Рішення № 82635637, 13.05.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1338/19

Провадження № 2/307/1080/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Белоцької О.М., розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та третьої особи про визнання права власності на нерухоме майно – кафе-магазин з вбудованою квартирою загальною площею 391,4 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору дарування магазину-кафе від 28 лютого 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, позивач являється власником магазину-кафе загальною площею 114, 1 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 . Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21 жовтня 2013 року, укладеного між позивачем та Калинівською сільською радою Тячівського району Закарпатської області, у позивача перебуває у користуванні на умовах оренди земельна ділянка площею 0,0304 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташована по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці позивачем було здійснено реконструкцію належного їй магазину-кафе на кафе-магазин з вбудованою квартирою. Відповідно до технічного паспорту площа кафе-магазину з вбудованою квартирою становить 391,4 м.кв.. Згідно звіту технічного обстеження вказаного кафе-магазину з вбудованою квартирою, за результатами технічного обстеження об`єкту встановлено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій задовольняє та відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за його функціональним призначенням, як кафе-магазину з вбудованою квартирою. Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво позивачем здійснено без отримання дозволу на право виконання будівельних робіт. Позивач зверталася в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Закарпатської області з метою введення в експлуатацію самочинно побудованого нею нерухомого майна, однак, повідомленням від 12 квітня 2019 року їй було відмовлено у цьому з тих підстав, що відсутні умови для введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна. Самочинно перебудоване нею кафе-магазин з вбудованою квартирою не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, що також підтверджено довідкою Калинівської сільської ради від 13 травня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Рішко П.М. в судове засідання не з`явилися, позаяк адвокат Рішко П.М. подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у їх відсутності та в заяві вказує, що позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області сільський голова Метелешко В.І. в судове засідання не з`явився, позаяк подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності представника сільської ради, в заяві вказує, що позовні вимоги Калинівська сільська рада визнає та проти їх задоволення та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно не заперечує.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Рачкулинець М.Ю. в судове засідання не з`явилася, однак надіслала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні належними доказами та підтверджено договором дарування магазину-кафе від 28 лютого 2005 року, позивач являється власником магазину-кафе, що розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21 жовтня 2013 року, укладеного 21 жовтня 2013 року між Калинівською сільською радою Тячівського району Закарпатської області та позивачем, позивач прийняла у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0304 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 7-12). Вказаний договір оренди 24 жовтня 2013 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягом з даного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.13).

Відповідно до технічного паспорту на кафе-магазин з вбудованою квартирою АДРЕСА_1 , загальна площа кафе-магазин з вбудованою квартирою становить 391,40 м.кв. (а.с. 14-17).

Звітом технічного обстеження будівлі кафе-магазину з вбудованою квартирою АДРЕСА_1 , підтверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний). Фактичний стан конструкцій будівлі кафе-магазину з вбудованою квартирою АДРЕСА_1 , відповідає вимогам міцності на надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як будівля кафе-магазину з вбудованою квартирою (а.с. 18-27).

Згідно довідки Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 1361 від 13 травня 2019 року, розташування перебудованого ОСОБА_1 кафе-магазину з вбудованою квартирою загальною площею 391,4 м.кв., що розташоване в АДРЕСА_2 . Калини по АДРЕСА_1 , не порушує інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.

Із довідок Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 1360 та № 1362 від 13 травня 2019 року, вбачається, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,0304 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та перебудоване ОСОБА_1 на ній кафе-магазин з вбудованою квартирою загальною площею 391,4 м.кв., мають адресний номер АДРЕСА_1 .

Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Виходячи із положень ч.5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз`яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Пунктом 12 цієї ж постанови роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов про визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 18, 133, 141, 142, 200, 206, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 316, 317, 375, 376 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , право приватної власності на нерухоме майно – кафе-магазин з вбудованою квартирою загальною площею 391,40 м.кв., що розташоване в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_3 .

Відповідач: Калинівська сільська рада Тячівського району,Закарпатської області, місцезнаходження: 90531, с. Калини, вул. Леніна, 149 «а», Тячівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ - 04351676.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно, юридична адреса: АДРЕСА_4 , Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 8.

Повний текст рішення складено 13 травня 2019 року.

Головуюча суддя: Сойма М.М.