Рішення № 82639726, 25.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1547/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язання на підставі частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, донарахованої за період з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2018 року на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/1130/18 здійснити щомісячний розрахунок та виплату в тому ж місяці, у якому буде здійснено виплата заборгованості, компенсації втрати частини доходів, починаючи з 26 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що як пенсіонер перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 79% від суми грошового забезпечення. На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії, виплату якої в розмірі 79% грошового забезпечення розпочато фактично з 01 жовтня 2018 року. Разом з тим, виплата частини доходу у вигляді заборгованої пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року в загальному розмірі 27871,40 грн. відповідачем не здійснена. Позивач вказує, що з вини відповідача за вказаний період щомісячно ним недоотримувався дохід у вигляді недоплаченої суми пенсії у розмірі 840,48 грн.

01 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення щомісячного розрахунку та виплату у тому ж місяці, у якому буде здійснено виплата заборгованості, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини доходу у вигляді пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18, за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Проте відповідач листом від 12 квітня 2019 року №385/Б-01 відмовив йому в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, у зв`язку з тим, що така компенсація не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Позивач вважає, що має місце порушення його законних інтересів та прав на отримання відповідної компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходу у вигляді перерахованої пенсії, яке сталось з вини відповідача.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою від 17 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, її розгляд визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.33-35). В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною четвертою статті 63 цього Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Порядок та строки виплати пенсії позивачу з 01 січня 2016 року затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі – Постанова №649).

Зокрема, Постановою №649 передбачено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Вказує, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року в розмірі 79% грошового забезпечення та проводиться виплата у новому розмірі (7377,53 грн.) з дати набрання законної сили рішенням суду – з 02 жовтня 2018 року. Сума доплати за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2018 року, яка становить 27871,40 грн., буде виплачена у порядку, встановленому Постановою №649.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Тому, зважаючи на наведене, з урахуванням Постанови №649, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18, строків її виплати порушено не було, а тому підстави для виплати компенсації відсутні.

З наведених вище підстав відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені позовні вимоги та не погоджується з позицією відповідача (а.с.44-46). Вважає, що постанови Кабінету Міністрів України №103 та №649 регулюють зовсім інші правовідносини та до предмету позову не стосуються. При цьому зазначає, що компенсація втрати частини доходів, які до цього не були виплачені відповідачем згідно з постановою №103, даною позовною заявою не оскаржується (відповідач поетапно упродовж 2019-2020 років має виплатити частину перерахованої пенсії у сумі 14955,84 грн.). Як зазначив позивач, він оскаржує невиплату компенсації частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 26 січня 2016 року по 31 серпня 2018 року на загальну суму 27871,40 грн., донарахованої на підставі рішення суду у справі №803/1130/18. Вважає, що на виконання рішення суду відповідач був зобов`язаний негайно перерахувати та здійснити виплату за вказаним перерахунком донараховану суму пенсії у повному обсязі. Крім того вважає, що відсутність відповідного фінансового забезпечення або відсутність відповідних коштів не є поважною причиною для невиконання рішення суду про здійснення вказаних виплат. Також зазначає, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації частини втраченого доходу є виключно порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, в тому числі і пенсії. Будь-які умови, які пов`язують компенсацію втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу, в цих законах відсутні.

Відповідач правом подати заперечення не скористався.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 01 січня 2006 року отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково; визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинської області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2016 року; зобов`язано ГУ ПФУ у Волинської області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 79 % відповідних сум грошового забезпечення (а.с.17-22). Вказане рішення суду набрало законної сили 02 жовтня 2018 року.

На виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачеві в розмірі 79 % грошового забезпечення за період з 01 січня 2019 року по дату набрання рішенням законної сили (02 жовтня 2018 року), щомісячний розмір пенсії збільшено на 840,48 грн., розмір доплати за вказаний період становить 27871,40 грн., фактично здійснюється виплата пенсії у новому розмірі з 02 жовтня 2018 року, що становить 7377,53 грн. (тобто в розмірі 79% грошового забезпечення), що підтверджується розрахунком на доплату (виплату утримання пенсії) за пенсійною справою №ХА6136 за дорученням №ДХА6136/18, відповідним перерахунком пенсії та додатковими поясненнями відповідача від 30 травня 2019 року №5421/06-39 (а.с.36-37, 40-42). З приводу несвоєчасної виплати пенсії у перерахованому розмірі з жовтня 2018 року спір між сторонами відсутній.

01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив забезпечити здійснення щомісячного розрахунку та виплату в тому ж місяці, у якому буде здійснено виплату заборгованості, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18, за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії (а.с.26).

Листом від 12 квітня 2019 року №385/Б-01 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії. Також інформовано, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18 проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, основний розмір пенсії визначено в сумі 7377,56 грн., сума доплати за період з 01 січня 2016 року по 06 жовтня 2018 року становить 27871,40 грн., виплата якої буде проводитися відповідно до Постанови №649 (а.с.27).

Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі – Закон №2262-ХІІ) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною другою статті 55 Закону №2262-ХІІ, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (надалі – Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (надалі – Порядок №159).

Відповідно до статей 1 та 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами, визначеними статтею 3 Закону №2050-III та пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III та пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не повинні носити разового характеру (у даному випадку пенсії); 2) порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З наведених норм вбачається, що компенсація втрати частини доходів нараховується за фактом виплати доходів - в день виплати доходу. Для можливості нарахувати і виплатити компенсацію необхідно визначити приріст індексу споживчих цін (залежить від місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу: береться наступний за місяцем нарахування доходу індекс споживчих цін по місяць фактичної виплати заборгованості, без урахування останнього).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2050-ІІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року (справа №21-518а14), а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 22 листопада 2018 року (справа №522/1404/17), компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі №803/1130/18, яке набрало законної сили 02 жовтня 2018 року, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 01 січня 2016 року по дату набрання рішенням законної сили в розмірі 79 % грошового забезпечення та здійснюється її виплата у новому розмірі з 02 жовтня 2018 року в сумі 7377,53 грн. Разом з тим, доплата перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 27871,40 грн. (позивач помилково зазначив у позові по 31 вересня 2018 року, а у відповіді на відзив – по 31 серпня 2018 року) на даний час не проведена. Цю обставину позивач не заперечує. Як зазначив відповідач у відзиві на позов, а також у відповіді на заяву ОСОБА_1 від 01 квітня 2019 року, донарахована сума пенсії буде виплачена у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі – Порядок №649), який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Пунктом 2 Порядку №649 встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

На виконання вимог Порядку №649 ГУ ПФУ у Волинської області до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, внесено відомості за рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі №803/1130/18 щодо наявної суми заборгованості з виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії у сумі 27871,40 грн. (а.с.43).

Спір стосовно виконання відповідачем рішення суду із застосуванням Порядку №649 у даній позовній заяві не порушено. Однак наведене підтверджує ту обставину, що донарахована сума пенсії - 27871,40 грн. за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2018 року позивачу за рішенням суду у справі №803/1130/18 на момент звернення до суду із даним позовом не виплачена. Тобто, ця сума є заборгованістю Пенсійного фонду перед пенсіонером.

Разом з тим, оцінюючи позовні вимоги щодо нарахування та виплати у тому місяці, у якому буде здійснена виплата заборгованої пенсії, компенсації втрати частини доходів, починаючи з 26 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, суд зазначає, що відповідно до положень статей 2, 5 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому спосіб захисту повинен забезпечити поновлення саме порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного на момент звернення до суду права особи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, перевірених письмовими доказами, суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовними вимогами про бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати перерахованої пенсії позивача на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року в справі №803/1130/18 є передчасним, оскільки виплата заборгованості не відбулася, а тому умови для розрахунку компенсації не настали. Задоволення позову буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 10 липня 2018 року у справі №404/6317/16-а (адміністративне провадження №К/9901/5696/17), згідно з якою виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відтак, в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не відшкодовуються позивачу.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-в, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк