Рішення № 82639724, 25.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/639/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017 № 0308371303, № 0308381303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2019 позивач отримав податкову вимогу ГУ ДФС у Волинській області від 03.12.2018 № 14199-55 про сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 14670,72 грн., та яку позивач оскаржив до ДФС України.

Рішенням ДФС від 27.02.2019 про результати розгляду скарги податкову вимогу ГУ ДФС у Волинській області від 03.12.2018 № 141990-55 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

При цьому, із вказаного рішення позивачу стало відомо, що податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 14670,72 грн. виник у ОСОБА_1 у результаті несплати у граничний термін грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Волинській області від 01.12.2017 № 0308371303, № 0308381303.

Позивач вказує, що не отримував зазначені податкові повідомлення-рішення та не погоджується із ними.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2017 № 0308371303, № 0308381303.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.04.2019 (а. с. 53-54) представник відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.

Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Луцької ОДПІ ОСОБА_4 проведена камеральна перевірка з питань дотримання вимог пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України), про що складено акт від 30.11.2017 № 15099/03-20-13-03-13/3029714076. Перевіркою встановлено порушення пункту 295.3 статті 295 ПК України, відповідно до історії сплати узгодженого податкового зобов`язання платник зобов`язаний сплатити штраф з єдиного податку в розмірі 14236,58 грн.

В подальшому, на підставі акту перевірки від 30.11.2017 № 15099/03-20-13-03-13/3029714076, ГУ ДФС у Волинській області правомірно винесло податкові повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0308371303, № 0308381303, які були скеровані платнику рекомендованим листом та повернулися за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою суду від 09.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Волинській області про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 66).

09.04.2019 суд постановив ухвалу про витребування доказів, якою витребував від відповідача ГУ ДФС у Волинській області належним чином засвідчені копії облікової картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб за 2013 - 2015 роки та податкових декларацій ОСОБА_1 з єдиного податку від 22.10.2013 № 1300041378 та від 10.07.2015 № 1500031797 (а. с. 67), та які надійшли до суду із супровідним листом від 12.04.2019 (а. с. 70).

16.04.2019 за вх. № 6282/19 представник позивача ОСОБА_5 подала до суду відповідь на відзив, у якій вказала на те, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували надіслання позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а. с. 81-85).

Крім того, 18.04.2019 за вх. № 6456/19 представник позивача Мартіросян М.В. подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій уточнила дату винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 15.01.2018 № 0308371303, № 0308381303. При цьому, представник позивача також звернула увагу суду на те, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0308381303 прийняте з порушенням статті 102 ПК України (а. с. 99-100).

В поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив від 22.04.2018 (а. с.104) представник відповідача ОСОБА_6 вказала на дотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що головний державний ревізор-інспектор відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Луцької ОДПІ ОСОБА_4 провела камеральну перевірку з питань дотримання вимог пункту 295.3 статті 295 ПК України щодо своєчасності сплати єдиного податку за 2014 - 2017 роки, про що складено акт від 30.11.2017 № 15099/03-20-13-03-13/3029714076 (а. с. 57-58).

Перевіркою встановлено порушення пункту 295.3 статті 295 ПК України, відповідно до історії сплати узгодженого податкового зобов`язання платник зобов`язаний сплатити штраф з єдиного податку в розмірі 14236,58 грн.

Вказаний акт перевірки від 30.11.2017 № 15099/03-20-13-03-13/3029714076 був скерований позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно із супровідним листом від 30.11.2017 № 2614/М/03-20-13-03-13 (а. с. 56), проте повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 59-60).

З облікової картки платника ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб (а. с. 71-76), розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки (а. с. 63), податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 18.09.2013, від 10.07.2015 (а. с. 77-80) вбачається, що: станом на 19.11.2013 за позивачем обліковувалася недоїмка в сумі 5320,62 грн., яка була погашена 15.01.2014, кількість днів затримки становить 57, сума штрафу за ставкою 20% складає 1064,12 грн.; станом на 19.08.2015 за позивачем обліковувалася недоїмка в сумі 131724,64 грн., яка була погашена 14.09.2015, кількість днів затримки становить 26, сума штрафу за ставкою 10% складає 13172,46 грн.

