Рішення № 8264998, 22.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2010 р. Справа № 24/214-09 (н.р.39/21

вх. № 10776/2-24 ( н.р.9767/2-39)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сілін Олександр Миколайович, дов. № 121109/1 від 12.11.09 р.; відповідача - Багно Юрій Володимирович, , розпорядник майна ТОВ "Вояджер", ухвалагосподарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2009 р. справа № Б-15/188-09 , ліцензія арбітражного керуючого серія АВ № 347342 від 27.11.07 р.

розглянувши справу за позовом АКБ "Імексбанк" в о. філії АКБ "Імексбанк" у м. Харкові, м. Харків

до ТОВ "Вояджер", м. Нікополь

про розірвання угоди та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач – АКБ «Імексбанк» звернувся до суду з позовом, у якому просивсуд, достроково розірвати Генеральну угоду факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р., укладену між АКБ "ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вояджер", також просив суд, в рахунок погашення заборгованості у сумі 3 052 786, 96 гривень по Генеральній угоді факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р., визнати право власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. "Е-2", загальною площею 299, 4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) м2, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 за Акціонерним Комерційним Банком "ІМЕКСБАНК".

Разом з позовними вимогами, позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на нежитлові приміщення відповідача, що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2” до вирішення спору по суті.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, та взятими зобов’язаннями за договором застави, за яким вимоги позивача задовольняються за рахунок майна відповідача.

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій просив вказане рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Постанова ВГСУ мотивована тим, що згідно ухвали господарського суду Харківської області від 20.01.2009р. у справі №37/253-08 задоволено заяву Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" про вжиття заходів забезпечення позову, вжито заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно - нежитлові приміщення першого поверху: №1-14, другого поверху №1-8 в літ. "Е-2", загальною площею 299, 4 м2, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, і в цій частині ухвала підлягала негайному виконанню. Згідно копії заяви про вжиття наведених заходів забезпечення позову, вбачається, що ця заява була подана до суду 27.11.2008р., тобто до прийняття оскарженого рішення суду у справі №39/215-08.

Постановою ВГСУ від 04.11.09р. касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2009р., у справі №39/215-08 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи було повернуто до господарського суду Харківської області та за № 24/214-09 передані до розгляду іншому складу суду.

Ухвалою від 25.12.09р. справа була призначена до слухання на 20.01.10р.

Ухвалами від 20.01.10р., 02.02.10р., 15.02.10р. слухання справи відкладалося.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечив проти позову, та надав суду відзив, в якому просить відмовити АКБ «Імпексбанк» в особі філії АКБ «Імпексбанк» в м.Харкові в задоволенні позовних вимог про розірвання угоди та визнання права власності в повному обсязі.

Також, представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про залучення в якості третьої особи на боці відповідача АКБ СР «Укрсоцбанк», мотивуючи клопотання тим, що рішення з цього господарського спору може вплинути на права та обов’язки АКБ СР «Укрсоцбанк» як кредитора у справі про банкрутство ТОВ «Вояжер».

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд визнає клопотання необґрунтованим, оскільки воно не містить обставин, які, на думку відповідача можуть вплинути на права та обов’язки АКБ СР «Укрсоцбанк» - кредитора у справі про банкрутство ТОВ «Вояжер» в результаті розгляду справи № 24/214-09, та відмовляє в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вояджер” (далі Відповідач) у рамках дії генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р., укладеної з АКБ “ІМЕКСБАНК” (далі –Позивач), у відповідності до п. 1.1., 1.2., 1.4. вказаної Генеральної угоди, передав Акціонерному комерційному банку “ІМЕКСБАНК” права вимоги оплати грошових коштів за поставку товарів з терміном остаточного виконання не пізніше 90 календарних днів з дати складання відповідних рахунків –фактур та товарно-транспортних накладних по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений у додатку № 1 до вказаної угоди та здійснення їх адміністрування з лімітом поточної заборгованості за правами у сумі 3 000000 (три мільйона) гривень, 00 коп. з кінцевим терміном погашення 26.08.09 року. У відповідності до п. 2.7. Генеральної угоди за здійснення факторингу відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу за користування факторинговим фінансуванням на фактичну заборгованість за відступленим Правом вимоги за весь період існування відсотки у розмірі 23 % річних, та 0,6 % річних від номінальної вартості відступленого права вимоги за розрахункове обслуговування факторингових операцій.

Позивач виконав вимоги, щодо умов по Генеральній угоді по факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р. у повному обсязі. А саме 27.08.08 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 2020000 (два мільйона двадцять тисяч) грн. 00 коп. у відповідності до меморіальних ордерів за №154/63, 154/93, 154/52, 154/94 та 29.08.08р. позивачем на рахунок відповідача було перераховано 980000 (дев‘ятсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. у відповідності до меморіальних ордерів за №154/25 та 154/27. Тобто позивач виконав вимоги угоди у повному обсязі.

          Згідно п. 3.3.4. Генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р. відповідач зобов’язаний був в обумовлені терміни, тобто не пізніше останнього робочого дня поточного місяця сплатити відсотки за користування факторинговим фінансуванням. Відповідач, в порушення умов вказаної угоди, не виконав взятих на себе зобов’язань по сплаті відсотків за листопад місяць поточного року. Станом на 25.12.08р. за відповідачем обліковується прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 52 786 гривень 96 копійок, що підтверджується актом звірки та не спростовано відповідачем у судовому засіданні.

В забезпечення по Генеральній угоді по факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р., відповідачем передавались позивачу в заставу товари в обороті згідно додатку № 1 до Договору Застави товарів в обороті № 23 –юр від 07.08.08р.

          Всупереч умов по Генеральній угоді по факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р., відповідачем були повністю реалізовані товари в обороті – труби металеві в асортименті, які були надані в забезпечення зобов’язань по Генеральній угоді, згідно Договору застави товарів в обороті № 23-юр від 27.08.08, що підтверджується актом перевірки товару, переданого в заставу АКБ “ІМЕКСБАНК” від 19.11.08р.

У відповідності до п. 4.7. договору застави товарів в обороті № 23 –юр від 07.08.08р. зазначається, що у разі, якщо сума виручена від продажу заставленого майна буде недостатньою для повного задоволення вимог позивача він має право одержати суму, що не вистачає для повного задоволення з іншого майна відповідача згідно чинного законодавства України.

Позивач, керуючись п. 2.5., 2.6., звернувся до суду про дострокове розірвання Генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р. та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 052 786,96 грн. та в рахунок погашення заборгованості визнати право власності на майно, яке належить відповідачу.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомості, а саме: нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2”. Зазначені приміщення є власністю відповідача згідно договору купівлі-продажу від 27.11.02р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського округу Тимофєєвою О.В. зареєстрованого в реєстрі за № 2935. У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, загальна вартість нежитлових приміщень відповідача складає 1216405 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч чотириста п‘ять) грн. 00 коп.

У відповідності до акту звірки від 29.12.08р. між АКБ “ІМЕКСБАНК” та ТОВ “Вояджер”заборгованість ТОВ “Вояджер” перед АКБ “ІМЕКСБАНК” складає 3 052 786 (три мільйона п‘ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 96 коп. Тобто вартість майна яке належить ТОВ “Вояджер” менша суми боргу який ТОВ “Вояджер”зобов‘язаний сплатити АКБ “ІМЕКСБАНК”.

На підставі статті 33 ГПК України позивачем не доведено ті обставини на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог в частині визнання права власності на майно - нежитлові приміщення першого поверху: №1-14, другого поверху №1-8 в літ. "Е-2", загальною площею 299, 4 м2, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження виконання умов угоди, а також те, що відповідач заперечує проти позовних вимог, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України –“Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків”.

Також, у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України –“Договір є обов'язковим для виконання сторонами”.

Крім цього, у відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, - “Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку”.

Також, у відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України –“суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться”.

У відповідності до п. 1 ст. 1077 ЦК України, -“За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)”.

У відповідності до ст. 1081 ЦК України, - “Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу”.

У відповідності до п. 2 ст. 651 ЦК України, - “Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору”.

У відповідності до п. 3 ст. 652 ЦК України, - “У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору”.

Суд вважає, що на підставі встановлених матеріалами справи обставин та наведених норм права є усі підстави для задоволення позовним вимог позивача щодо розірвання Генеральної угоди факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р.

Що стосується вимог позивача про визнання права власності на майно, що належить відповідачу в рахунок погашення боргу, суд зазначає наступне:

Згідно наданого відповідачем Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна станом на 19.02.2010 р., до реєстру внесено запис № 3 - арешт нерухомого майна, зареєстрований 30.03.09р. за № 8590890. Підставою обтяження вказана постанова про відкриття виконавчого провадження, 146/7, 24.03.09р., Червонозаводський ВДВС ХМУЮ. Об’єкт обтяження: нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. "Е-2", загальною площею 299, 4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) м2, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, що належить ТОВ «Вояжер», та інше майно, що належить ТОВ «Вояжер» та Лозик Сергію Івановичу в межах суми 12074348,66 грн., Харківська обл.., м.Харків, вул.. Плеханівська, б. 7, приміщення Е-2.

У зв‘язку з викладеним суд вважає, що в цій частині вимоги позивача щодо можливості набуття права власності на вказані об’єкти нерухомості є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За викладених вище обставин, суд відмовляє позивачу у забезпеченні позову та накладанні арешту на нежитлові приміщення, що належать відповідачу загальною площею 299, 4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) м2, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно задоволенню позовних вимог. Тобто, суд вважає за необхідним покласти на позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 25415,00 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процессу в сумі 117,61 грн. Також, суд вважає за необхідним покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 117,61 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процессу в сумі 0,39 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 16, 328, 329, 509, 611, 526, 614, 623, 626, 629, 651, 652, 1077, 1081, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 43, 44-49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити позивачу у застосуванні запобіжних заходів.

2. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на на боці відповідача Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

Достроково розірвати Генеральну угоду факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08, укладену між АКБ “ІМЕКСБАНК” (м. Одеса, ідентифікаційний код –20971504 п/р 373940099990) та ТОВ “Вояджер” (м. Нікополь, ідентифікаційний код 24450375 п/р 26003020244001 в АКБ “ІМЕКСБАНК”).

Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про визнання за Акціонерним Комерційним Банком „ІМЕКСБАНК”, що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-а, ідентифікаційний код 20971504 право власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2”, загальною площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 та належать ТОВ “Вояджер”, місцезнаходження якого за адресою 53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 25, код ЄДРПОУ 24450375 в рахунок погашення заборгованості ТОВ “Вояджер” (код ЄДРПОУ 24450375 п/р 26003020244001 в АКБ “ІМЕКСБАНК”) перед АКБ “ІМЕКСБАНК” (ідентифікаційний код –20971504) у сумі 3 052 786,96 гривень по Генеральній угоді факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08 року.

4. Стягнути з ТОВ “Вояджер” (м. Нікополь, код ЄДРПОУ 24450375 п/р 26003020244001 в АКБ “ІМЕКСБАНК”) на користь АКБ “ІМЕКСБАНК” (м. Одеса, ідентифікаційний код –20971504 п/р 373940099990) суму судових витрат у розмірі 118,00 гривень, у тому числі: 117 гривень 61 копійок - державного мита, 0,39 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок – витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5. Покласти на позивача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процессу на суму 25532,61 грн., у тому числі: 25415 гривень 00 копійок - державного мита, 117 грн. (сто сімнадцять грн.) гривень 61 копійок – витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя