Рішення № 8264524, 12.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2010 р. Справа № 58/94-09

вх. № 3185/3-58

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом - Мар'їна І.О. дор.№ 58/10 від 28.12.2009 року

відповідача - за первісним позовом - Версан А.В. дор. № 127 від 31.12.2009 року

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків

про стягнення 2840551,18 грн.

та за зустрічним позовом:

Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

про визнання деяких пунктів договору недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 2 328 807,67 грн., пеню в розмірі 222 935,68 грн., інфляційні в сумі 261025,59 грн., 3% річних в сумі 27 782,24 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

04.06.09 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

04.06.2009 року відповідач через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву про визнання деяких пунктів договору №06/08-1851 БО-32 від 29.09.2008 року недійсним та просить суд визнати недійсним пункт договору № 06/08-1851 БО-32 від 29.09.2008 року на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання 6.1. у частині остаточного розрахунку, як такий, що порушує права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом та не відповідає змісту діючих нормативних актів. Судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом. Також відповідачем по первісному позову було надано клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд з метою усунення подальших ускладнень вирішення цієї справи заборонити сторонам по справі робити розрахунки по договору №06/08-1851 БО-32 від 29.09.2008 року до моменту вирішення цієї справи по суті, крім розрахунків проведення яких передбачено Постановою КМУ №153 від 05.03.2009 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2009 року червня 2009р. було прийнято зустрічну позовну заяву ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" про визнання деяких пунктів договору №06/08-1851 БО-32 від 29.09.2008 року недійсними до розгляду разом з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2009 року було відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом заборони сторонам у справі робити розрахунки по договору № 06/08-1851 БО-32 від 29.09.2009 року.

10.06.2009 року відповідач за первісним позовом звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.06.2009 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2009 року було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги до провадження.

03.07. 2009 року відповідач за первісним позовом звернувся до суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року.

Постановою Вищого господарського суду від 30.09.2009 року у задоволенні касаційної скарги ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня року було призначено справу до розгляду на 09.02.2010 року.

Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, ухвалою суду.

В судовому засіданні 09.02.2010 року було оголошено перерву до 12.02.2010 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29 вересня 2008 року між сторонами було укладено договір № 06/08-1851 БО-32 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався у листопаді-грудні 2008 році передавати у власність відповідачеві природний газ за наявності його обсягів, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. У відповідності до п. 6.1 Договору оплата за постачання природного газу проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановим платежем по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та ЗО (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного Договору передав протягом листопада-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 6 498 807,67 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленим печатками, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ у встановлені Договором строки. Позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі - 2 328 807,67 коп. Але, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не враховані сплати Відповідача від 02.03.2009 р. на суму -600 000,00 грн., 05.03.2009 р. на суму 100 000,00 грн., 06.03.2009 р. на суму 100 000,00 грн., 10.03.2009 р. на суму 100 000,00 грн., 17.03.2009 р. на суму 400 000,00 грн. Відповідно, заборгованість за спожитий природний газ на час звернення з позовною заявою складала - 1 028 807,67коп.

Враховуючи, що заборгованість по основному боргу була частково сплачена до подання позовної заяви, суд не вбачає правових підстав для стягнення 1 300 000,00 грн. та відмовляє в цій частині позовних вимог.

Остаточна сплата заборгованості була здійснена частинами: 01.07.2009 року на суму 1 000 020,00 грн., 14.07.2009 р. на суму 8 807,67 грн. В зв'язку з чим, суд вважає, провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 028 807,67 грн. відповідно до ст.80 п.1-1 ГПК України припинити.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 23813,44 грн. річних та 248425,59 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 12 600,00 грн. інфляційних та 3 968,80 грн. З % річних, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріалами справи доведено, що позивачем за первісним позовом не були враховані часткові сплати відповідачем основного боргу у розмірі 1 300 000,00 грн..

Відповідно до п.7.2 Договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, так на підставі п.7.2 Договору позивачем за несвоєчасну оплату за поставлений природний газ була нарахована пеня в сумі 222935,68 грн. Дана вимога підлягає також частковому задоволенню у сумі 191 088,48 грн., з вищезазначених підстав. В частині стягнення 31847,20 грн. пені суд вважає необхідним відмовити.

Стосовно вимог викладених у зустрічному позові, а саме: про визнання недійсним пункту договору №06/08-1851БО-32 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.08р. 6.1. у частині остаточного розрахунку, як такий, що порушує права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом та не відповідає змісту діючих нормативних актів, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина перша статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.1-3 статті 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Частина 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з обґрунтування зустрічної позовної заяви, Позивач в своїй заяві не зазначив, які саме норми діючого законодавства були порушені при укладенні договору №06/08-1851БО-32 від 29.09.2008р., та якій нормі права не відповідає пункт 6.1 цього договору. Слід також зауважити, що у відповідності до ч.1 ст. 236 ЦК України правочин визнається недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. До того ж слід зазначити, що недійсність спірного пункту договору, як зазначено в зустрічному позові полягає в неможливості у зазначені в них строки оплатити Позивачем отриманий для споживання природний газ . З урахуванням викладених доводів Позивача суд не вбачає підстав для визнання у зв'язку з цим недійсними п.6.1 спірного договору. Відповідно до п.10.2 договору всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі підписані повноважними представниками сторін, крім випадків зазначених у пунктах 3.10,7.3,7.4,10.3 цього договору.

Як встановлено в ході судового розгляду з пропозицією щодо внесення змін в договір про зміну строків оплати від Позивача не надходило. Таким чином, Позивач по зустрічному позову не довів наявність підстав для визнання недійсними п.6.1 правочину - договору №06/08-1851 БО-32 від 29.09.2008р., а також недійсність господарського зобов'язання, що передбачені ст. ст. 203,215 ЦК України, ст. 207 ГК України, на які посилається позивач на зустрічним позовом в його обґрунтування.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем за зустрічним позовом ніяких доказів того, що були направлені пропозиції стосовно зміни або розірвання Договору до суду не було надано, а тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 14 921,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 1,12, 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, Держпром, 3 під'їзд, 5 поверх, р/р 260023011273 Перша ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р. № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) суму інфляційних у розмірі 248 425,59 грн., 3% річних в сумі 23 813,44 грн., пеню в сумі 191 088,48 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 14 921,35 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення оголошений в судовому засіданні 12 лютого 2010 року.