Ухвала суду № 82635484, 25.06.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6842/19

н/п 2-з/640/83/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Сенаторов В.М., розглянувш заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 345187,94 грн., судові витрати.

Також, до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме – житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

В обгрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, однак ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконав та наразі має заборгованість перед позивачем у розмірі 345187,94 грн.

Позивач вказує, що відповідач після отримання копії позовної заяви про стягнення з нього грошових коштів він має змогу та законне право відчуження будь-яким способом зазначеного майна, що в свою чергу може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Разом з тим, приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України встаовлено, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Даних, що нерухоме майно, а саме - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , належать відповідачу, матеріали справи не містять.

Крім того, при розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За нормами ЦПК України та роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України вважаю, що накладення арешту у даному випадку становить непропорційний тягар, оскільки у порушення вимог ст. 151 ЦПК України відсутність належних обгрунтувань у заяві позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Сам же факт звернення позивача до суду не є підставою для забезпечення позову та не підтверджує факту ухиляння відповідача від виконання своїх боргових зобов`язань перед позивачем, оскільки матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову не містять відомостей про направлення грошової вимоги відповідачу, здійснення будь-яких заходів досудового врегулювання спору; відсутні дані, що вказане нерухоме майно належить відповідачу, його вартість, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості визначити чи є у даному випадку накладення арешту пропорційним до позовних вимог заходом забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Ухвалу підписано 25.06.2019.

Суддя -