Рішення № 82640893, 25.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. № 400/2927/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 .Морехідна, АДРЕСА_3 ,оф. АДРЕСА_4 ), АДРЕСА_5

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2016 року «Ф» № 65719-20, «Ф»№ 65720-20,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі –позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі – відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 27.05.2016 року № 65719-20, № 65720-20.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення – рішення є безпідставними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач помилково визнав його суб`єктом господарювання за податковими вимогами.

Ухвалою від 10.12.2018 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2927/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

05.02.2019 року суд замінив відповідача по справі Баштанську ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277).

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а саме - ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, встановив наступне.

04.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі (далі - Договір 1), за умовами якого Орендодавець надає на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2015 № 873СГ, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області площею 207,7701 га, у тому числі 207,7701 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 . Договір укладений на 15 років.

Згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Крім того, 04.11.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі (далі - Договір 2), за умовами якого Орендодавець надає на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2015 року № 873СГ, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області площею 68,7736 га, у тому числі 68,7736 га. ріллі, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 . Договір укладений на 15 років.

Згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

07.04.2016 року позивач створив фермерське господарство “Шабардіна” (номер запису: 1 522 102 0000 033196, Ідентифікаційний код 40407936), що підтверджується наданим Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.11.2018 року та стала його головою. Основним видом економічної діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Вищевказані земельні ділянки включені позивачем до майна фермерського господарства “Шабардіна”, що підтверджується актами прийому-передачі від 08.04.2016 року.

27.05.2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 65719-20 та № 65720-20, якими визначив позивачу суми податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки площею 68,7736 га (кадастровий номер НОМЕР_3 :000:1119) та земельна ділянка площею 207,7701 га. (кадастровий номер НОМЕР_3 : НОМЕР_4 ), які знаходяться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.05.2016 року № 65719-20 та № 65720-20 позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України “Про фермерське господарство” фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України “Про фермерське господарство” та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України “Про фермерське господарство” є спеціальним нормативно-правовим актом. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України “Про фермерське господарство”).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України “Про фермерське господарство” вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України “Про фермерське господарство” можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Об`єктом плати за землю є земельні ділянки, надані в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказані земельні ділянки передані до складеного капіталу фермерського господарства "Шабардіна", яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю. Орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а контролюючий орган оскаржує права фермерського господарства як землекористувача, визначаючи останнім фізичну особи орендаря, із чим пов`язує обов`язок внесення плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано податкові зобов`язання до позивача, оскільки в даному випадку орендну плату за земельні ділянки покладаються на фермерське господарство “Шабардіна”, а тому податкові повідомлення-рішення від 27.05.2016 року № 65719-20, № 65720-20, якими визначено позивачу суми податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб - підлягають скасуванню.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом норм ч. 1 і 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються втому числі витрат, пов`язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (76885538) Верховий Суд зауважив, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених витрат позивачем не надано жодних доказів, а саме: договору про надання правової (професійної правничої) допомоги; копії звітів про надані послуги та понесені витрати; Акту про надані адвокатом послуги та понесені ним витрати із зазначенням сум, що підлягають оплаті на користь адвоката відповідно до умов договору; документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Отже, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань підлягають лише судові витрати у розмірі 3591,58 грн. (судовий збір).

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ф» від 27.05.2016 року № 65719-20.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ф» від 27.05.2016 року № 65720-20.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 3591, 58 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник