Рішення № 82639945, 14.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Справа № 160/1195/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Врони О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (далі - ТОВ «ІСТ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київська міська митниця ДФС, відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.02.2019 року, просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000006/2 від 25.01.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00028.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення товару, придбаного за умовами договору поставки № 401 від 19.07.2018р., укладеного між позивачем/покупцем та іноземним постачальником (ТОВ «ІСТ», далі - Покупець) та Smart Grace Industrial Limited (далі - постачальник), позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA100030/2019/396027 від 23.01.2019 , а також всі передбачені митним законодавством обов`язкові документи. Митна вартість придбаного товару була визначена позивачем за основним методом, передбаченим Митним Кодексом України, а саме – за ціною договору. Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100000/2019/000006/2 від 25.01.2019р. про її коригування, за яким митну вартість товару було визначено за резервним методом, оскільки документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС є протиправним, оскільки воно було прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Представником відповідача 27.03.2019 року надано суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої зазначено, що Київська міська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, у ТОВ "ІСТ" відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зазначає про те, що оскільки товариством не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, тому це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, - за ціною договору, і митна вартість імпортованого товару була визначена ним за резервним методом відповідно до положень ст.64 МК України.

17.04.2019 року представником позивача надано суду відповідь на відзив Київської міської митниці ДФС, в якій зазначено, що відповідач у відзиві посилається на невідоме рішення про коригування митної вартості та невідому митну декларацію ніж ті, які є предметом розгляду у справі. Відповідач зазначив, що предметом оскарження є рішення про коригування митної вартості товарів №100000/20189/000006/2 від 25.01.2019 року та картка відмови у прийнятті митної декларації №_100030/2019/396027 від 23.01.2019 року, тоді як предметом спору фактично є рішення №UA100000/2019/000006/2 від 25.01.2019 року та картка № UA100030/2019/00028 відмови в прийнятті митної декларації № UA100030/2019/396027 від 23.01.2019 року, митному оформленні чи пропуску товарів. Відповідач у своєму відзиві посилається на нормативні акти, які носять рекомендаційний характер. На думку позивача, відповідач умисно ухилився від виконання своїх обов`язків шляхом самоусунення, у зв`язку з чим втратив право для висновків про наявність будь-яких розбіжностей у документах, поданих декларантом. Висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати України є достатнім та беззаперечним доказом того, що дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки DAP-Одеса.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (ТОВ «ІСТ», далі - Покупець) та Smart Grace Industrial Limited (далі - постачальник) 19 липня 2018 року уклали зовнішньоекономічний контракт № 401 на поставку товарів.

У січні 2019 року за наведеним контрактом постачальник здійснив поставку товару торгівельної марки Lezard, Up (Турецька Республіка) на загальну суму 50062,92 USD у кількості 227555 одиниць/штук (або 183 номенклатурні позиції) загальною вагою нетто 17 904,62 кг. відповідно до наведених вище Proforma-Invoice №389981-82-83-84-85-86-87 від 08.01.2019 року, Invoice №389981-82-83-84-85-86-87 від 08.01.2019 року.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС вантажну митну декларацію (ВМД) №UA100030/2019/396027 від 23.01.2019 року, у якій митна вартість товару була визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст.57, 58 МК України.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA,100030/2019/396027 від 23.01.2019 року митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні, та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, в тому числі:

- рахунок-проформа (Proforma-Invoice), зокрема, Proforma-Invoice №389981-82-83-84-85- 86-87 від 08.01.2019 року (код документу 0325 у графі 44 ВМД);

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), зокрема, Invoice №389981-82-83-84-85- 86-87 від 08.01.2019 року (код документу 0380 у графі 44 ВМД);

- автотранспортна накладна (Road consignment note), зокрема, автотранспортна накладна (CMR) № 0604 (код документу 0730 у графі 44 ВМД);

- документ про походження товару (Declaration of origin), зокрема, інвойс №389981-82-83- 84-85-86-87 від 08.01.2019 року (код документу 0862 у графі 44 ВМД);

- некласифікований комерційний документ, зокрема, податкова накладна № РН-0000211 від 28.11.2018 року (код документу 3000 у графі 44 ВМД);