15.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області, на підставі акту камеральної перевірки від 30.11.2017 № 15099/03-20-13-03-13/3029714076, прийняло такі податкові повідомлення-рішення за формою «Ш»:

№ 0308371303, яким за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 131724,6 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 13172,46 грн. (а. с. 62);

№ 0308381303, яким за затримку на 57 календарних днів сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 5320,6 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1064,12 грн. (а. с. 61).

Вказані податкові повідомлення-рішення були скеровані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернулися на адресу контролюючого органу як не вручені (а. с. 64-65).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0308381303 та довів правомірність іншого податкового повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0308371303, виходячи з такого.

Згідно із підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Як передбачено підпунктом 2 пункту 293.3 статті 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

За приписами пункту 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

З податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (а. с. 77-80) вбачається, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері права (код згідно з КВЕД 69.10), та декларував показники господарської діяльності для платників єдиного податку третьої групи.

Відтак, сплата єдиного податку повинна була здійснюватися позивачем як платником єдиного податку третьої групи із дотриманням строків, визначених пунктом 295.3 статті 295 ПК України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, пунктом 102.1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пунктом 296.3 статті 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

За правилами підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 295.3 статті 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Як вбачається із матеріалів справи, у податковій декларації платника єдиного податку за три квартали 2013 року, поданої 18.09.2013, позивач задекларував до сплати єдиний податок в сумі 5515,00 грн. (а. с. 77-78). При цьому, з урахуванням наявної переплати в сумі 194,38 грн., відображеної станом на 19.11.2013 в обліковій картці платника податків, позивач зобов`язаний був сплатити грошове зобов`язання з єдиного податку в сумі 5320,62 грн. у строк до 20.11.2013, проте сплата такого зобов`язання відбулася 15.01.2014, із затримкою на 57 днів.

Разом з тим, вказаний факт затримки сплати грошового зобов`язання був виявлений актом камеральної перевірки від 30.11.2017 № 15099/03-20-13-03-13/3029714076, а штраф за таке порушення в розмірі 20% у сумі 1064,12 грн. був застосований до позивача податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 15.01.2018 № 0308381303, тобто без дотримання 1095-денного строку, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Відтак, суд дійшов висновку, що штраф в сумі 1064,12 грн. був застосований до позивача згідно із податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 15.01.2018 № 0308381303 з порушенням передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095-денного строку самостійного визначення контролюючим органом за результатами перевірки сум грошових зобов`язань платника податків, що є самостійною та безумовною підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у податковій декларації платника єдиного податку за три квартали 2015 року, поданої 10.07.2015, позивач задекларував до сплати єдиний податок в сумі 131855,00 грн. (а. с. 79-80). При цьому, з урахуванням наявної переплати в сумі 130,36 грн., відображеної станом на 19.08.2015 в обліковій картці платника податків, позивач зобов`язаний був сплатити грошове зобов`язання з єдиного податку в сумі 131724,64 грн. у строк до 20.08.2015, проте сплата такого зобов`язання відбулася лише 14.09.2015, із затримкою на 26 днів.

Оскільки позивач не надав доказів своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку в строк до 20.08.2015, тому суд дійшов висновку, що на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України відповідач правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 10%, що становить 13172,46 грн., згідно із податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2018 № 0308371303, за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 131724,6 грн.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що ним не отримано податкові повідомлення-рішення від 15.01.2018 № 0308371303, № 0308381303, оскільки відповідач надав суду докази виконання ним вимог пункту 58.3 статті 58 ПК України щодо надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень платнику податків (а. с. 64-65). Крім того, фактичне невручення позивачу вказаних податкових повідомлень-рішень не є підставою для їх скасування.

Таким чином, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 15.01.2018 № 0308381303 як такого, що прийняте з порушенням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 15.01.2018 № 0308371303.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн. згідно із квитанцією від 11.03.2019 № 0.0.1291459970.1 (а. с. 2), який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 35).

Відтак, враховуючи, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штраф в загальній сумі 14236,58 грн., а позовні вимоги задоволені на суму 1064,12 грн. з 14236,58 грн. (що становить 7,47 %), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 57,40 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області форми «Ш» від 15 січня 2018 року № 0308381303.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39400859) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 57 гривень 40 копійок (п`ятдесят сім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх