Ухвала суду № 82644499, 25.06.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/958/19

н\п 4-с/490/12/2019

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючого судді Черенкової Н.П..

за участю секретаря: Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою Кредитної спілки «Альянс Україна», суб`єкт оскарження – державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Радиш Олена Вікторівна, заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року представник КС «Альянс Україна» звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив суд визнати протиправною постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Радиш О.В. про повернення виконавчого документу стягувану від 05.12.2018 року, та скасувати дану постанову.

В обґрунтування вимог скарги, представник вказав, що при виконанні рішення суду державний виконавець не здійснив усіх необхідних дій по вжиттю заходів примусового виконання рішення суду, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» і допустив бездіяльність, яка полягає у неналежному здійсненні заходів з розшуку майна і доходів боржника та неналежному здійсненні заходів примусового стягнення боргу.

Ухвалою від 31.01.2019 року дана скарга залишена без руху.

19.02.2019 року заявником виконана ухвала, та 22.02.2019 року дана скарга прийнята до розгляду.

Ухвалою від 01.04.2019 року витребувані від Центрального відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області копії матеріалів виконавчого провадження № 52111435 з примусового виконання.

На виконання даної ухвали матеріали направлені до суду 15.05.2019 року.

Представник стягувача направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив вимоги скарги задовольнити.

Боржник у судове засідання не з`явився, заперечень не надав,про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Державний виконавець, представник ДВС заперечень проти скарги не надали.

Судом постановлено про розгляд скарги у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 450 ЦПК України.

При цьому, суд враховує наступне.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

27.04.2009 року КС "Альянс Україна" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Центрального суду м. Миколаєва від 28.05.2009 року позов задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Альянс Україна» заборгованість за кредитним договором № 216-08КНІ від 09.06.2008 року заборгованість у загальній сумі 30245,28 грн.

06.07.2009 року виданий виконавчий лист на виконання рішення суду.

Постановами ДВС від 19.12.2014 року, 21.08.2015 року, 23.05.2016 року виконавчий лист повертався стягувачу.

05.12.2018 року державним виконавцем Радиш О.В. виконавчий документ про стягнення з боржника ОСОБА_1 повернуто стягувану у зв`язку з відсутністю коштів та майна у боржника.

В силу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4,5ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права , суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України , міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також Суд зазначив, що обов`язком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція без необґрунтованих затримок). Держава не має посилатись на відсутність коштів, коли йде мова про виконання рішення проти державного органу.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте , в матеріалах справи відсутні дані щодо вжиття державним виконавцем усіх покладених на нього ст.18 цього Закону обов`язків щодо примусового виконання рішення суду, і чи дійсно вживалися дієві заходи щодо розшуку майна боржника, а саме в порядку, передбаченому ст. 53 вказаного Закону щодо виявлення для можливого подальшого звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.

Відповідно до п.8ст.48 ЗУ» Про виконавче провадження «, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні-щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці – щодо виявлення рухомого та нерухомого майна та його майнових прав, отримання інформації про доходи.

За п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень,організацію розшуку особи та майна, державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби,реєстраційної служби, банків, автомобільної інспекції, казначейської служби, Державного агентства земельних ресурсів, нотаріату, органів статистики, тощо , а також інших джерел інформації.

За статею 10 ЗУ "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішення є:звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної,творчої діяльності інше майно (права) боржника, в тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інший дохід боржника,заборона боржнику розпоряджатися або користуватися майном, у тому числі коштами, інші заходи.

Окрім того, виконавець вживає заходи щодо забезпечення виконання судового рішення (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України),тощо.

Вказані судом вище обставини свідчать про те, що проведені виконавцем дії не є належними.

Отже, оскаржувана Постанова від 05.12.2018 року підлягає скасуванню, що є підставою для зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом та вжити усіх заходів, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст.447-452ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу - задовольнити частково.

Скасувати Постанову державного виконавця Центрального Відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документа від 05.12.2018 року ВП № 52111435.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя : Черенкова Н.П.