Рішення № 8264379, 08.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2010 р. Справа № 47/181-09

вх. № 10421/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чигирина О.Л. довіреність №5 від 10.01.2010 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3", м. Кременчук

до Приватного підприємства "Ампір 2006", м. Дергачі

про стягнення 350655,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета 3" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача – Приватного підприємства "Ампір 2006" основного боргу у розмірі 218500,00 грн., пені у розмірі 70673,00 грн., інфляційні у розмірі 46818,50 грн. та 3% річних у розмірі 9778,00 грн. які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору купівлі - продажу № 33 від 25.09.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 2000,00 грн., сплаченого держмита у розмірі 2550,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

У судове засідання позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якому він просить стягнути з відповідача 218500,00 грн. основного боргу, пеню за весь час прострочення у розмірі 39060,00 грн., інфляційні у розмірі 46818,50 грн. та три відсотка річних у розмірі 9778 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 2000,00 грн., сплаченого держмита у розмірі 2550,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та розрахункові рахунки, що належать відповідачеві.

Суд, розглянувши, заяву позивача про забезпечення позову, відмовляє у її задоволенні повністю, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено наявність або відсутність у відповідача грошових коштів та ймовірності припущення, що грошові кошти, які є у відповідача можуть зникнути або зменшитися за кількістю, крім того, вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог, так, у позові про стягнення грошей може застосовуватися накладення арешту на кошти, що належать відповідачу, а у разі відсутності коштів застосовуватися арешт на майно. Крім того, позивачем не зазначено у заяві, в межах якої суми він просить накласти арешт на грошові суми та майно, а накладення арешту на всі грошові кошти та майно, що належать відповідачу, може спричинити йому значної шкоди.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду відзив на позов (вх. № 2240) в якому проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" заперечує з підстав викладених у відзиві та просить відкласти розгляд справи, у зв"язку з ознайомленням з матеріалами справи та підготовкою зустрічного розрахунку суми заборгованості.

Суд, розглянувши відзив на позов відповідача, встановив наступне.

Відповідач у судове засідання 25 січня 2010 року та 08 лютого 2010 року не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвал господарського суду повноважному представнику відповідача та міститься в матеріалах справи.

Згідно з частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, та інше. Відповідач протягом майже двох місяців не скористався своїми процесуальними правами та не надав доказів в підтвердження своїх заперечень.

Окрім того, відповідачем у підтвердження клопотання про відкладення розгляду справи не надано доказів неможливості прибуття у судове засідання.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України: спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, 2-х місячний строк розгляду справи закіньчується 14.02.2010р., суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, як у необгрунтованому.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу №33 від 18.09.08 р. Відповідно до умов договору позивач зобов"язався продати кран на загальну суму 651000,00 грн., а Відповідач зобов'язався розрахуватися за крап КЖДЗ, КДЗ на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Акту прийому передачі товару (крану) на робоче місце.

Позивачем умови договору були виконані, кран був поставлений на робоче місце, що підтверджується підписом Відповідачем Акту прийняття від 26.10.2008 року. Відповідачем в порушення вимог пункту 2.4 та 2.5. договору оплата за отриманий кран-(товар) у встановлений договором строк не була здійснена.

23 грудня 2008 р. позивачем було направлено відповідачу претензію №1 та розрахунок суми основного боргу та пені з вимогою виконати договірні зобов'язання. Отримана претензія з додатками відповідачем 23 грудня 2009 р. про що свідчить особиста підпис директора. Відповідач претензію визнав, дав обіцянку здійснити розрахунок до 01 лютого 2009 року, однак до теперішнього часу борг не погасив. Вдруге Відповідачу було направлено претензію і розрахунок суми основного боргу та пені станом на 19 лютого 2009 р. з вимогою виконати договірні зобов'язання, однак до теперішнього часу борг не погасив. Заборговансть по оплаті складає 218500,00 грн. згідно Акту звірення розрахунків від 18.11.2009 р., який підписаний відповідачем, тобто відповідачем сума заборгованості не спростовується.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 218500,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню за весь час прострочення у розмірі 39060,00 грн., інфляційні у розмірі 46818,50 грн. та три відсотка річних у розмірі 9778,00 грн.

          Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних витрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме у сумі: інфляційні 46818,50 грн. та три відсотка річних 9778,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені 39060,00 грн. слід відмовити, як у безпідставно заявлених, оскільки нарахування пені не визначено умовами договору купівлі - продажу № 33 від 18.09.08 р.

Також до стягнення заявлені, в тому числі 2000,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального колексу України: судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки витрати на юридічні послуги заявлені позивачем не є судовими витратами, відповідно до цього вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги у розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 2028,27 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 187,70 грн., слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

2. В задоволенні клопотання про забезпечення позову - відмовити.

3. Позов задовольнити частково у сумі 275096,50 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Ампір 2006" (62300, Харківська область, Дергачівський район. м. Дергачі, вул. Центральна 1-А, р/р 26008050829500 АКІБ "'УКРСИББАНК'' м. Харків, МФО 351005, ОКПО 34369883, ІПН 343898820327, свідоцтво №100091329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" (39600, м.Кременчук, Полтавська область, вул. Шевченко 12, кв.11 , р/р 26007060036539 в Відділенні КФ Полтавською ГРУ "ПРИВАТБАНК " м. Кременчук, МФО 331401, ОКПО 33989286, ІПН 339892816035, Свідоцтво №23489426) 218500,00 грн. основного боргу, інфляційні у розмірі 46818,50 грн. та три відсотка річних у розмірі 9778,00 грн., держмито у розмірі 2028,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 187,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні позову в частині стягнення 39060 грн. - відмовити.

6. В задоволенні позову в частині стягнення 2000,00 грн. за юридичні послуги - відмовити.

Повний текст рішення підписано 10 лютого 2010 року.

Суддя

Справа №47/181-09