Рішення № 82644778, 10.04.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2519/18

Провадження № 2/488/324/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тузова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Миколаївського морського порту) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач – ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі - МФ ДП «АМПУ», Адміністрація) звернулася до суду із даним позовом до відповідача – ОСОБА_1 , в обґрунтування якого вказала, що згідно наказу адміністрації Миколаївського морського порту №175/о від 24.03.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму МФ ДП «АМПУ», Адміністрація по п. 1 ст.40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) за скороченням штату.

Відповідно до Рішення Заводського районного суду від 14.12.2017 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Адміністрації; стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 53 907,84 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судові витрати у сумі 1280 грн.

Відповідно до постанови апеляційного суду Миколаївської області від 26.01.2018 року рішення Заводського районного суду змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 53 907,84 грн. до 51 054,30 грн. В іншій частині Рішення суду залишено без змін.

Наказом адміністрації Миколаївського морського порту від 08.02.2018 № 54/о відповідача поновлено на посаді з 24.03.2017 року, виплачено згідно Рішення суду середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 63 508,46 грн., в тому числі 51 054,30 грн.

Згідно наказу Адміністрації від 09.02.2018 № бО/о відповідача звільнено з 22.02.2018 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України, - за угодою сторін.

27.03.2018 року на адресу позивача від Корабельного районного центру зайнятості м. Миколаєва надійшла Претензія № 252/2-18 від 21.03.2018 про повернення матеріального забезпечення на випадок безробіття (далі — Претензія), в якій зазначалося, що відповідач перебував на обліку як безробітний в Корабельному РЦЗ м. Миколаєва з 24.04.2017 та отримував допомогу по безробіттю, за період з 03.05.2017 по 07.02.2018, отримав 44 177,51 грн. Крім того, ОСОБА_1 проходив професійне навчання в Миколаївському навчально-курсовому комбінаті за професією оператор котельні в період з 13.07.2017 по 11.10.2017, вартість зазначених соціальних послуг, отриманих відповідачем, складає 2921,55 грн.

Таким чином, загальний розмір претензії РЦЗ, враховуючи розмір допомоги по безробіттю та вартість соціальних послуг становить 47099,06 грн.

На підставі вказаної претензії, позивач добровільно повністю перерахував до Корабельного РЦЗ м. Миколаєва кошти в сумі 47 099,06 грн., в якості компенсації виплаченої допомоги по безробіттю та соціальних послуг, отриманих ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивач вважає, що ОСОБА_1 мав право на отримання допомоги по безробіттю та інших соціальних послуг з 03.05.2017 по 07.02.2018, однак, враховуючи поновлення на роботі, отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.03.2017 по 08.02.2018, підстава для їх отримання у відповідача відпала, у зв`язку з цим відповідач зобов`язаний повернути позивачеві грошові кошти в сумі 47 099,06 грн. - сума, яка включає отриману відповідачем допомогу по безробіттю та вартість інших соціальних послуг.

На підставі викладеного, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом і просити суд стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти на загальну суму 47 099,06 грн., утриманих з адміністрації Миколаївського морського порту на користь Корабельного районного центру зайнятості, та судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Відповідно до заяви, представник позивача просив про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача необґрунтовані та не законні, а тому просив суд відмовити у задоволенні. У попередньому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволені.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”. Наказом адміністрації Миколаївського морського порту №175/о від 24.03.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) по п. 1 ст.40 Кодексу Законів про працю України за скороченням штату.

14.12.2017 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення, по справі № 487/2224/17 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким відповідача поновлено на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Адміністрації та стягнуто з ДП «АМПУ» на його користь 53 907,84 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судові витрати у сумі 1280 грн.

Відповідно до постанови апеляційного суду Миколаївської області від 26.01.2018 року рішення Заводського районного суду змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 53 907,84 грн. до 51 054,30 грн. В іншій частині Рішення суду залишено без змін.

Наказом адміністрації Миколаївського морського порту від 08.02.2018 № 54/о відповідача поновлено на посаді з 24.03.2017 року, виплачено згідно Рішення суду середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 63 508,46 грн., в тому числі 51 054,30 грн, згідно рішення суду.

Згідно наказу Адміністрації від 09.02.2018 № бО/о відповідача звільнено з 22.02.2018 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України, - за угодою сторін.

27.03.2018 року на адресу позивача від Корабельного районного центру зайнятості м. Миколаєва надійшла Претензія № 252/2-18 від 21.03.2018 про повернення матеріального забезпечення на випадок безробіття, в якій зазначалося, що відповідач ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в Корабельному РЦЗ м. Миколаєва з 24.04.2017 та отримував допомогу по безробіттю, за період з 03.05.2017 по 07.02.2018, отримав 44 177,51 грн. Крім того, ОСОБА_1 проходив професійне навчання в Миколаївському навчально-курсовому комбінаті за професією оператор котельні в період з 13.07.2017 по 11.10.2017, вартість зазначених соціальних послуг, отриманих відповідачем, складає 2921,55 грн.

Таким чином, загальний розмір претензії РЦЗ, враховуючи розмір допомоги по безробіттю та вартість соціальних послуг становить 47099,06 грн.

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що у разі поновлення особи на роботі за рішенням суду з роботодавця утримується сума виплаченого безробітному забезпечення та вартість наданих соціальних послуг.

Враховуючи, що обов`язок повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» покладено на роботодавця, позивачем добровільно повністю перераховано до Корабельного РЦЗ м. Миколаєва кошти в сумі 47 099,06 грн., в якості компенсації виплаченої допомоги по безробіттю та соціальних послуг, отриманих ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» одними з видів забезпечення, які може надавати державна служба зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, є державна допомога по безробіттю.

Таким чином, відповідач скористався своїм правом, звернувшись до Корабельного РЦЗ як безробітний, набув статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю, відповідно до ст. 7, 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

Відповідно до абз. 9 п.п. 1 п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 № 198 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», із змінами та доповненнями - центр зайнятості припиняє реєстрацію у разі поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно положення ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення на надання соціальних послуг. Не допускається зловживання з боку застрахованої особи, а сума виплаченого забезпечення стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення.

Тобто, на момент виплати відповідачу допомоги по безробіттю та надання інших соціальних послуг підстави для їх виплати та надання існували, але згодом відпали, у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 Постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами) Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога за тимчасовою непрацездатністю, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Таким чином, після відшкодування роботодавцем на користь центра зайнятості суми допомоги по безробіттю, виплаченої поновленому на роботі працівнику, а також вартості наданих останньому соціальних послуг, за умови відшкодування цьому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у роботодавця виникає право вимагати від працівника повернення йому суми допомоги по безробіттю та вартості наданих інших соціальних послуг, підстави для виплати та надання яких після поновлення на роботі відпали.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи потерпілого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, з урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку про правову підставу для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, а тому суд задовольняє позов у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов`язок сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13, 133, 141, 258-259, 265, 268, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд -

Вирішив :

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Миколаївського морського порту) грошові кошти на загальну суму – 47 099,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Миколаївського морського порту) судовий збір у розмірі — 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, пр. Перемоги, 14, м. Київ, ідн. Код 38727770, в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Миколаївського морського порту), вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, ідн.38728444.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.І. Селіщева