03.09 р., №175 від 07.04.09 р.

Відповідно до умов оплати товару, визначених в п. 4.1 Договору Покупець проводить оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі вартості партії Товару на протязі 3 (трьох) банківських днів від дати відгрузки Товару. Датою відгрузки Товару три поставці автомобільним транспортом вважається дата, що вказується в товарній накладній на складі Продавця, а при поставці ж/д транспортом - дата, що вказується в штемпелі ж/д накладної на гтанції відправлення.

Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково, а саме у сумі 1887461,45 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1327256,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно Договору про переведення боргу №У347/2009 від 15.07.2009 відповідач -частково у розмірі 651331,07 грн. передав суму боргу ТОВ «Голден Мін». Таким чином, сума заборгованості зменшилась і складає 675925,84 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 675925,84 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пені у розмірі 68063,39 грн., іфляційних збитків у розмірі 16898,14 грн. та 3% річних у розмірі 8603,04 грн.

          Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.7.2. Договору випливає наступне, при незнаходженні сторонами згоди спір вирішується згідно діючого законодавства України.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та індексу інфляції, ознайомившись з розрахунком наданим позивачем у судовому засіданні 22.02.2010 року, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме у сумі: пені у розмірі 59427,39 грн., іфляційних збитків у розмірі 14870,36 грн. та 3% річних у розмірі 8603,04 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення 10663,78 грн. слід відмовити, як у безпідставно заявлених.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 7588,36 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232,80 грн., слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610,625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Водомер" (61091, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 9/2, кв.43, код ЄДРПОУ 24669601, р/р 26007805238940 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп - Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вуп. Пісаржевського, 1-а, код ЄДРПОУ 33668606, р/р 2600530287401 в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», МФО 305749) суму боргу 675925,84 грн., пеню 59427,39 грн., іфляційні збитки 14870,36 грн. , 3% річних 8603,04 грн., державне мито 7588,36 грн. та 232,80 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 10663,78 грн. - відмовити.

Повний текст рішення підписано 24 лютого 2010 року.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/187-09