Рішення № 8264633, 09.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2010 р. Справа № 42/348-09

вх. № 10682/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Варуха А.В. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Пасіфік-Трейд", м. Київ

до ПФ "АПІЯ", м. Харків

про стягнення 9622,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Пасіфік-Трейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПФ "АПІЯ", про стягнення заборгованості в сумі 9622,66 грн., в т.ч. основна заборгованість за договором № 994/08/08 від 05.08.2008р. у сумі 6219,94 грн., пеня в сумі 2971,34 грн., 3% річних у сумі 431,38 грн.

У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що відповідач не з'явився у попереднє судове засідання по даній справі, надавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника.

Про причини неявки в дане судове засідання відповідач не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, позивач, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Суд вважає, що у відповідача протягом розгляду справи була можливість обґрунтувати свою позицію по справі та надати документальне підтвердження своєї позиції.

Суд бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у зв’язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.08.2008р. між ПФ "Апія" (відповідач) та ТОВ "Пасіфік-Трейд" (позивач) укладений договір поставки № 994/08/08, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався в порядку та строки, передбачені даним договором, передати у власність відповідача (покупця) товар в установленій кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 71219,94 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи, а саме : видаткова накладна № Тр-0000206 від 02.10.2008 р. на суму 19108,22 грн. (довіреність № 4/939 від 02.10.2008 р.); видаткова накладна № Тр-0000207 від 02.10.2008 р. на суму 18708,05 грн. (довіреність № 2/1434 від 02.10.2008 р.); - видаткова накладна № Тр-0000274 від 28.10.2008 р. на суму 17438,54 грн. (довіреність № 2/300 від 27.10.2008 р.); видаткова накладна № Тр-0000328 від 17.12.2008 р. на суму 6635.23 грн. (довіреність № 4/1621 від 18.12.2008 р.); видаткова накладна № Тр-0000329 від 17.12.2008 р. на суму 9329,90 грн. (довіреність №2/1048 від 16.12.2008 р.).

Суд зазначає, що в видаткових накладних відсутні вказівки на вищезазначений договір, то суд зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Судом встановлено, що між сторонами не укладались інші договори та не було інших взаємовідносин та інших поставок, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткових накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов договору № 994/08/08 від 05.08.2008р.

Згідно з пунктом 5.3 Договору покупець здійснює оплату на умовах реалізації кожні 14 днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з виписок банку, які надані позивачем, відповідачем був оплачений товар частково на суму 65000,00 грн.

Таким чином неоплачений залишився товар на загальну суму 6219,94 грн.

З врахуванням того, що остання поставка відбулась 17.12.2008р., строк оплати товару настав 31.12.2008р.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів того, що позивач поставив на адресу відповідача неякісну продукцію.

Відповідач прийняв товар, претензій щодо якості або кількості товару не представив, а отже повинен здійснити оплату товару відповідно до ст. 692 ЦК України, якою встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач доказів оплати товару або повернення товару відповідачу не надав.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 6219,94 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Умовами договору, а саме п.7.2 договору передбачено, що за прострочку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені, сума якої складає 2971,34 грн., нарахування пені проведено з врахуванням положень договору щодо визначення дати виникнення заборгованості, з врахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, (період нарахування пені не перевищує 6 місяців), арифметично пеня обчислена вірно, а отже наданий розрахунок відповідає умовам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами.

За таких обставин суд приймає розрахунок пені, що наданий позивачем та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2971,34 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 431,38 грн., наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З врахуванням вимог ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватної фірми "Апія" (юридична адреса : 61052, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 24; фактична адреса : 61052, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, ідентифікаційний код 25613488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіфік-Трейд" (03115, м. Київ, площа Святошинська, 1, кімната 272, ідентифікаційний код 35122213) основну заборгованість за договором № 994/08/08 від 05.08.2008р. у сумі 6219,94 грн., пеню в сумі 2971,34 грн., 3% річних у сумі 431,38 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 15.02.2010р.