Рішення № 8264550, 13.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2010 р. Справа № 37/323-09

вх. № 10153/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко В.В. за довіреністю № б/н від 05.06.2009 р.

відповідача - Капинос Н.В. за довіреністю № б/н від 21.01.2009 р.

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське", с. Михайлівка

про стягнення за форвардним контрактом № 13 від 03.03.2003 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Атоменергокомплект" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське" (відповідач) про стягнення з відповідача за форвардним контрактом № 13 від 03.03.2003 р. на користь позивача пшениці 4-го класу в кількості 111,73 тонн, пшениці 3-го класу в кількості 110,0 тонн, пшениці 5-го,6-го класу в кількості 119,7 тонн, ячменя фуражного в кількості 100,0 тонн, кукурудзи фуражної в кількості 90,0 тонн, жита групи А в кількості 120,0 тонн, соняшнику в кількості 90,0 тонн, цукру в кількості 50,00 тонн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.02.2010 р. за вх. № 1923, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач виклав клопотання про призначення по справі комплексної експертизи та вказував про те, що додаткові угоди від 08.12.03р. та від 24.12.04р. до форвардного контракту №13 від 03.03.2003р., які є невід'ємною його частиною, укладені з порушенням господарської компетенції та діючого законодавства. Відповідач зазначав, що у сторін були всі правові підстави для розірвання форвардного контракту в 2003 р., тобто тоді, коли після збору врожаю стало зрозумілим, що відповідач не зможе виконати свої зобов'язання по поставці продукції, і тим більше не було розумних підстав для подовження строку його дії на послідуючі періоди. При укладанні додаткових угод від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. Сторони не могли мати наміру створити правові наслідки, які передбачені форвардним контрактом, виходячи з самої суті форвардного контракту, визначеної законодавством, а саме: Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Постановою КМУ №632 від 19.04.1999р. “Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів”. Як вказує відповідач сторони додатковими угодами від 08.12.03р. та від 24.12.04р. двічі подовжували строк дії форвардного контракту №13 до 31.12.2004р. потім до 31.12.06р. та змінювали базовий актив (зернові, зернобобові, масляничні культури врожаю 2003року на зернові, зернобобові, масляничні культури врожаю 2004, 2005 років), але при цьому не вносили зміни в частині ціни на продукцію та її кількості. При цьому, той базовий актив, який був визначений сторонами 03.03.2003р. при підписанні форвардного контракту №13 фактично не існував в 2004-2006 роках, що робило зобов'язання такими, що не можуть бути виконаними. Тобто, як стверджує відповідач, якщо додаткові угоди від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. існують в природі, то згідно ст. 234 ЦК України угода по їх укладанню є фіктивною т.я. їх укладання не свідчило про реальні наміри сторін поставити продукцію та їх умови значно погіршують стан продавця (ТОВ “Михайлівське”), заздалегідь ставлять під загрозу результати його господарської діяльності, тобто отримання прибутку та протирічать самій природі підприємницької діяльності, визначеній Законом та Статутом підприємства.

Позивач, через канцелярію господарського суду 11.02.2010 року за вх. № 2692, надав заперечення на відзив, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні призначеному на 12.02.2010 року було оголошено перерву до 13.02.2010 року о 11:00 год., у зв'язку з необхідністю підготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

03 березня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Михайлівське" та Відкритим акціонерним товариством "Атоменергокомплект" було укладено форвардний контракт №13, згідно якого Продавець - ТОВ "Михайлівське" був зобов’язаний передати у власність Покупцю - ВАТ "Атоменергокомплект" у строк з 30.08.2003р. по 31.12.2003р. зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2003р. Згідно додаткових угод від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. до форвардного контракту №13 ТОВ „Михайлівське” та ВАТ „Атоменергокомплект” подовжували строки поставки товару, та остаточний строк додатковою угодою від 24.12.2004р. визначили, що: Продавець - ТОВ "Михайлівське" зобов’язаний передати у власність, а Покупець - ВАТ "Атоменергокомплект" зобов’язаний прийняти зернові, зернобобові та масляничні культури врожаю 2004 та 2005 років в строк з 30.08.2003р. по 31.12.2006р. включно.

Відповідно до п.4.1 форвардного контракту поставка товару здійснюється за базисною умовою поставки, вказаною у відповідній специфікації. Згідно п.2.3 контракту загальна сума контракту визначається на підставі відповідних специфікацій та складає 700000,00грн.

В специфікації (додаток №1 до контракту №13 від 03.03.03р.) сторони визначили який товар, його кількість та вартість ТОВ „Михайлівське” поставлятиме ВАТ "Атоменергокомплект". З урахуванням умов форвардного контракту №13 від 03.03.2003р., додаткових угод до нього та специфікації, ТОВ „Михайлівське” зобов’язано було передати у власність ВАТ „Атоменергокомплект” в строк з 30.08.2003р. по 31.12.2006р. товар на загальну суму 700000,00 грн.

Пунктом 3.2 форвардного контракту передбачено, що Покупець зобов’язаний здійснити 100% передплату за товар, вказаний у відповідній специфікації на протязі 30-ти днів з моменту підписання договору.

На виконання умов п.3.2 контракту №13 ВАТ „Атоменергокомплект” здійснило передплату за товар вказаний у специфікації на загальну суму 693 800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 28.03.2003р., 31.03.2003р. та від 01.04.2003р.

Тлумачення поняття форвардного контракту визначено в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” та в Постанови КМУ №632 від 19.04.1999р. “Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів”.

Відповідно до п.п.1.5.1. п.1.5 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” форвардний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Відповідно до Постанови КМУ №632 від 19.04.1999р. “Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів” Форвардний контракт — це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. Форвардний контракт повинен мати такі реквізити:

-назва контракту;

-сторони контракту;

-базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти - для коштів; асортимент - для інших товарів);

-кількість базового активу;

-вартість контракту;

-ціна виконання;

-термін виконання;

-порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

-відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;

-порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

-адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Як вбачається з форвардного контракту №13 від 03.03.2003р., укладеного між позивачем та відповідачем, - він містить всі необхідні реквізити, що визначені законодавством України. Тим більше, жодних обмежень стосовно неможливості подовження строків поставки продукції та зміни базового активу без зміни ціни та кількості продукції ані Постанова КМУ №632 ані Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містять. Крім того, сільськогосподарська продукція, що підлягає поставці в розумінні ст. 184 ЦК України, визначена родовими ознаками, а отже є замінною.

Відповідно до ч.2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Оскільки, продукція, визначена в специфікації до форвардного контракту №13 (пшениця 4-го класу, пшениця 3-го класу, пшениця 5-го,6-го класу, ячмінь фуражний, кукурудза фуражна, жито групи А, соняшник, цукор) в розумінні ч.2 ст. 184 ЦК України визначена родовими ознаками, то в даному випадку товар, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є замінним, а отже рік врожаю зернових, зернобобових та масляничних культур, визначений форвардним контрактом №13 від 03.03.2003р. не звільняє відповідача від обов'язку передати у власність позивача товар, визначений в специфікації до форвардного контракту.

Стосовно твердження відповідача про фіктивність додаткових угод від 08.12.03р. та від 24.12.04р., то в даному випадку суд не вбачає таких ознак, оскільки відповідно до їх змісту, підставою для подовження строку дії форвардного контракту №13 до 31.12.2004р. та до 31.12.06р., та зміни базового активу стало саме ситуація, що склалася на ринку зернових, зернобобових та масляничних культур врожаю 2003 року.

Як передбачено статтею 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином. Тобто, в розумінні цієї норми, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо хоча б одна сторона намагалася досягти правового результату, то такий правочин не вважається фіктивним. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ВАТ “Атоменергокомплект” до суду з цим позовом стало те, що останнім були фактично повністю виконані зобов'язання за форвардним контрактом №13 (сплачені грошові кошти у сумі 693 800,грн.), у той час, як відповідач по сьогоднішній день не виконав свої зобов'язання та умисно намагається уникнути від їх виконання.

Щодо твердження відповідача про те, що у сторін були всі правові підстави для розірвання форвардного контракту в 2003році, т.я. стало зрозумілим, що відповідач після збору врожаю не зможе виконати зобов'язання по поставці товару, то в даному випадку товар, який підлягає передачі від відповідача на користь позивача є замінним, в зв'язку з чим між сторонами було укладено додаткові угоди, якими змінювались (подовжувались) строки поставки та рік врожаю сільськогосподарського продукту, а отже неможливість виконати свій обов'язок у 2003 році не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу товар, визначений в специфікації до форвардного контракту. В даному випадку, саме відповідач мав би повернути позивачу попередню оплату та після цього ставити питання про розірвання договору, якщо б він розумів свою повну неможливість виконати протягом 2004-2009 років зобов'язання за контрактом та мав докази щодо цього. Отже, твердження відповідача, що базовий актив, який був обумовлений сторонами 03.03.03р. при укладенні форвардного контракту №13 фактично не існував у 2004-2006 роках, що робить зобов'язання таким, що не може бути виконане, є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням ст. 184 ЦК України та ст. 526 ЦК України.

Щодо економічної недоцільності укладання для відповідача додаткових угод до форвардного контракту, суд зазначає, що оскільки відповідач є суб'єктом господарювання (підприємцем), а в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), тому перекладання відповідальності в даному випадку на позивача є з боку відповідача неприпустимим. Тим більше, відповідачем жодним чином, що передбачений діючим законодавством України, не доведено, в чому саме для нього укладення форвардного контракту та додаткових угод до нього є економічно недоцільним, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи ним були отримані в забезпечення виконання зобов'язань за контрактом фактично вся сума грошових коштів (693 800,00грн.). До того ж, визначення економічної доцільності або недоцільності укладання суб'єктами господарювання цивільно-правових угод відповідно до законодавства України не звільняє їх від обов'язку виконувати свої зобов'язання за такими угодами, тому безпідставним є посилання відповідача на ст. 207 ГК України, оскільки ним не доведено, чим саме укладання додаткових угод до форвардного контракту порушує його права.

Вирішення питань, які поставлені для експерта відповідачем в розумінні ст.41 та 42 ГПК України жодним чином не впливатимуть на цей спір, оскільки доцільність або недоцільність щодо укладання додаткових угод ніяк не змінять того факту, що ТОВ “Михайлівське” зобов'язано передати ВАТ “Атоменергокомплект” товар за який ТОВ “Михайлівське” отримало гроші. Як передбачено, статтею 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Відповідач жодним чином не обґрунтовує те, для чого необхідні для вирішення цієї справи спеціальні знання експерта-техніка та експерта-почеркознавця, а взагалі вказує на те, що в нього немає додаткових угод від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. Але відсутність в бухгалтерії відповідача додаткових угод до контракту №13 свідчить лише про наявність певних недоліків у веденні господарських справ та документообігу на підприємстві відповідача.

За таких підстав суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про призначення по справі комплексної експертизи.

В розумінні положень ст. 207 ЦК України форвардний контракт №13 від 03.03.2003р. та додаткові угоди від 08.12.2003р. та від 24.12.2004р. відповідають всім вимогам письмового правочину.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару.

Враховуючи, що позивачем здійснено передплату на суму 693 800,00грн., а ціна контракту складала 700 000,00грн., судом було встановлено, що позивачем сума недоплати за контрактом у розмірі 6 200,00грн. (700 000,00грн. (вартість контракту) — 693 800 (передплата)) не була заявлена, в зв'язку з чим позивач просить стягнути не 120 тонн пшениці 4-го класу, а 111,73 тонни, розрахунок кількості якої випливає з наступного: вартість 120 — ти тонн пшениці 4-го класу складала з ПДВ 90000,00грн., а вартість однієї тонни 750,00грн., (90 000,00грн : 120 тон), отже стягненню з відповідача підлягає кількість цієї продукції за мінусом 6 200,00грн. Т.я. вартість однієї тонни пшениці 4-го класу складала 750,грн., тому на суму 6 200,00 грн. припадає 8,266 тон пшениці (6200,00грн:750,00грн.), а отже загальна кількість пшениці вказаного класу, що підлягає стягненню з відповідача складає 111,73 тони (120 тонн-8,266тонн).

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов форвардного контракту від 03.03.2003р. №13 та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 6938,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі комплексної експертизи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське" (64143, Харківська обл., Первомайський р-н., с. Михайлівка, код ЄДРПОУ 30770860, р/р №2600765083 в ХОД “Райфайзен Банк Аваль”, МФО 380805) за форвардним контрактом №13 від 03.03.2003р. на користь Відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" (02099, м. Київ, вул. Санаторна, 9-а, код ЄДРПОУ 19122591, п/р № 26000001466001 в Київській філії АТ “Укрінбанк”, МФО 300250) пшеницю 4-го класу в кількості 111,73 тонн; пшеницю 3-го класу в кількості 110,0 тонн; пшеницю 5-го,6-го класу в кількості 119,7 тонн; ячмінь фуражний в кількості 100,0 тонн; кукурудзу фуражну в кількості 90,0 тонн; жито групи А в кількості 120,0 тонн; соняшник в кількості 90,0 тонн; цукор в кількості 50,0 тонн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське" (64143, Харківська обл., Первомайський р-н., с. Михайлівка, код ЄДРПОУ 30770860, р/р №2600765083 в ХОД “Райфайзен Банк Аваль”, МФО 380805) на користь Відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" (02099, м. Київ, вул. Санаторна, 9-а, код ЄДРПОУ 19122591, п/р № 26000001466001 в Київській філії АТ “Укрінбанк”, МФО 300250) 6938,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.