Рішення № 8264272, 08.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2010 р. Справа № 47/178-09

вх. № 10294/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Гофропак", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайській харчовий комбінат "Ідеал", м. Первомайський

про стягнення 13166,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС-Гофропак" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайській харчовий комбінат "Ідеал" основного боргу у розмірі 12305,01 грн., пені у розмірі 610,59 грн., інфляційних витрат у розмірі 161,54 грн. та 3% річних у розмірі 89,35 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки № ПК-0000058 від 01.07.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 131,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № ПК-0000058 від 01.07.2009 р. строком дії до 31.12.09 р. Відповідно до умов договору позивач зобов"язався виготовити та поставити відповідачу товар (гофротару) в асортименті та кількості вказаній в накладній, а відповідач зобов"язався оплатити його на протязі 21 банківських днів з моменту отримання продукції.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі: згідно видаткових накладних № ПС-0001347 від 23.07.2009р. (довіреність ЯПР № 539289 від 23.07.2009р.); № ПС-0001362 від 27.07.2009р. (довіреність ЯПР № 539290 від 27.07.2009р); № ПС-0001378 від 29.07.2009р., № ПС-0001406 від 03.08.2009р.; № ПС-0001423 від 05.08.2009р.; № ПС-0001459 від 10.08.2009р. (довіреність ЯПР №539297 від 10.08.2009р); № ПС-0001493 від 13.08.2009р.; № ПС-0001512 від 17.08.2009р.; № ПС-0001532 від 19.08.2009р.; № ПС-0001540 від 20.08.2009р.(довіреність ЯПР № 121603 від 19.08.2009р); ЖІС-0001577 від 26.08.2009р.

Відповідач отримав товар, але його вартість в установлений договором строк сплатив.

Окрім того позивачем 15 жовтня 2009 року була направлена відповідачу вимога №89 з вимогою сплатити наявну заборгованість протягом п"яти днів у сумі 12305,01 грн., але відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 12305,01 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 610,59 грн., інфляційні витрати у розмірі 161,54 грн. та 3% річних у розмірі 89,35 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.4 договору сторони встановили, що у разі затримання відповідачем оплати поставленого товару, він сплачує позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 131,67 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., слід покласти на відповідача з вини якого виник спір. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайській харчовий комбінат "Ідеал" (64100, Харківська область, м. Первомайськ, вул. Железнодорожна, 76, р/р 26009996106030 в ЗАТ «ПУМБ» в м. Харкові, МФО 350385, код ЄДРПОУ 32643182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Гофропак" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 4, т/с 2600800112256 в АКРБ «Регіон-банк» м. Харків, МФО 351254, код ЄДРПОУ 35070443) суму основного боргу у розмірі 12305,01 грн., пеню у розмірі 610,59 грн., інфляційні витрати у розмірі 161,54 грн. , 3% річних у розмірі 89,35 грн., 131,67 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 08 лютого 2010 року.

Суддя

Справа №47/178-09