- банківський платіжний документ, що стосується товару, а саме платіжне доручення в іноземній валюті № 41 від 28.11.2018 року про перерахування грошових коштів в сумі 102 500,00 USD (долари США), (код документу 3001 у графі 44 ВМД);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, а саме висновок Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 14.01.2019 року № ГО-2876/1 про те, що дійсна вартість отриманого товару, з урахуванням коригуючого коефіцієнту на ціну пропозиції і на опт, може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки DAP-Дніпро, (код документу 3016 у графі 44 ВМД);

- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001-3021, 3023), а саме комерційна пропозиція продавця б/н від 08.01.2019 року (код документу 3022 в графі 44 ВМД);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4101), а саме зовнішньоекономічний контракт №401 від 19.07.2018 року (код документу 4100 у графі 44 ВМД);

- інші некласифіковані документи (код документу 9000 у графі 44 ВМД): лист б/н від 23.01.2019 року про надходження вантажу в межах контракту №401 від 19.07.2018 року на умовах DAP-Дніпро (Інкотермс-2010), лист б/н від 25.01.2019 року про відсутність можливості наданні інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості за ВМД №UA 100030/2019/396027 від 23.01.2019 року.

Відповідач проти факту надання вказаних документів до митного оформлення не заперечував.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з наступним:

- в інвойсі від 08.01.2019 № 389981-82-83-84-85-86-87 та контракті від 19.01.2017 № 401 не зазначено умови оплати за товар;

- відповідно до пункту 3.7 контракту в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до пункту 4.1 контракту товар поставляється на умовах DAP-Дніпро (умови поставки DAP означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення та покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення) - до ціни товару не включено відповідно до умов поставки DAP витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення;

- декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням товару в місце призначення.

На вимогу відповідача декларантом було надано комерційну пропозицію, видаткову накладну від 28.11.2018 року №РН-0000211, експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 14.01.2019 року № ГО-2876/1 та повідомлення про відмову у подачі інших додаткових документів.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність наступних розбіжностей: в поданому до митного оформлення інвойсі від 08.01.2019 № 389981-82-83-84-85-86-87 та контракті від 19.01.2017 № 401 не зазначено умови оплати за товар. Крім того, поставка товару здійснюється на умовах DAP-Дніпро (в редакції Інкотермс 2010). При цьому, пунктом 3.7 контракту визначено, що до ціни товару включена вартість таких складових, як тара та упаковка, до ціни товару не включено відповідно до умов поставки DAP витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення. Відповідач вважає, що за умовами контракту витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення повинні бути включені до вартості товару.

На підставі зазначеного, відповідачем 25.01.2019 року було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00028 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000006/2 відповідно до статті 64 МК України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу (МК) України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 Щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за вантажною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: в інвойсі поставка товару здійснюється на умовах поставки DAP, а відповідно до п.3.7 контракту № 401 не вказано, що до ціни товару не включено відповідно до умов поставки DAP витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення.

Зауваження, що викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Відповідно до Інкотермс-2010 DAP ("постачання в місці призначення") означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Термін DAP може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому або організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Таким чином, поставка товару на умовах DAP зобов`язує продавця нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах DAP передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТОВ "ІСТ" не понесло.

Також судом становлено, що наведеними вище умовами поставки DAP-Дніпро (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари та упаковки. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.3.7 договору як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Договору. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Згідно з пунктом 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за договором № 401 від 19.07.2018р. та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості транспортних витрат, митним законодавством не передбачається.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов’ язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених вище норм суд дійшов висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Крім того, як вже було зазначено вище, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за МД від 22.01.2019 №UA100150/2019/102133, від 15.01.2019 №UA500090/2019/476, від 16.01.2019 року № UA100210/2019/84876, від 14.12.2018 року № UA500010/2019/22922. При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000006/2 від 25.01.2019 року, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 25.01.2019 року UA100030/2019/00028 – є протиправними та належать до скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 92, кв.44, код ЄДРПОУ 41648343) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, вул. Бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС № UA100030/2019/00028.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС №UA100000/2019/000006/2 від 25.01.2019 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 92, кв.44, код ЄДРПОУ 41648343) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, вул. Бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 39422888) судовий збір у розмірі 5675,35 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 35 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона