Рішення № 8264552, 08.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2010 р. Справа № 62/212-09

вх. № 8827/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Савін О.С., дов. б/н від 01.04.09р. відповідача - Медведева Г.А., дов. б/н від 01.10.09р.

розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу- агрофірми "Солоненське" с. В. Солоне

до Фермерського господарства "Валентина", с. Ізюмське

про стягнення 127200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив-агрофірма «Солоненське» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фермерського господарства «Валентина» про стягнення заборгованості.

При цьому позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 1 від 14.04.2005 р., відповідно до якого позивач передав у тимчасове користування відповідачу пасіку строком на п’ять років. Відповідач брав на себе зобов’язання в якості орендної плати надавати позивачу по 20 кілограмів меду з кожної бджолиної родини за сезон. У відповідності до акту прийому-передачі від 14.04.2005 р. відповідачу були передані 53 бджолині сім’ї, а отже відповідач повинен був здавати позивачу 1060 кілограмів меду за сезон. Але за весь час дії договору відповідач передав позивачу 453 кілограми меду. Станом на день подання позову відповідач заборгував позивачу 3180 кілограмів меду. Оскільки вартість одного кілограму меду становить 40 грн, то позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 127200 грн.

Відповідач надав суду відзив, в якому зазначив, що обставини, викладені позивачем у позові є не обґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. У договорі оренди № 1 від 14.04.2005р. відсутні істотні умови, що є підставою для визнання договору неукладеним. Відповідач не згоден з оцінкою вартості меду, а також зазначив, що пасіка була передана йому з порушенням чинного законодавства.

16.11.2009 р. відповідач подав зустрічний позов, в якому, посилаючись на відсутність у договорі оренди усіх передбачених законодавством істотним умов, просить визнати договір неукладеним і припинити провадження по справі за відсутністю предмету спору. Ухвалою суду від 17.11.2009 р. зустрічна позовна заява була прийнята до сумісного розгляду разом із первісним позовом.

17.11.2009 р. позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить зобов’язати відповідача передати позивачеві в якості заборгованості з орендної плати 3180 кг меду, а також стягнути з відповідача 1270,20 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою суду від 17.11.2009 р. заява позивача про зміну позовних вимог була прийнята до розгляду.

21.12.2009 р. позивачем було надана відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки сторони вчинили дії по виконанню договору оренди, відповідач у своєму листі визнавав дію договору та запевняв позивача, що вся належна орендна плата буде виплачена, тільки залишав за собою право визначати строки сплати орендної плати. Також від відповідача жодного разу не поступало пропозиції про визнання договору неукладеним, а поступила вона лише коли виникла необхідність сплачувати заборгованість з орендної плати.

21.12.2009 р. відповідачем було надано пояснення, в яких вказував, що в договорі оренди відсутні істотні умови, пасіка була передана позивачем відповідачеві з порушенням чинного законодавства, позивач жодного разу не поцікавився станом пасіки та не здійснював ревізійний контроль його стану.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд їх задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі був укладений договір оренди № 1 від 14.04.2005 р., відповідно до якого позивач передав у тимчасове користування відповідачу пасіку строком на п’ять років. В якості орендної плати відповідач зобов’язався надавати позивачу по 20 кілограмів меду з кожної бджолиної родини за сезон.

За актом прийому-передачі від 14.04.2005 р. відповідачу були передані 53 бджолині сім’ї.

Відповідно до накладних № 113 і № 204, відповідачем було передано позивачу 453 кг меду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

14.04.2005 р. між сторонами по справі було підписано договір, за яким СПК «Солоненське» передає в оренду, а ФГ «Валентина» приймає пасіку згідно акту приймання-передачі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З тексту договору (а.с. 8) вбачається, що сторони дійшли згоди, що передача майна відбувається під час укладення договору, що і було оформлено актом приймання-передачі від 14.04.2005 р., за яким позивач передав відповідачу бджолосім’ї 53 шт, вулики 92 шт, димар пасічника 2 шт, медогонку 1 шт, кашок пасічника 1 шт, соторамки 860 шт, носилки 2 шт.

Таким чином, договір оренди є реальним, оскільки для його укладення необхідно було не тільки досягнути згоди щодо усіх істотних умов, а й вчинити дії – передати певне майно, що було зроблено сторонами по справі. Суд наголошує, що під час передачі майна від відповідача не було направлено жодних заперечень, тобто сторони досягнули згоди щодо кількості і якості майна, що передається.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 ст. 762 ЦК України передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; орендна плата встановлюється у грошовій формі; залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків, визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Укладеним між сторонами договором оренди №1 від 14.04.2005р. було передбачено, що у якості орендної плати ФГ «Валентина» зобов’язується здавати по 20кг меду з кожної бджолиної родини за сезон.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Перелік істотних умов договору оренди встановлений ч. 1 ст. 284 ГК України, згідно якої істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Аналогічна позиція висвітлена у п. 1 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 р.

Внаслідок цього відсутність у договорі умов щодо порядку використання амортизаційних відрахувань; індексації орендної плати, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу не свідчить про його неукладеність. Матеріали справи свідчать, що сторони приступили до виконання договору, зокрема, відповідач, частково виконав свій обов’язок щодо сплати орендної плати.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач за первісним позовом передав майно належної якості, про що свідчить акт прийому-передачі від 14.04.2005 р., який був беззастережно підписаний сторонами. Відповідач після передачі йому майна не направляв позивачу жодних претензій щодо якості майна.

Лише через півроку після укладення договору – 21.10.2005р. відповідач направив позивачу претензію, в якій вказував на недоліки майна, проте зі змісту цієї претензії випливає, що відповідач не ставив питання про його дострокове розірвання.

Крім того, вказівка відповідача про те, що він сплатить орендну плату, але залишає за собою право визначати строки постачання меду, а також розмір партій, які підлягали поставці, фактично свідчить, що відповідач визнавав дію договору оренди, а не вважав його неукладеним.

Таким чином, за спірним договором у відповідача виникло зобов’язання передавати по 20 кілограмів меду з кожної бджолиної родини за сезон, тобто усього 1060 кілограмів меду за сезон. Сезон, як загальновідомо, це частина року, яка постійно використовується для певних занять. Отже, станом на день подання позову, відповідач за первісним позовом, враховуючи факт передання на виконання зобов’язань за спірним договором 453 кілограмів меду, заборгував позивачу за первісним позовом 3180 кілограмів меду.

Матеріали справи також свідчать, що в порушення умов Договору відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати. Вказаний факт не спростований відповідачем за первісним позовом.

З огляду на наведене вище, позовні вимоги про зобов’язання відповідача передати позивачеві в якості заборгованості з орендної плати 3180 кг меду, а також стягнути з відповідача 1270,20 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають задоволенню, як законні та обґрунтовані.

Суд не може прийняти заперечення відповідача щодо здійснення ним капітального ремонту орендованого майна та витрат на його зберігання, оскільки ці обставини не підтверджені жодними доказами.

Крім того, суд враховує і те, що передане в оренду майно і до теперішнього часу знаходяться у відповідача за первісним позовом, жодної вимоги від відповідача про розірвання договору, або визнання його недійсним чи неукладеним до звернення позивача з позовом, не заявлялося.

Положенням п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України як одна з засад цивільного законодавства передбачена свобода договору. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов‘язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Враховуючи це, сторони за спірним Договором мали можливість включити до нього ті умови та положення, щодо яких вони досягли згоди та, які прямо не суперечать актам цивільного законодавства.

Крім того, враховуючи, що Договір оренди на даний момент продовжує діяти, сторони за договором не позбавлені права внести відповідні умови до умов спірного Договору шляхом укладання додаткової угоди.

Суд вважає, що зустрічні позовні вимоги про визнання договору оренди неукладеним не підлягають задоволенню з вищеназваних причин. Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що визнання договору неукладеним у судовому порядку є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України. Саме така позиція міститься у п. 3 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 р.

Визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення; цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне; його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог; вимога про визнання договору неукладеним не призводить до поновлення порушених прав; вона не може бути предметом спору та самостійною вимогою у позові.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання договору неукладеним.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про припинення провадження по справі за позовом СВК-А «Солоненське» до ФГ «Валентина» за відсутністю предмету спору з огляду на таке.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 ГПК України», господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Як випливає з матеріалів справи предметом позову є виконання відповідачем своїх обов’язків щодо сплати орендної плати, і вищеназвані підстави для припинення провадження відсутні.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного, керуючись ст..ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 16, 629, 632, ч. 2 ст. 762, 759 Цивільного кодексу України, статті 762, 759 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження по справі.

Задовольнити первісний позов у повному обсязі.

Зобов’язати фермерське господарство «Валентина» (63840, Харківська обл., Борівський район, с. Ізюмське, код ЄДРПОУ 22660381) передати сільськогосподарському виробничому кооперативу-агрофірмі «Солоненське» (63830, Харківська обл., Борівський район, с. Вище-Солоне, п/р 26004301760438 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Ізюм Харківська обл.» МФО 351492, код ЄДРПОУ 00708437) в якості заборгованості з орендної плати 3180 кг меду.

Стягнути з фермерського господарства «Валентина» (63840, Харківська обл., Борівський район, с. Ізюмське, код ЄДРПОУ 22660381) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу-агрофірми «Солоненське» (63830, Харківська обл., Борівський район, с. Вище-Солоне, п/р 26004301760438 в філії

«Відділення Промінвестбанку в м. Ізюм Харківська обл. МФО 351492, код ЄДРПОУ 00708437) 1270,20 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №62/212-09 підписано 08.02.10р.