Рішення № 8263991, 23.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2010 р. Справа № 63/244-09

вх. № 9677/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.11.2009 року; відповідача - Козлова О.В., довіреність № 19 від 20.01.2010 року,

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 20154,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому проситьсуд стягнути з відповідача 20154,20 грн. заборгованості, з яких: 16531,06 грн. основний борг, 260,37 грн. три відсотки річних, 429,56 грн. інфляційних, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 36, укладеного між сторонами 16.03.2009 року. Позов обґрунтовано статтями 526, 530, 625 ЦК України. Судові витрати, які складаються з 2500,00 грн. на послуги адвоката, 197,21 грн. державного мита та 236,00 грн. на ІТЗ судового процесу, позивач просить суд покласти на відповідача.

14.01.2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - ЗАТ "Техноімпекс".

05.02.2010 року до господарського суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він заперечує проти задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, посилається на те, що представник позивача не надав жодних беззаперечних доказів на підтвердження можливості утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову. Такоє вказує на те, що відповідач має статуний капітал у розмірі 7264700,00 грн, на балансі відповідача обліковується нерухоме майно вартістю 7089753,00 грн. та вказує на те, що відповідач має достатні доходи для покриття збитків кредиторів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, вважає заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22 лютого 2010 року до 23 лютого 2010 року до 10 години 30 хвилин для виготовлення повного тексту рішення.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.03.2009 року між сторонами був укладений договір № 36, відповідно до умов якого позивач зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність відповідача, а останній зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 42531,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 7.7 договору відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару виконав не в повному обсязі, сплатив лише 26000,00 грн. (банківські виписки від 13.05.2009 року, 07.07.2009 року, 26.08.2009 року, 18.11.2009 року), внаслідок чого утворилась заборгованість яка складає 16531,06 грн.

22.10.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1, але заборгованість відповідачем погашена не була.

Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків в період з 01.01.2009 року по 22.12.2009 року (аркуш справи 76).

19.01.2010 року відповідач направив на адресу відповідача листа про розірвання договору № 36 від 16.03.2009 року.

Пунктом 3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на адресу позивача відповіді на листа від 19.01.2010 року не надавалось.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається у разі повідомлення другої сторони за 20 календарних днів до орієнтовної дати розірвання договору. В даному випадку розірвання даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 260,37 грн. трьох відсотків річних та 429,56 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16531,06 грн. основного боргу, 260,37 грн. трьох відсотків річних, 429,56 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката, наданих відповідно до договору про ведення справ в суді від 16.11.2009 року. На підтвердження надання послуг представник позивача надав суду копію угоди № 92 від 16.11.2009 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, копію посвідчення № 1405 від 16.09.2009 року, копію договору про ведення справ в суді від 16.11.2009 року, копію нотаріально посвідченої довіреності № 1731 від 23.11.2009 року та копію квитанції (чеку) № 80 від 16.11.2009 року на суму 2500,00 грн. (аркуші справи 14-18).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2500,00 грн. адвокатських послуг є обґрунтованою, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 914, код 31799372, п/р 260003223 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь ФОП ОСОБА_3 (61195, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПуАт "СЕБ-БАНК" м. Київ, МФО 300175) - 16531,06 грн. основного боргу, 260,37 грн. трьох відсотків річних, 429,56 грн. інфляційних, 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 226,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 23 лютого 2010 року