Рішення № 82639871, 13.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Справа № 160/2770/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання – Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача та третьої особи – Сидоренко В.В., представника відповідача – Кравченко П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

третя особа Первинна професійна спілка «Правозахисники країни»

про стягнення грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», в якому позивач просить: стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію (грошове забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 01.05.2018 року по 19.03.2019 року в розмірі денного грошового забезпечення ОСОБА_1 за ці періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу Кудінова Р ОСОБА_2 з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час проходження служби позивачу не було виплачено доплату за службу у нічний час за період проходження такої служби з 01.05.2018 року по 19.03.2019 року. Вказану доплату у добровільному порядку виплачено не було, а отже підлягає стягненню у судовому порядку.

02.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи – Первинну професійну спілку «Правозахисники країни».

22.04.2019 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими оскільки не надходили довідки обліку несення позивачем служби в нічний час, у зв`язку з чим відсутні підстави для здійснення такого нарахування.

25.04.2019 року у судовому засіданні було відкладено розгляд справи, у зв`язку із задоволенням клопотання позивача.

23.05.2019 року у судовому засіданні було відкладено розгляд справи, у зв`язку із необхідністю вирішення клопотань про витребування доказів.

24.05.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було витребувано у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області додаткові докази по справі.

11.06.2019 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшли витребувані судом докази по справі.

13.06.2019 року у судовому засіданні представник позивача та третьої особи просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведенні у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , з 2014 року проходить службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 року займає посаду слідчого відділення Широківського відділу поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

За період з 01.05.2018 року по 19.03.2019 року ОСОБА_1 проходив службу у нічний час, але відповідне грошове забезпечення йому виплачено не було.

Не погоджуючись із вказаною невиплатою грошового забезпечення, яка порушує права та охоронювані інтереси позивача, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пп. 3 п. 5 вищевказаної Постанови № 988, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (надалі Порядок №260).

Згідно п. 5 Розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положеннями ст. 108 Кодексу законів про працю України визначено, що робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - УФЗБО) ГУНП від 17.04.2019 № 21/536 на підставі графіків, затверджених наказами керівника Широківського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП, та довідок обліку несення служби в нічний час поліцейськими Широківського ВП КВП ГУНП за листопад 2018 року та лютий 2019 року, слідчому слідчого відділу Широківського ВП КВП ГУНП старшому лейтенанту поліції Кудінову Р.Г. у грудні 2018 року та березні 2019 року нарахована та виплачена доплата за службу в нічний час в сумі 181,36 грн. за 38 годин виконання службових обов`язків, та в сумі 157,50 грн. за 30 годин виконання службових обов`язків у нічний час, відповідно.

На підставі графіку, затвердженого наказом керівника Широківського ВП КПВ ГУНП, та довідки обліку несення служби в нічний час поліцейськими Широківського ВП КВП ГУМИ за березень 2019 року, слідчому слідчого відділу Широківського ВП КВП ГУНП старшому лейтенанту поліції Кудінову Р.Г. у квітні 2019 року нарахована та буде виплачена доплата за роботу у нічний час в сумі 158,49 грн. за 30 годин виконання службових обов`язків у нічний час.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем було нараховано та виплачено позивачу доплату за роботу у нічний час за листопад 2018 року, лютий та березень 2019 року, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача доплату за роботу в нічний час за вказаний період задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно з наявним в матеріалах справи графіком чергування співробітників Широківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у складі добового наряду з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року, встановлено, що у вказаних списках відсутній позивач, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині невиплати позивачу доплати за роботу у нічний час за жовтень 2018 року, також не підлягають задоволенню.

Щодо невиплати позивачу доплати за роботу у нічний час за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що згідно з наявними в матеріалах справи копіями графіків чергування співробітників Широківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у складі добового наряду позивач працював у нічний час у період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року.

Таким чином, з урахуванням вказаного встановлено, факт залучення позивача до служби у нічний час у період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року, що підтверджено даними графіків чергування співробітників Широківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у складі добового наряду, які в свою чергу затвердженні відповідними наказами відповідача.

При цьому, відповідач зазначив, що позивачу не було нараховано доплату за роботу у нічний час за вказаний період, у зв`язку з тим, що від відповідальної особи Широківського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП не надходили довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час.

Суд зазначає, що обов`язок оформлення довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час за відповідною формою покладено на відповідача і не залежить від волі позивача.

Про причини не оформлення такої довідки відповідач не зазначив, доказів про документально оформлені акти відсутності позивача на роботі у нічний час згідно графіків за вищевказаний період до суду, також, не надано.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не оформлення довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час за відповідною формою призвело до порушення права позивача на отримання відповідної доплати за роботу в нічний час.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частинами першою та третьою статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип «доброго врядування», зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, на думку Конституційного Суду України в рішенні №3-рп/20 від 30 січня 2003 року, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не оформлення довідки обліку фактичного часу служби Кудінова Руслана Геннадійовича в нічний час за формою, визначеною у додатку №1 до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 та невиплати доплати Кудінову Руслану ОСОБА_3 за службу в нічний час відповідно до п.11 Порядку №260 від 06.04.2016 року за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2018 року.

Щодо посилань відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі №804/4203/18, як таке, що містить аналогічну правову позицію, суд зазначає, що такі висновки відповідача є помилковими, оскільки статтею 78 КАС України, встановлено підстави для звільнення від доказування. Частиною четвертою цієї статті визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, не підлягають доказуванню певні обставини, які вже встановлені судом у іншій справі.

При цьому, вищевказане рішення винесене з інших обставин, не є обов`язковим у справі, яка розглядається та не узгоджується із встановленими судом обставинами, у зв`язку з чим його застосування у даній справі є недоцільним.

Також, у судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про винесення судом окремої ухвали на підставі того, що під час розгляду справи виявлено порушення закону відповідачем.

Щодо вказаного клопотання про винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються судовим рішенням, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.

Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про винесення окремої ухвали, оскільки не вбачає беззаперечних та необхідних підстав для реалізації такого права суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу доплату за службу у нічний час за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2018 року, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача виплатити доплату за роботу ОСОБА_1 в нічний час за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2018 року у розмірі денного грошового забезпечення та доплати у розмірі 35 % посадового окладу ОСОБА_1 із розрахунку кількості годин чергування позивача згідно затверджених графіків.

Оцінивши докази, які є у справі щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності, за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.20-а, код ЄДРПОУ 40108866), третя особа - Первинна професійна спілка «Празахисники країни» (52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Новоолександрівка, вул.Сурська, буд.96) про стягнення грошового забезпечення – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не оформлення довідки обліку фактичного часу служби Кудінова Руслана Геннадійовича в нічний час за формою, визначеною у додатку №1 до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 та невиплати доплати Кудінову Руслану Геннадійовичу за службу в нічний час відповідно до п.11 Порядку №260 від 06.04.2016 року за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити доплату за роботу ОСОБА_1 в нічний час за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.01.2018 року у розмірі денного грошового забезпечення та доплати у розмірі 35 % посадового окладу ОСОБА_1 із розрахунку кількості годин чергування ОСОБА_1 згідно графіків чергування співробітників Широківського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області у складі добового наряду за вказані періоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв