Рішення № 82640949, 25.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. № 400/1317/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Баштанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, вул. Ювілейна, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101 про:визнання протиправною відмови; зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась з позовом до Баштанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (надалі – відповідач або Управління) про визнання протиправною відмови у виплаті позивачу при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення; зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу зазначеної грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона звернулась до Управління із заявою про нарахування грошової допомоги відповідно до пункту 71 «Прикінцевих положень» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 1058), оскільки вона з 15.01.2018 по 30.11.2018 працювала на посаді заступника директора в Комунальному некомерційному підприємстві «Київський міський центр громадського здоров`я» (надалі – Підприємство), що є підставою для отримання грошової допомоги.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на адміністративний позов (ар. с. 64-66), в якому вказав, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. 18.01.2019 позивач звернулась до Управління із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 71 «Прикінцевих положень» Закону № 1058. Листом від 25.01.2019 Управління повідомило позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошової допомоги, оскільки Підприємство, на якому працювала позивач, відсутнє у списку закладів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти,охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (надалі – Постанова № 909).

Дослідивши письмові докази суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач з 02.01.2019 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Згідно з записами у трудовій книжці позивача, вона у період з 15.01.2018 по 31.11.2018 працювала на посаді заступника директора Підприємства (ар. с. 17-18).

18.01.2019 позивач звернулась до Управління з заявою щодо нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги як пенсіонеру відповідно до пункту 71 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058.

Листом від 25.01.2019 № К-1ПЗ Управління повідомило позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати, оскільки у її випадку не виконується умова про роботу на день досягнення пенсійного віку в закладах та на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон № 1788), тому що заклади громадського здоров`я відсутні у списку закладів, передбачених Постановою № 909 (ар. с. 10-11).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Процедура призначення та отримання пенсії встановлена Законом № 1788 та Законом № 1058.

Згідно з пунктом 71 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, виплата грошової допомоги здійснюється: 1) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах; та 2) особам, які до цього не отримували будь-яку пенсію.

Право на пенсію за вислугу років визначається Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого Постановою № 909 (надалі – Перелік).

Відповідно до статті 3 Закону України від 19.11.1992 № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (надалі – Закон № 2801), заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до пункту 2 підпункту 2.3 наказу Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я» (надалі – Наказ № 385), до закладів охорони здоров`я належать заклади громадського здоров`я, а саме Центр громадського здоров`я (обласний, міст Києва та Севастополя).

Переліком, затвердженим Постановою № 909, у розділі ІІ «Охорона здоров`я» заклади громадського здоров`я не передбачені.

Період роботи позивача на посаді заступника директора Комунального некомерційного підприємства «Київський міський центр громадського здоров`я», на якій вона працювала на день досягнення пенсійного віку, не зараховується до спеціального стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788. Тобто, вказане підприємство, хоч і відноситься до закладів охорони здоров`я, але робота в такому закладі не дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Робота не у всіх закладах охорони здоров`я дає право на пенсію за вислугу років, а лише в тих, які визначені у Постанові № 909.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою № 909, яка у свою чергу, будучи нормативно-правовим актом, в силу положень статті 117 Конституції України є обов`язковою для виконання відповідачем, а тому підстав у нього діяти інакше, ніж передбачено цією Постановою, не має.

Аналізуючи матеріали справи у своїй сукупності, суд вважає, що відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідач діяв правомірно, відповідно до положень Закону № 1058, Закону № 1788, Постанови № 909. Правові підстави для призначення та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Баштанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (вул. Ювілейна, 84, м. Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область, 56101, ідентифікаційний код 41249224) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна