Рішення № 8263604, 11.02.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2010 р.Справа № 18/124-2277 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 95-Б

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 14 301,83 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не зявився.

відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 21.01.2010 р. учаснику судового процесу розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про cтягнення заборгованості у сумі 14 301,83 грн., з яких: 14 027,77 грн. боргу, 34,9 грн. 3 % річних, 239,16 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору поставки товару № 323 від 24.06.2009 р. зобовязання виконав не належним чином, зокрема не в повному обсязі провів розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, товарно-транспортну накладну № 41179/2 від 09.10.2009 р., товарно-транспортну накладну № 41883/2 від 13.10.2009 р., товарно-транспортну накладну № 41835/2 від 13.10.2009 р., товарно-транспортну накладну № 42825/2 від 16.10.2009 р., товарно-транспортну накладну № 42990/2 від 16.10.2009 р., розрахунки сум, що заявлені до стягнення, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Згідно поданої заяви № 37-1/11-09 від 14.01.2010 р. та пояснень представника позивача останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

24.06.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (надалі постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі покупець) був укладений договір поставки товару № 323, за яким постачальник бере на себе зобовязання систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. (надалі товар), а покупець зобовязується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору. Загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення, ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних (що є специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України), які є невідємною частиною даного договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невідємною частиною даного договору. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством (п. п. 3.1., 3.2. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 р. (п. 6.4. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 323 від 24.06.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" передало, а фізична особа підприємець ОСОБА_2 прийняв:

-згідно товарно-транспортної накладної № 41179/2 від 09.10.2009 р. товар на суму 6 764,12 грн.;

-згідно товарно-транспортної накладної № 41883/2 від 13.10.2009 р. товар на суму 267,24 грн.;

-згідно товарно-транспортної накладної № 41835/2 від 13.10.2009 р. товар на суму 2 287,34 грн.;

-згідно товарно-транспортної накладної № 42825/2 від 16.10.2009 р. товар на суму 5 718,38 грн.;

-згідно товарно-транспортної накладної № 42990/2 від 16.10.2009 р. товар на суму 118,03 грн.

Строк оплати товару за накладними становить 14 днів з моменту його одержання.

Як стверджує позивач, оплата за отриману продукцію проведена частково в розмірі 1 105,6 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку. Доказів сплати решти суми боргу суду не подано, відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 14 027,77 грн. заборгованості підлягають до задоволення як такі, що не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку 3 % річних станом на 27.11.2009 р. відповідачу нараховані 34,9 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.п. 5.2. договору сторони визначили, що покупець за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Згідно поданого позивачем розрахунку пені станом на 27.11.2009 р. відповідачу нарахована пеня у розмірі 239,16 грн.

Розглянувши представлені розрахунки пені та 3 % річних, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними і допустимими доказами відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, ідентифікаційний код 20322326, р/р 26004208 в ДОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 335076):

-14 027 (чотирнадцять тисяч двадцять сім) грн. 77 коп. боргу;

-34 (тридцять чотири) грн. 90 коп. три відсотки річних;

-239 (двісті тридцять девять) грн. 16 коп. пені;

-141 (сто сорок одну) грн. державного мита;

-236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 15.02.2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя