Рішення № 8263630, 09.02.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2010 р.Справа № 8/91-2063 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІМПАП", м. Київ, Дніпровський район, пр.-т П. Тичини,15

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт - Захід", вул. Карпенка, 4а/4, м. Тернопіль

про: стягнення заборгованості на загальну суму 145 788 грн. 35 коп.

За участю представників:

Позивача: Мордюка О. І. –представника, довіреність від 20.11.2009 р.

Відповідача: Козак Н. В. –представника, довіреність № 159 від 18.11.2008 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІМПАП", м. Київ, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт –Захід", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.12.09р.) заборгованості на загальну суму 138 658 грн. 76 коп., в т.ч. 70188,08 грн. –основний борг, 792,18грн.–штраф, 10597,37грн. –пеня, 54 907, 46 грн. – заборгованість по курсовій різниці та 2173,67грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором поставки № 06/0308 від 06.03.2008 р., внаслідок чого його заборгованість за поставлений товар становить 70 188 грн. 08 коп., на яку нараховано: 792,18 грн. штрафу (п.7.3 Договору), 10597,37грн. пені (Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань"); 54 907,46 грн. заборгованості за курсовими різницями (п. 4.7 Договору) та 2173,67 грн. 3% річних (ст. 625 ЦК України).

В підтвердження викладеного надано: договір поставки № 06/0308 від 06.03.2008 р., акт звірки взаєморозрахунків, розрахунки заборгованості, претензію № 18/03/29 від 16.03.2009 р., та докази її надіслання –повідомлення про вручення поштового відправлення №5576500 від 24.04.09р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи призначений вперше на 12:40 год. 23.11.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 11:25год. 21.12.2009р. та 10:50 год. 18.01.2010р., у зв’язку із неподанням сторонами витребовуваних судом документів.

В судовому засіданні 18.01.10р., в порядку ч.3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10:40 год. 01.02.2010р. та, відповідно, до 09:30 год. 09.02.2010р. та до 11:30 год. 09.02.2010р.

Строк вирішення спору продовжено в порядку передбаченому ч. 4 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 21.12.2009 року.

В судове засідання 09.02.2010р. представники сторін прибули.

Позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про збільшення позовних вимог в частині заявленого до стягнення розміру штрафу. Стверджує, що п.7.3 Договору встановлена відповідальність Покупця за порушення строку оплати більш ніж на 5 банківських днів, у вигляді сплати штрафу у розмірі 5 % від суми заборгованості. Однак, при написанні позовної заяви, позивачем помилково здійснений розрахунок штрафу виходячи з 0,5% від суми заборгованості. Відтак, просить стягнути з відповідача штраф за допущену затримку термінів проведення розрахунків в розмірі 7 921 грн. 77 коп.

В силу ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, як таку, що подані у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Таким чином, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 145 788 грн. 35 коп., з яких: 70 188, 08 грн. –основний борг, 7 921,77 грн. –штраф, 10 597, 37 грн. –пеня, 54 907, 46 грн. –заборгованість по курсовій різниці та 2 173, 67 грн. –3% річних.

Згідно відзиву на позов № 116 від 23.11.2009р., підтриманого повноважним представником в судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги визнає частково. Вважає, що позивачем неправомірно нараховано та заявлено до стягнення 54 907,46грн. заборгованості по курсовим різницям, оскільки, за умовами укладеного договору ціни повинні бути проіндексовані Сторонами, згідно акту переоцінки, а не в односторонньому порядку позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

06 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІМПАП", надалі - Постачальник, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт-захід", надалі - Покупець, з іншої сторони, був укладений Договір поставки №06/0308, за умовами якого, Постачальник зобов’язався поставити товар Покупцеві, а Покупець, в свою чергу, прийняти даний Товар та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором (п.п. 2.1 п.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 п.3 Договору, датою поставки Товару вважається дата оформлення Постачальником відповідної видаткової накладної.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач на підставі видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи представником відповідача отримав від позивача товар на загальну суму 192 062,52 грн., а саме:

- видаткової накладної № 155 від 05.02.2008р. на суму 14 262,10 грн.;

- видаткової накладної № 319 від 07.03.2008р. на суму 32 055,20 грн.;

- видаткової накладної № 323 від 07.03.2008р. на суму 4 944,00 грн.;

- видаткової накладної № 476 від 10.04.2008р. на суму 3 189,95 грн.;

- видаткової накладної № 786 від 20.06.2008р. на суму 24 098,62 грн.;

- видаткової накладної № 1012 від 11.08.2008р. на суму 8 208,24 грн.;

- видаткової накладної № 1257 від 18.09.2008р. на суму 34 523,65 грн.;

- видаткової накладної № 1345 від 13.10.2008р. на суму 5 856,64 грн.;

- видаткової накладної № 1389 від 17.10.2008р. на суму 42 804,30 грн.;

- видаткової накладної № 1670 від 11.11.2008р. на суму 6 074,62 грн.;

- видаткової накладної № 394 від 23.04.2009р. на суму 13 582,80 грн.;

- видаткової накладної № 694 від 26.06.2009р. на суму 2 462,40 грн.

П.4.1 Договору, сторони встановили порядок здійснення розрахунків, зокрема, предоплата 20 (двадцяти) % вартості поставки товару на момент відгрузки, залишок суми протягом 10 (десяти) банківських днів, з дати поставки.

В порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач оплату отриманого товару повністю не здійснив, у зв’язку з чим, станом на день розгляду спору в суді, його заборгованість перед позивачем становить 70 188,08грн., які останній і просить стягнути в судовому порядку.

П.п. 10.1 п.10 Договору сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 року, але в кожному разі до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань.

Враховуючи, що відповідачем зобов’язання по оплаті вартості отриманого Товару, станом на день розгляду справи в суді, не виконано, суд вважає за доцільне відзначити, що договір поставки №06/0308 від 06.03.2008 року є чинним і на сьогодні.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт отримання товару та часткове погашення його вартості відповідачем не заперечено, суму боргу за отриманий товар, станом на день проведення судового засідання, в розмірі 70 188,08 грн. визнано в повному обсязі, доказів сплати даної заборгованості суду не надано, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт - Захід" заборгованості за отриманий товар в сумі 70188 грн.08 коп., згідно договору поставки №06/0308 від 06.03.08р. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П.п. 7.3 п.7 договору сторони передбачили, що у випадку якщо Покупець порушив строк оплати більш ніж на 5 (п’ять) банківських днів, він додатково виплачує Позичальникові штраф у розмірі 5 (п’яти) % від суми заборгованості.

На підставі вищенаведеного, позивачем (з врахуванням терміну поставки та проведеною відповідачем оплатою) нараховано та заявлено до стягнення 7 921 грн. 77 коп. штрафу.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу, з врахуванням дати поставки та дати здійснення платежу, згідно якого сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, на підставі п.п.7.3 п.7 договору, складає 7 410 грн. 85 коп. (розрахунок здійснений судом додається).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу суд задовольняє частково, - на суму 7 410 грн. 85 коп. Позов в частині стягнення штрафу в сумі 510,92 грн. задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 597,37 грн. пені.

Вважає, що за своєю суттю, передбачені сторонами у п.п.7.2 п.7 Договору відсотки за користування чужими грошовими коштами є пенею, розрахунок якої повинен проводитись відповідно до норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, п.п.7.2 п.7 Договору сторони встановили, що за порушення Покупцем строків оплати (п.4.1) Покупець зобов’язується сплатити Постачальникові, згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу включаючи день оплати.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання (в тому числі у вигляді неустойки (пені)) вчиняється в письмовій формі.

В силу ст. 692 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Виходячи з вищенаведених норм, беручи до уваги правову природу процентів за користування чужими грошовими коштами (692 ЦК України) та правову природу пені, як неустойки (ст. 549 ЦК України), суд вважає, що позивачем невірно ототожнено ці два поняття. А оскільки, умовами укладеного договору не передбачено відповідальності Покупця (відповідача у справі) у вигляді сплати пені, вимоги в даній частині є безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають.

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 173,67 грн. -3% річних, з врахуванням терміну поставки та проведеною відповідачем оплатою, за період з 06.03.08р. по 20.10.09р.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, згідно якого суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 2 173,67 грн. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення (розрахунок проведений судом долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до п.п. 4.7-4.8 п.4 договору сторони передбачили, що у випадку збільшення встановленого Національним банком України комерційного курсу гривні по відношенню до долара США або Євро більше, ніж на 0,2% порівняно з курсом, діючим на момент відвантаження товару Постачальником, Постачальник письмово повідомляє про зміни цін, а Покупець, в свою чергу, зобов’язується сплатити весь отриманий товар на протязі 3 банківських днів після повідомлення по цінам вказаним в накладних на відвантаження товару. У випадку, якщо покупець не розрахувався за вже поставлений Товар, ціни повинні бути проіндексовані сторонами, згідно Акту переоцінки Постачальника або ж Покупець зобов’язаний повернути отриманий товар за свій рахунок на протязі 5 банківських днів з моменту закінчення терміну, визначеного п.4.7.

Згідно розрахунку позивача, станом на 23.10.2009 року –день складання позову, сума індексації ціни товару на підставі п. 4.7 договору становить 54 907,46 грн. Перевіривши арифметичну вірність розрахунку, господарський суд прийшов до висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинами справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

При цьому, заперечення відповідача щодо того, що дана вимога позивача є безпідставною, оскільки останній в порушення умов договору не надіслав ТзОВ "Укрпрінт -захід" письмового повідомлення про зміну ціни на поставлений товар, а також, відсутності домовленості між сторонами щодо прив’язки до якоїсь величини коефіцієнту індексації, судом відхиляються з огляду на таке:

24 квітня 2009 року позивач звернувся до відповідача з Претензією №18/03/29 від 16.03.2009р. (отримано останнім 27.04.09р., належним чином засвідчена копія повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення за №5576500 знаходиться в матеріалах справи), в якій просив перерахувати заборгованість за отриманий товар в сумі 73 188,08грн., пеню в сумі 8520,61грн. та заборгованість по курсовій різниці в сумі 38 149,25 грн. у п’ятиденний термін з дня отримання претензії.

Відповідач у встановлений позивачем строк зазначених коштів не перерахував, передбаченим п.п.4.8 п. 4 договору правом на повернення товару не скористався. Більше того, у своєму листі б/н, б/д визнав боргові зобов’язання перед позивачем за відвантажену продукцію в розмірі 71 188,08грн. та із своєї сторони гарантував збільшити обсяги закупівлі паперу у Підприємства позивача щоб частково компенсувати збитки товариства, та з початку осені 2009 року розпочати активне покриття боргу.

З огляду на вищевикладене, претензія №18/03/29 від 16.03.2009р. розцінюється судом як виконання позивачем обов’язку щодо повідомлення відповідача про зміну цін; відсутність факту повернення отриманого товару у зв’язку із зміною цін, на думку суду, свідчить про відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо сплати заборгованості з врахуванням проведеної індексації. Відтак, доводи останнього про те, що йому не було відомо про зміну цін на товар та неправомірність заявлення позивачем даної вимоги є безпідставними.

Окрім того, суд погоджується із думкою позивача про те, що п.п.4.8 п. 4 Договору чітко передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Покупцем вартості отриманого товару, Постачальником повинна бути проведена індексація цін за поставлений товар, а не можливість її проведення.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2115 грн., а належало до сплати 2114,46 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрінт - Захід", вул. Карпенка, 4а/4, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 31830752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІМПАП", м. Київ, Дніпровський район, пр.-т П. Тичини,15 (ідентифікаційний код 33934738):

-          70 188 грн. 08 коп. боргу;

-          7 410 грн. 85 коп. штрафу,

-          2 173 грн. 67 коп. 3% річних;

-          54 907 грн. 46 коп. заборгованості по курсовим різницям;

-          1 346 грн. 80 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-          218 грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 10 597,37 грн. пені та 510,92 грн. штрафу - відмовити.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю УКРІМПАП", вул. Ізюмська, 7, м. Київ (01033, м. Київ, а/с 162) (ідентифікаційний код 33934738): довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 0 грн. 54 коп.

Платіжне доручення № 356 від 23 жовтня 2009 року про сплату державного мита в сумі 2115 грн. залишається в матеріалах справи.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –15.02.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя