Рішення № 8264595, 09.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2010 р. Справа № 16/229-09

вх. № 10241/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Іващенко О.В., довіреність №6 від 01.01.2010 р.;

відповідача – Івтушок С.В. довіреність від 07.05.2009р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ

про стягнення 22853,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" борг за отриманий товар у сумі 17809,40грн., 3603,02 грн. пені, 3 % річних у сумі 488,14 грн., інфляційні у сумі 952,58 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання договором від 09.04.2009 р. в частині сплати коштів за отриманий товар не виконав, розрахувався з позивачем за отриманий товар частково.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказує, що позивачем було помилково при розрахунку пені використано подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до п. 6.3. Договору – за не своєчасну оплату за товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ, також зазначає, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив борг у сумі 2000,00 грн. у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 15809,40 грн. основного боргу, 1770,03 грн. пені, 488,14 грн. 3% річних, 952, 58 грн. інфляційних, також просить стягнути з відповідача державне мито у розмірі 228,53 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Підтримує позовні вимоги з урахуванням зменшених позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 15 809,40 грн., в іншій частині позов не визнає.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі, до прийняття рішення по справі, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України. У зв’язку з чим, приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та продовжує розгляд справи з її врахуванням.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

09.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" було укладено договір №82 (далі - Договір), згідно п. 1.1. позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в рахунках-фактурах, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним Договором.

У п. 3.1. Договору сторони узгодили, що позивач поставляє товар відповідачу на протязі 7 (семи) днів з моменту отримання замовлення від відповідача.

Відповідно до п. 4.2. Договору відповідач, на підставі рахунку-фактури складеного позивачем, проводить оплату товару пізніше 30 (тридцяти) календарних днів зі дня постачання товару.

Як вбачається з видаткової накладної № Х-00886 від 13.04.2009 р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 38 805,00 грн., який було отримано у повному обсязі представником відповідача (довіреність №195 від 13.04.2009р.), що підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній, щодо кількості та якості товару відповідач позивачу претензій не висунув.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати за отриманий товар виконав частково, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, а саме: банківською випискою (а.с. 26-29), видатковою накладною №РН-0002887 від 16.09.2009р. (а.с. 30), протоколом взаєморозрахунку (а.с.25) та актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2009р. – 08.10.2009р., також в підтвердження часткової сплати боргу у розмірі 2 000,00 грн. представник позивача надав у судовому засіданні для огляду банківську виписку.

Свою заборгованість по Договору у розмірі 15 809,40 грн. відповідач визнає, доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 15 809,40 грн. основної заборгованості, 952,58 грн. інфляційних та 488,14 грн. 3% річних є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 6.3. Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату за товар відповідач, сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що на діяла в період прострочення поставки, від вартості непоставленого товару.

За таких обставин, дослідивши розрахунок наданий до заяви про зменшення позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, в частині стягнення 1 658,05 грн. пені за період з 15.05.2009р. по 15.11.2009р., в частині стягнення 111,98 грн. пені суд відмовляє як необґрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м’ясокомбінат" код ЄДРПОУ 32447115 (62500, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Новоселівська, 1 (у т.ч. р/р 26008000934041 у ХД АТ "Індекс банк", м. Харків МФО 350619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", код ЄДРПОУ 25394112 (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б ( у т.ч. п/р 2600477929 у ПАТ АБ "УкрГазБанк", МФО 320478) – 15809,40 основної заборгованості, 952,58 грн. інфляційних, 488,14 грн. 3% річних, 1658,05 грн. пені, 189,08 грн. державного мита та 195,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 111,98 грн. пені - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2010 р.