Рішення № 82640435, 16.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року № 320/6964/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Мілієнко О.М., за участю представника позивача - ОСОБА_3 ., представника відповідача - Одягала О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару №UA25000/2018/000214/2 від 07.12.2018;

- визнати заявлену декларантом митну вартість товару який імпортувався за митною декларацією від 06 грудня 2018 р. №UА125010/2018/01610.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, а саме легкового автомобіля, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у електронній митній декларації від 06.04.2018 №UА125010/2018/01610, до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та в них відсутні відомості, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, яка були фактично сплачена за нього.

Ухвалою суду від 03.01.19 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав до суду відзив на заперечення від 23.04.2019. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 06.04.2018 до Київської митниці Державної фіскальної служби у Київській області подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA125010/2018/01610 на товар за кодом УКТЗ 8703329010 легковий автомобіль, що був у використанні призначений для перевезення людей (пасажирський), марка MERSEDES-BENZ, модель VITO TOURER, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія -9; тип двигуна - дизель, робочий об`єм - 2143, відповідає екологічним нормам Євро-6, календарний рік випуску - 2015, модельний рік випуску - 2016; колір синій, тип кузова - легковий фургон, країна виробництва Німеччина за заявленою митною вартістю 11000,00 Євро.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору.

Позивачем відповідно до графи 44 ЕМД від 06.12.2018 номер UA 125010/2018/01610 на підтвердження заявленої митної вартості товару до митного органу були подані:

- інвойс (рахунок-фактура) №0986 від 20.11.2018;

- частина І свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу (бріф) НОМЕР_2 від 11.01.2016 та частина II свідоцтва НОМЕР_3 від 11.01.2016;

- митна (експортна) декларація країни продавця №18DE75049559988E7 від 23.11.2018., згідно якою продавцем виступає Kьhne @Nagel Со / KG Zweigniederlassung;

- акт митного огляду М/М «Мостиська» Львіської митниці ДФС;

- сертифікат відповідності №UA.46E.7485-18 26.11.2018 та митна декларація №UA125010/2018/01610 від 06.12.2018 р., за якою було відмовлено у випуску товарів.

За результатами розгляду поданих позивачем документів з метою підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачу електронні повідомлення, в яких зазначив, що орган доходів і зборів має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У подальшому відповідачем прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2018/00136 від 06.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2018/000214/2 від 07.12.2018.

В рішенні Київської митниці ДФС України зазначено, що за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані декларантом містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема декларантом до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний транспортний засіб (далі - ТЗ). Згідно наданої декларації країни відправлення № 18DE750495599885E7 декларантом ТЗ, на експорт з країни відправлення витупає компанія Kьhne + Nagel (AG & Co.) KG Zweigniederlassung, до митного оформлення не надано договір з третіми особами, пов`язаний з поставкою оцінюваного ТЗ. Також, не надано рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг пов`язаних з виконанням поставки імпортованого автомобіля. Згідно статистичних даних наведених в декларації країни відправлення, вартість перевезення по території ЄС становить 150,00 Євро проте, декларантом під час заявлення митної вартості не враховано витрати понесені на транспортування та страхування по території ЄС. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Судом встановлено, що позивач надав до митного органу платіжні квитанції сплативши 138281,00 грн. попередню оплату за митне оформлення, що підтверджується квитанцією № ПН727509 від 21.11.2018 та доплатою за митне оформлення у розмірі 44525,12 грн., що підтверджується квитанцією № ПН769767 від 05.12.2018.

При цьому, митним органом під час прийняття оскаржуваних рішень, застосовано резервний метод визначення митної вартості, та митну вартість автомобіля визначено на підставі довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE у сумі 17350,00 євро що на 6350,00 євро перевищує початкову митну вартість, визначену декларантом у поданій ним декларації.

На переконання позивача, оскаржувані рішення не базуються на приписах чинного законодавства та порушують його права та інтереси, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 254 МК документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина пята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З наведеного убачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 03.04.2018 №826/8797/16, від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як встановлюється з матеріалів справи і з`ясовано у судовому засіданні, позивачем було надано товаросупровідні документи, зокрема рахунок №0986 від 20.11.2018 у якому зазначена ціна транспортного засобу 11000, 00 євро.

Також, судом досліджено та враховано висновок експертного дослідження №1352 від 19.03.2019, в яком зазначено, що ринкова вартість не розмитненого автомобіля, що був у використанні, марки «MERCEDES-BENZ VITO», 2015 року випуску, з номером кузову НОМЕР_1 складає 336332,44 грн.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.

Відтак, суд вказує на безпідставність витребування митницею від позивача перевізних документів, що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

У той же час, згідно частини сьомої статті 54 МК, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого транспортного засобу, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в частині сьомій статті 54 МК, у митного органу є обов`язок доводити свою позицію.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 10.12.2018 №UA100210/2018/000084/2 убачається, що митний орган не виконав свого обов`язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.

З цих причин, вимога позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2018 №UA125000/2018/000214/2, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання заявленої декларантом митної вартість товару який імпортувався за митною декларацією від 06.12.2018 №UA125010/2018/01610 суд зазначає наступне.

Питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву , відносяться до виключної компетенції митного органу. Тому суд, встановивши протиправність рішень митого органу про визначення митної вартості за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, зобов`язуючи провести митне оформлення товару за митною вартістю визначеною позивачем, фактично визнаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості. Тому у задоволенні вказаної вимоги, слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості від 07 грудня 2018 року №UA125000/2018/000214/2.

3. У задоволенні вимоги щодо визнання заявленої декларантом ОСОБА_2 митної вартості товару який імортувався за митною декларацією від 06 грудня 2018 року №UA125010/2018/01610 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 травня 2019 р.