Рішення № 8263246, 12.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2010 р.Справа № 17/100-2340

Господарський суд Тернопільської області

у складі Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф", с. Гоголів Броварського району Київської області

до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль

Представник від:

позивача: Трещов А.О., уповноважений, довіреність № 5 від 27.04.09р.;

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмового клопотання сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шельф", с. Гоголів Броварського району Київської області, 11.12.09р. (згідно штампу пошти на конверті) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, про стягнення 70437,15 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору постачання №11/12-149 від 14.01.05р. (в тому числі: 373,02 грн. інфляційних нарахувань, 2892,63 грн. пені та 588,81 грн. –3% річних).

Позов обґрунтовується копією договору постачання №11/12-149 від 14.01.05р.; обґрунтованим розрахунком ціни позову; копіями видаткових накладних № ШФЦ-05070 від 08.06.09р., № ШФЦ-05071 від 08.06.09р., № ШФЦ-05356 від 16.06.09р., № ШФЦ-05450 від 17.07.09р., № ШФЦ-05516 від 23.07.09р., № ШФЦ-05540 від 23.07.09р., № ШФЦ-06478 від 20.08.09р., № ШФЦ-06694 від 27.08.09р., № ШФЦ-06695 від 27.08.09р., № ШФЦ-06696 від 27.08.09р., № ШФЦ-06720 від 27.08.09р.; копією банківської виписки з рахунку позивача; бухгалтерською довідкою позивача №27/11/2009 –2 юр. від 27.11.2009р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2009р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 12.01.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №2664012), клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

За таких обставин справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

14 січня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шельф" як Продавцем та Приватним підприємством "Продекспорт", як Покупцем, укладено договір постачання №11/12-149 (далі - Договір), згідно умов якого Продавець зобов’язався передавати (поставляти, продавати) товари у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець, в свою чергу, зобов’язався приймати товари та оплачувати їх в порядку та в строки, встановлені Договором.

У відповідності до розділу 5 Договору товар відвантажується зі складу Продавця. Покупець приймає товар по кількості, згідно з своїм попереднім замовленням. Прийом товару фіксується підписом відповідальної особи Покупця та належним оформленням облікової документації (п.п. 5.1., 5.4. Договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, позивач згідно видаткових накладних № ШФЦ-05070 від 08.06.09р., № ШФЦ-05071 від 08.06.09р., № ШФЦ-05356 від 16.06.09р., № ШФЦ-05450 від 17.07.09р., № ШФЦ-05516 від 23.07.09р., № ШФЦ-05540 від 23.07.09р., № ШФЦ-06478 від 20.08.09р., № ШФЦ-06694 від 27.08.09р., № ШФЦ-06695 від 27.08.09р., № ШФЦ-06696 від 27.08.09р., № ШФЦ-06720 від 27.08.09р. передав, а відповідач прийняв зазначений у накладних товар (рибну продукцію) на загальну суму 73413,25 грн. Факт отримання продукції підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчено печаткою підприємства.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що датою приймання товару рахується дата підписання облікових документів уповноваженими представниками сторін.

Отже, представленими доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині передачі товару на загальну суму 73 413,25 грн.

Умовами укладеного договору (розділ 8) сторони також визначили порядок проведення розрахунків за поставлений товар. У відповідності до п. 8.1. Покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню 7 (семи) банківських днів з моменту здійснення постачання товару.

Сторони проводять між собою платежі виключно в національній валюті України, шляхом безготівкового переказу на поточні рахунки, вказані сторонами у Договорі (п. 8.4. Договору).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору в частині проведення оплати поставленого йому товару згідно договору № 11/12-149 від 14.01.2005 р.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шельф" свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого, станом на 27.11.2009р. заборгованість відповідача за Договором постачання №11/12-149 від 14.01.05р. становить 66582,69 грн. (з урахуванням часткової оплати вартості отриманого товару 15.07.2009 року в розмірі 5700,00 грн. та повернення товару згідно накладних на повернення № ШФЦ-06499 від 22.07.09р. та № ВН-43594 від 31.08.09р. на загальну суму 1149,04 грн.).

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф", с. Гоголів Броварського району Київської області, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 66582,69 грн. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами згідно п. 10.1. Договору пенею у розмірі 0,04% від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»).

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені та поданий розрахунок пені, здійснений згідно кожної накладної окремо, з урахуванням положень ст. 232 ГК України, в розмірі 0,04% від суми затриманої проплати за кожний день прострочення оплати, в розмірі 2892,63 грн., то суд вважає їх такими, що відповідають вимогам ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та п. 10.1. договору, а тому задовольняються судом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений Договором постачання №11/12-149 від 14.01.05р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані позивачем уточнені розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 588,81 грн. (нараховані від дня кінцевого строку оплати по кожній накладній окремо по 27.11.2009р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 373,02 грн. (розраховані по кожній накладній окремо), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з серпня 2009 р. по листопад 2009 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

У зв’язку з наведеним, позовні вимоги, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Разом з тим, надмірно сплачене державне мито в сумі 0,63 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 ГПК України.

У судовому засіданні 12.01.2010 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, вул. Живова, 15А, ідентифікаційний код 30047671 –66582,69 грн. основного боргу, 2892,63 грн. пені, 373,02 грн. інфляційних нарахувань, 588,81 грн. –3% річних та 941,00 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф", с. Гоголів Броварського району Київської області, вул. Жовтнева, 82, ідентифікаційний код 30444641.

3. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Шельф", с. Гоголів Броварського району Київської області, вул. Жовтнева, 82, ідентифікаційний код 30444641 –0,63 грн. надмірно сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №1787 від 3011.2009р.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "15 січня 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя