Рішення № 8263256, 24.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2009 р.Справа № 12/59-1786 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль

до приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль

За участю представників від:

позивача: Шевчик А.Р. –представник (довіреність №65 від 08.10.08);

відповідача: не з'явився.

Учаснику судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Суть справи:

Закрите акціонерне товариство "Агрокомбінат", м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, 35764грн.40коп., з них 33522грн. 86коп. –основного боргу згідно договору поставки №100572 від 01.01.2009р., 1311грн. 85коп. –пені, 268грн. 76коп. –3% річних, 660грн. 93коп. –інфляційних (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №245 від 18.12.2009р.).

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду знаходиться в матеріалах справи), своїм конституційним правом на захист не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

01 січня 2009 року між ПП «Продекспорт»(надалі - покупець) та ДП ім. Л. Українки ЗАТ «Агрокомбінат»(надалі - продавець) укладено договір постачання №100572 (надалі –договір №100572), згідно умов якого (п.п. 1.1., 8.1.) продавець зобов’язався передавати (поставити, продати) товари (надалі - товар) у власність покупця на умовах та в строки, встановлені договором, а покупець в порядку та в строки встановлені договором, зобов’язався прийняти товари і оплатити їх, по проходженню 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту здійснення постачання.

Пунктом 12.1. договору №100572 сторони визначили, що даний договір чинний з 01.01.2009р. до 31.12.2009р.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю –продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання положень договору ДП ім. Л. Українки ЗАТ «Агрокомбінат» за період з 01.02.2009р. по 11.09.2009р. (з врахуванням повернення товару згідно накладних на повернення, копії яких знаходяться в матеріалах справи) поставив покупцю товар на загальну суму 33522грн.86коп. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до приписів ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 9.2. договору постачання №100572 сторони не мають права передавати свої майнові права, що виникли з змісту даного договору іншим фізичним чи юридичним особам без письмово оформленого дозволу на це іншої сторони.

Як слідує з матеріалів справи, згідно листа від 19.08.2009р. ПП "Продекспорт" надало згоду на переведення усіх прав та обов'язків, що виникли з договору постачання №100572 від 01.01.2009р. у ДП "Ім. Л. Українки" ЗАТ "Агрокомбінат" до ЗАТ "Агрокомбінат".

20 серпня 2009 року між закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат" (надалі - цесіонарій) та дочірнім підприємством "Ім. Л. Українки" ЗАТ "Агрокомбінат" (надалі –цедент) укладено договір № 7008 про переведення права кредитора (надалі –договір №7008), згідно умов (п.п. 1, 2) даний договір спрямований на регламентацію цивільних та господарських правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, цедентом цесіонарієві прав сторони у зобов'язанні (кредитора) в т.ч. права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором та стороною (продавцем) за договором постачання №100572 від 01.01.2009р. між цедентом та приватним підприємством "Продекспорт", зокрема цесіонарій набуває право вимагати (замість цедента) від останнього належного та реального виконання усіх зобов'язань, а також обов'язки продавця, що випливають із договору №100572 (в т.ч. грошові зобов'язання, заборгованість за минулий період, обов'язки постачати товар тощо).

У п.п. 4.,10.,11 Договору №7008 сторони визначили, що моментом переходу права вимоги цедента цесіонарієві є момент підписання цього договору, який вважається укладеним і набрав чинності з моменту його підписання та його скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент підписання та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

21 серпня 2009 року між цесіонарієм та цедентом укладено додаткову угоду до договору №7008 від 20.08.2009р. про переведення права кредитора, згідно якої узгодили пункт другий договору №7008 викласти в такій редакції: за цим договором до цесіонарія переходить право сторони договору постачання №100572 в т.ч. право вимагати (замість цедента) від боржника належного та реального виконання усіх зобов'язань, а також обов'язки продавця, що випливають із договору між цедентом та боржником (в т.ч. грошові зобов'язання, заборгованість, тощо). Обов'язок постачати товар згідно договору поставки №7008 виникає у ЗАТ "Агрокомбінат" з 01.10.2009р.).

Пунктом 13 договору №7008 сторони визначили, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмові формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Таким чином, позивач - закрите акціонерне товариство "Агрокомбінат", починаючи з 20.08.2009р., є кредитором та стороною (продавцем) за договором постачання №100572 від 01.01.2009р.

Позивач стверджує, що ПП "Продекспорт" свої зобов’язання щодо оплати товару поставленого на виконання договору №100572 не виконував, у зв’язку з чим заборгував 33522грн.86коп. (за товар, поставлений за період з 01.02.2009р. по 11.09.2009р.)

Проаналізувавши подані позивачем докази в обґрунтування відповідно своїх вимог, давши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно з приписами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось вище, в договорі про переведення права кредитора зазначено, що за цим договором до цесіонарія (позивача по справі) переходить право сторони договору постачання №100572, в т.ч. право вимагати (замість цедента) від боржника належного та реального виконання усіх зобов'язань, а також обов'язки продавця, що виплавають із договору між цедентом та боржником (в т.ч. грошові зобов'язання, заборгованість, тощо). Обов'язок постачати товар згідно договору поставки №7008 виникає у ЗАТ "Агрокомбінат" з 01.10.2009р.). При цьому в п. 3 даного договору зазначено, що до цесіонарія переходять усі права та обов’язки цедента за договором постачання №100572 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто станом на 20.08.2009р.

Як слідує з матеріалів справи, станом на 20.08.2009р. відповідачу на виконання договору постачання №100572 продавцем було поставлено товару (з врахуванням повернутого товару) на суму 30832,22грн.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, або про сплату боргу за поставлений станом на 20.08.2009р. товар на виконання договору постачання №100572 в сумі 30832,22грн. не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 30832грн.22коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2690,64грн. боргу за поставлений останньому ДП ім. Л. Українки ЗАТ «Агрокомбінат» товар за період з 21.08.2009р. по 11.09.2009р., то такі заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають, оскільки, по-перше, з 20.08.2009р. кредитором та стороною договору поставки №100572 є позивач, що свідчить про те, що товар поставлявся поза межами дії договору поставки, а по-друге, останньому згідно договору про перехід прав кредитора перейшли права та обов’язки цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 10.1. договору №100572, а саме: покупець, що не своєчасно розплатився з продавцем за наданий вчасно ним товар, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,04% від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що за період з 01.03.2009р. по 30.08.2009р., згідно розрахунку позивача становить 1311грн.85коп.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача станом на 31.08.2009р. становить 660грн.93коп. та 3% річних від простроченої суми, що за період з 01.03.2009р. по 30.08.2009р. становить 268грн.76коп.

При таких обставинах позов в частині стягнення 30832,22грн. боргу, 1311,85грн. пені, 268,76грн. –3% річних, 660,93грн. втрат від інфляції підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений та підтверджений належними та допустимими доказами.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30047671, на користь закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31138298, 30832,22грн. боргу, 1311,85грн. пені, 268,76грн. –3% річних, 660,93грн. втрат від інфляції, 308грн.32коп витрат по сплаті державного мита, 203грн.45коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.          В решті позову –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „___”__2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя