Рішення № 82640970, 25.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. № 400/145/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2018 № 0042741301,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_2 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі-відповідач, Управління) про скасування податкового повідомлення – рішення № 0042741301 від 12.11.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів камеральну перевірку після спливу встановленого статтею 102 Податкового кодексу України строку, тому застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату транспортного податку є незаконним. Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 23.01.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/145/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач порушив строк сплати податкових зобов`язань, наслідком чого є нарахування штрафу. При цьому, виходячи з тексту відзиву, на думку Управління, датою початку строку давності для застосування штрафних санкцій є дата сплати позивачем податкових зобов`язань.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, встановив наступне.

01.10.2018 року посадовою особою Управління складено Акт «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов`язань з транспортного податку ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ” № 2414/14-29-13-01/2100215696 (надалі – Акт).

Відповідно до Акту, позивач порушив визначений підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України строк сплати транспортного податку. Так, транспортний податок за 2015 рік (20833,33 грн.) позивач мав сплатити не пізніше 29.08.2015 року, транспортний податок за 2016 рік (6250,00 грн.) – мав сплатити не пізніше 04.10.2016 року.

Проте, фактична сплата податкового зобов`язання у розмірі 27 083, 33 грн. відбулась 27.04.2017 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2018 року № 0042741301 Управління, з посиланням на висновки Акту, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, нарахувало позивачу штраф у розмірі 20%.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2018 року № 004274 позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з чинною у 2015 та у 2016 роках реакцією підпункту “а” підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, фізичні особи сплачують транспортний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що в Акті перевірки зазначено, що останній день граничного строку сплати податку, виходячи з наведеної норми та дати вручення позивачу відповідних повідомлень-рішень, за 2015 рік – 29.08.2015 року, за 2016 рік – 04.10.2016 року.

Факт несвоєчасної сплати транспортного податку за 2015 та 2016 роки позивач не заперечив.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань (яким, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є, в тому числі, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства) платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку, зокрема, сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені).

Датою складання Акту перевірки є 01.10.2018 року.

Отже, перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань з транспортного податку за 2015 рік відповідач провів пізніше 1095 дня, що настав за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, - 29.08.2015 року, як його визначило Управління.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У згаданій позивачем постанові від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17 (касаційне провадження №К/9901/34710/18) Верховний Суд, зокрема, зазначив: “… за положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання … як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем визначені податкові зобов`язання у поданих Підприємством податкових деклараціях з екологічного податку за певні податкові періоди, починаючи ще з IV кварталу 2011 року, відтак і граничні строки їх сплати підпадають в тому числі і на певні місяці 2012, 2013, 2014 років. Враховуючи дату прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень (08 серпня 2017 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття “грошове зобов`язання”), а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань, Суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення в частині сум штрафів прийняті податковим органом поза межами 1095 днів …”.

За таких обставин, суд погодився з позивачем в тому, що відповідач діяв всупереч нормам Податкового кодексу України, в зв`язку з чим визнав обґрунтованими вимоги про скасування Рішення в частині штрафу за 2015 рік.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що нарахування Управлінням штрафу за порушення сплати позивачем транспортного податку за 2015 рік (4166, 67 грн.) не відповідає нормам Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 року в цій частині підлягає скасуванню.

Оскільки нарахування за несвоєчасну сплату ОСОБА_2 транспортного податку за 2016 рік відбулось в межах визначеного статтею 102 Податкового кодексу України строку, сума штрафу обчислена відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, суд встановив відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 12.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0042741301 в частині нарахування штрафу в сумі 4166, 67 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 384,20грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник