Рішення № 8264792, 18.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2010 р. Справа № 43/139-09

вх. № 10712/3-43

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сузу І.А. за дов.№ 2170 від 16.03.09 р. відповідача - Старунський Ю.С. за дов.№ 305-7 від 04.01.10 р.

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

до Харківське державне авіаційне виробниче підприємство орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків

про стягнення 764698,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків звернувся до суду з позовом до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків про стягнення 764698,36 грн., з яких : 748283,27 грн. борг за послуги з водовідведення, 16415,09 грн. пені.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 16.02.10 р. до 18.02.10 р. об 10:30

Від представників сторін заяви про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписуючих технічних засобів не надійшло.

Заявою від 19.01.10 р. позивач уточнив позовні вимоги та наподягав на стягненні з відповідача 468283,27 грн. заборгованості за послуги з водовідведення та 16415,09 грн. пені. Суд розглядає справу з урахуванням вимог, визначених у заяві від 19.01.10 р., оскільки згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні надав господарському суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов підлягає задоволенню у частині стягнення основної заборгованності, щодо штрафних санкцій то вони підлягають відхиленню в повному обсязі, т.я ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.08 р. порушено справу про банкрутство № Б-48/36-08 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів – не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконаннея грошових зобов”язань.

18.02.10 р. відповідач на виконання ухвали суду від 16.02.10 р. надав належним чином завірену копію останьої ухвали від 27.01.10 р. у справі № Б-48/36-08, яка була долучена до матеріалів справи.

          Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, встановив наступне: 25.10.07 р. р. між ДКП “Харківкомуночиствод” та Харківським державним авіаційним виробничим підприємством орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків був укладений договір № IIІ-11970/08-АП-2 на приймання стічних вод.

Відповідно до умов договору та п.п. 4.10 “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затверджених наказом міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.08 р. № 190, зареєстрованих в Міністертстві Юстиції України 07.10.08 р. № 936/15627, позивач свої зобов”язання виконав і прийняв від відповідача стічні води, що складаються з обсягу водоспоживання та додаткової кількості стічних вод, що проникають до каналізаційної мережі м. Харкова.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проте, відповідачем не виконано належним чином взяті на себе за договором зобов"язання, не сплачено у визначені строки, порядку та розмірі вартість послуг з водовідведення, внаслідок чого за період з 01.07.09 р. по 30.11.09 р. утворилась заборгованість.

На підставі рішення Виконкому Харківської міської ради від 17.03.04 р. № 201 „Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення”, рішення Виконкому Харківської міської ради від 04.10.06 р. № 803 „Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення” та рішення Виконкому Харківської міської ради від 05.11.08 р. № 691 „Про внесення змін до рішення Виконкому Харківської міської ради від 04.10.06 р. № 803 „Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення” позивач свої зобов”язання виконав і прийняв від відповідача стічні води з загальної площі 80,0 га. Відповідно до фактичних обсягів скинутих стячних вод із урахуванням діючих тарифів відповідачу за період з 01.07.09 р. по 30.11.09 р. позивачем, згідно п 2.1.2-2.1.4,4.1 договору та 2.23 „Правил прийняття стічних вод Абонентів в каналізаційну мережу Харкова” нарахована вартість послуг з водовідведення на загальну суму 748283,27 грн., що підтверджено актом звірки заборгованості відповідно даного періоду.

Розрахунки за прийняті позивачем стічні води, згідно п.4.2 Договору здійснюються відповідачем протягом 17 календарних днів з моменту відправки платіжної вимоги-доручення позивачем відповідачу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої обов*язки з прийняття стічних вод, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

На вимогу сплати нарахованої суми, відповідачу згідно п.4.2 Договору позивач направив на адресу відповідача платіжну вимогу- доручення, яка міститься в матеріалах справи.

Але при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем була сплачена сума у розмірі 280000,00 грн., що підтверджено довідкою про оплату заборгованості відповідача за послуги водовідведення від 18.01.10 р. та копіями платіжних документів, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що на час розгляду справи між сторонами в частині стягнення 280000,00 грн. відсутній предмет спору, суд вважає за необхідне, провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача за послуги з водовідведення з урахуванням часткової сплати складає 468283,27 грн. є поточною, відповідачем не сплачена і не спростована, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.4. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання грошового зобов”язання, відповідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996 р., у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 16415,09 грн.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Але, як вказано вище, Господарським судом Харківської області порушено провадження у справі № Б-48/36-08 про банкрутство підприємства –відповідача (ухвала від 25.02.08 р.) та з цього дня вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 12 п. 4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів “не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”, таким чином, в частині стягнення пені у розмірі 16415,09 грн. необхідно відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що при подачі позовної заяви до суду позивачем було сплачено державне мито у більшому розмірі ніж це передбачено законодавством.

Відповідно ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно до пп. "а" п. 2 ст. ст. 3 Декрету Кабінему Міністрів України „Про державне мито” N 7-93 викладений в новій редакції. Отже, починаючи з 31.03.2005 р. ставку державного мита, яке справляється з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, визначено в розмірі 1% від ціни позову, але не менше ніж шість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше ніж 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вона обчислюється виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати державного мита (неоподатковуваний мінімум доходів громадян на сьогодні - 17 грн.), тобто не менше ніж 102 грн. (6 х 17) і не більше ніж 25500 грн. (1500 х 17).

Згідно ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановленому законодавством , а саме : відповідно до ст. 8 Декрету Кабінему Міністрів України „Про державне мито” N 7-93 сплачене державне мито підлягає поверненню при внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чиним законодавством

Позивачем, при подачі позову до суду платіжним дорученням № 9772 від 15.12.09 р. сплачено 8231,70 грн. державного мита, а виходячи з розрахунку ставки державного мита, яке справляється з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито визначається в розмірі 1% від ціни позову, яка складає 764698,36 грн. Тобто державне мито повиноно бути сплачене позивачем у розмірі 7646,98 грн. Поверненню підлягає сума у розмірі 584,72 грн.

Таким чином ,суд вважає за необхідне, видати довідку на повернення зайво сплаченого позивачем державного мита з державного бюджету в сумі 584,72 грн., яке сплачене платіжним дорученням № 9772 від 15.12.09 р.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 4682,83 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 77 ст.ст. ст. 80 п. 1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора, м. Харків (м. Харків, вул. Сумська, 134, р/р 26001301780096 банк – Червонобаварське відділення ПІБ в м. Харкові, МФО 351287, код 14308894) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” (м. Харків, вул. Шевченко, 2 ,р/р 26005010041510 в АКБ „Золоті Ворота”м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361715) суму боргу за послуги з водовідведення у розмірі 468283,27 грн.; 4682,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

В частині стягнення пені у розмірі 16415,09 грн. відмовити.

В частині стягнення 280000 грн. провадження у справі припинити.

Видати позивачу довідку на повернення зайво сплаченого ним державного мита з державного бюджету в сумі 584,72 грн. платіжним дорученням № 9772 від 15.12.09 р.

Суддя Сальнікова Г.І.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 22.02.10 р.