Рішення № 82640966, 25.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. Справа № 400/854/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідачів:1. Державної фіскальної службий України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053 2. Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування наказів від 04.03.2019 року № 58-ос, від 05.03.2019 року № 88-о, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач 1, ДФС України) та Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – відповідач 2, ГУ ДФС), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 04.03.2019 року №58-ос про звільнення з 04.03.2019 року з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) – при відсутності можливості використання на службі, пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 року № 114 (далі – Положення), підполковника податкової міліції Шимченка Олексія Яковича (М-019967), старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС України у Миколаївській області від 05.03.2019 року № 88-0 «Про оголошення наказу», яким оголошено наказ ДФС України від 04.03.2019 року № 58-ос;

- поновити ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області;

- стягнути з ДФС України та ГУ ДФС у солідарному порядку середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04.03.2019 року по дату винесення судового рішення.

Ухвалою від 28.03.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 11.04.2019 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

25.06.2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачі, попереджуючи позивача про звільнення з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, не запропонували йому вакантні посади відповідно до умов ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), п. 2 наказу ДФС України від 09.07.2018 року № 436 та п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 року № 114. Отже, накази відповідача 1 від 04.03.2019 року № 58-ос та відповідача 2 від 05.03.2019 року № 88-о прийняті не у спосіб, визначений законом, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

ГУ ДФС надало відзив, в якому проти позову заперечувало та зазначило, що на виконання п. 2 наказу ДФС України від 06.06.2018 року № 356 «Про внесення змін до окремих наказів ДФС» ліквідовано в головних управліннях ДФС в областях, м. Києві, Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби підрозділи внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у відповідних областях, м. Києві та управління внутрішньої безпеки підрозділів Офісу великих платників податків ДФС.

З метою забезпечення дотримання вимог КЗпП України, Положення та виконання п. 2 наказу ДФС України від 06.06.2018 року № 356, начальників головних управлінь ДФС в областях, мю. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (або осіб, які виконують їх обов`язки) зобов`язано здійснити заходи щодо персонального попередження осіб начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки не пізніше ніж за два місяці про наступні для них вивільнення у зв`язку зі змінами в організаційних структурах, скороченням чисельності та штату працівників, із врахуванням переважного права на залишення на роботі запропонувати одночасно з попередженнями про наступні вивільнення особам начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки іншу роботу, а також за наявності вакантних посад відповідного рівня кваліфікації – протягом усього двомісячного строку попередження. У разі відмови від призначення на запропоновані посади або відсутності наявних вакантних посад після спливу двомісячного терміну попередження про наступні вивільнення (або за бажанням особи скоротити термін попередження) підготувати документи на їх звільнення за п.п. «г» (через скорочення штатів) – при відсутності можливості використання на службі, п. 64 Положення.

ГУ ДФС у Миколаївській області листом від 14.11.2018 року № 5110/8/14-29-04-01-01 ініційовано звільнення з посади та служби підполковника податкової міліції ОСОБА_1 та надіслано матеріали передбачені наказом ДФС України № 421. Наказом ДФС України від 04.03.2019 року № 58-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » підполковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) – при відсутності можливості подальшого використання на службі, п. 64 Положення.

У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги та наголосив на тому, що при звільнені позивача відповідачі були зобов`язані дотримуватись як вимог п.п. «г» п. 64 Положення, так і вимог ст. 40, 49-2 КЗпП України, а саме: запропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду. За період з вересня 2018 року по березень 2019 року, тобто часу повідомлення про звільнення до фактичного звільнення позивача з посади, відповідачі неодноразово публікували списки вакансій на офіційному порталі ДФС України. При цьому, всупереч вимогам законодавства, позивачу не було запропоновано іншу рівноцінну посаду (роботу). Відповідачами не доведено відсутність можливості подальшого використання позивача на службі. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 06.09.2001 року прийняти на службу в органи податкової міліції, де працював на різних посадах. 3.10.2017 року позивача було призначено на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області ГУ ДФС у Миколаївській області.

Попередженням про наступне вивільнення від 20.09.2018 року, у зв`язку зі змінами в організаційній структурі, скороченням чисельності та штату працівників, ліквідацією підрозділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області, на підставі наказу ДФС України від 06.06.2018 року № 356 «Про внесення змін до окремих наказів ДФС», наказу ДФС України від 09.07.2018 №436 «Про здійснення заходів», наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 23.07.2018 року № 1558 «Про введення в дію переліку змін №2 до організаційної структури ГУ ДФС у Миколаївській області», наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 28.08.2018 №60-ф «Про введення в дію переліку змін №4 до штатного розпису на 2018 рік Головного управління ДФС у Миколаївській області», вводиться в дію нова структура та штатний розпис Головного управління ДФС у Миколаївській області та відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, позивача попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Також у зазначеному попередженні було вказано, що після спливу двомісячного терміну попередження про наступне вивільнення його буде звільнено із займаної посади та податкової міліції ДФС 20.11.2018 року згідно з підпунктом «г» (через скорочення штатів) пункту 64 Положення.

Наказом ДФС України від 04.03.2019 року № 58-ос підполковника податкової міліції, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області ГУ ДФС у Миколаївській області, звільнено з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за п.п. «г» п. 64 Положення (через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі).

Наказом ГУ ДФС від 05.03.2019 року № 88-о позивачу оголошено наказ ДФС України від 04.03.2019 року № 58-о. За п. 2 зазначеного наказу позивача наказано вважати таким, що припинив виконання обов`язків по посаді з 04.03.2019 року.

Не погоджуючись з вищевказаними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно п.п. «г» п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Наказом ДФС України від 09.07.2018 року № 436 уповноважено начальників головних управлінь ДФС в областях, у тому числі відповідача 2 здійснити заходи щодо персонального попередження осіб начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки не пізніше ніж за два місяці про наступні для них вивільнення у зв`язку зі змінами в організаційних структурах, скороченням чисельності та штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 вказаного наказу начальникам головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (особам, які виконують їх обов`язки) було уповноважено із врахуванням переважною права на залишення на роботі запропонувати одночасно з попередженням про наступні вивільнення особам начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки іншу роботу відповідно до абз. 3 ст. 49-2 КЗпП України, а також за наявності вакантних посад відповідного рівня кваліфікації – протягом усього двомісячного строку попередження.

Підпунктом 2.2 п. 2 наказу ДФС України від 09.07.2018 року № 436 у разі відмови від призначення на запропоновані посади або відсутності наявних вакантних посад після спливу двомісячного терміну попередження про наступні вивільнення начальникам головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (особам, які виконують їх обов`язки) наказано підготувати документи відповідно до п.п. 2.1.2 пункту 2 Інструкції про порядок призначення на посади та звільнення з посад осіб начальницького складу податкової міліції Державної фіскальної служби України, затвердженої наказом ДФС від 15.06.2017 року № 421 (далі – Інструкція № 421), на їх звільнення за підпунктом «г» (через скорочення штатів) – при відсутності можливості подальшого використання на службі, пункту 64 Положення.

Згідно п. 2.1.2. Інструкції № 421, звільнення у зв`язку із скороченням штатів здійснюється згідно з чинним законодавством, при цьому до ДФС на ім`я Голови ДФС направляються такі документи: 1) подання про звільнення; 2) довідка за формою Ф-1; 3) копія попередження про наступне вивільнення.

Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої – третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

У постановах Верховного суду України від 19.05.2015 року по справі №21 -107а 15, від 22.12.2015 року по справі № 826/14834/14 зроблено правові висновки про те, що відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавець зобов`язаний запропонувати йому всі наявні вакантні посади, які той може обіймати, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що період з вересня 2018 по березень 2019 року, тобто часу повідомлення про звільнення до фактичного звільнення позивача, відповідачами оголошувались конкурси на зайняття вакантних посад у структурних підрозділах ГУ ДФС та ДФС. Зокрема, наказом ГУ ДФС від 12.09.2018 року № 2008 оголошено конкурс на зайняття 60 вакантних посад. Зазначена інформація також публікувалась на офіційному веб-порталі ДФС України.

Але, не зважаючи на вказане, позивачу не було запропоновано іншу рівноцінну посаду (роботу) в органах ДФС України.

Відповідачами не доведено відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, що свідчить про порушення відповідачами як спеціального законодавства – п.п. «г» п. 64 Положення, так і вимог ст. 40. 29-2 КЗпП України, обов`язковість дотримання яких у даному випадку була визначена наказом ДФС України від 09.07.2018 №436, оскільки відповідачами не було запропоновано позивачу відповідні вакантні посади при звільненні позивача у зв`язку з скороченням штату. Навпаки, відповідачі мали вакансії, які могли запропонувати позивачу, що свідчить про можливість використання позивача на службі без його звільнення.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо скасування наказів відповідачів підлягають задоволенню. Виходячи з цього, позивач підлягає поновленню на посаді, яку обіймав на момент звільнення та має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, на момент попередження про звільнення та звільнення позивача останній обіймав посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Вказаний факт підтверджується окрім документів, доданих до позовної заяви, документами, доданими відповідачами до відзивів на позовну заяву.

Так, згідно подання до звільнення з посади та служби підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-019967) його посада вказана - «старший оперуповноважений з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області». Тобто це саме та посада, яку позивач обіймав на момент звільнення і з якого його фактично було звільнено.

Відповідно до п. 24. Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки ГУ ДФС від 07.03.2019 року №41/14-29-05-02-12 середній заробіток позивача (середньомісячна сума доходів) складає 11499,19 грн. за один календарний місяць.

Відповідно до п. 4 Розділу ХІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 року № 616 (далі – Порядок виплати грошового забезпечення), особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення, одноденний розмір грошового забезпечення – місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Одноденний розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням сум, зазначених у довідці від 07.03.2019 року № 41/14-29-05-02-12, становить 389,80 грн. (22998,38 грн. / 59 календарних днів = 389,80 грн.).

Таким чином, позивачу належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 44437,20 грн. (389,80 грн. х 114 календарних днів періоду вимушеного прогулу).

Відповідно до п. 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Тобто, сума середньомісячного доходу позивача у розмірі 114499,19 підлягає негайному стягненню. А, з урахуванням негайного виконання судового рішення в даній частині, залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде складати 32938,01 грн. (44437,20 – 11499,19 = 32938,01).

При цьому, з вказаних сум слід відрахувати податки, збори та інші обов`язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є обов`язком роботодавця та працівника, то суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ДФС України та ГУ ДФС у солідарному порядку заробітної плати за час вимушеного прогулу, то суд зазначає, що позивач перебував у трудових відносинах саме із ГУ ДФС, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача 2, отже у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ДФС України на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу суд, з урахуванням зазначеного, відмовляє.

Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що до судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, належать витрати на оплату послуг адвоката Грибоноса В.В. у розмірі 8000,00 грн., відповідно договору на надання правової допомоги від 14.03.2019 року.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно позиції Верхового Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 року по справі № 821/1594/17, з набранням чинності з 15.12.2017 року нової редакції КАС України та запровадженням положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

Про необхідність ведення Книги обліку доходів та витрат зазначено також у Методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, схвалених Національною асоціацією адвокатів України.

Позивачами не надано суду доказів того, що адвокатом Грибоносом В.В. належним чином ведеться Книга обліку доходів та витрат, а кошти в сумі 8000,00 грн. відображені в Книзі, тобто оприбутковані.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 року, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи те, що наданими суду документами витрати на правничу допомогу позивачу не підтвердили, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 134, 139, 173, 241 – 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 04.03.2019 року № 58-ос про звільнення з 04.03.2019 року з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) – при відсутності можливості використання на службі, пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 року № 114 (далі – Положення), підполковника податкової міліції Шимченка ОСОБА_2 Яковича (М-019967), старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС України у Миколаївській області від 05.03.2019 року № 88-0 «Про оголошення наказу», яким оголошено наказ ДФС України від 04.03.2019 року № 58-ос.

4. Поновити ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області.

5. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.03.2019 року по 25.06.2019 року у розмірі 32938,01 грн. (тридцять дві тисячі дев`ятсот тридцять вісім гривень 01 копійка).

6. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за один місяць у розмірі 11499,19 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 19 копійок).

7. В решті позовних вимог – відмовити.

8. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області підлягає негайному виконанню.

9. Рішення в частині стягнення з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середнього заробітку за один місяць у розмірі 11499,19 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 19 копійок) підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.06.2019 року.

Суддя О.В. Малих