Рішення № 8263245, 11.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 8/83-1924 Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М", пр. Полеглих Комунарів, 95Б, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості на загальну в суму 7 248 грн. 93 коп.

За участю представників:

Позивача: Кравець Г. М. - представника, довіреністьвід 01.12.2009 р.

Відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 11.01.10р. представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М", м. Донецьк, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бережани Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 7248 грн. 93 коп., з яких: 6 430,30 грн. борг за поставлений товар, 640,73 грн. - пеня, 87,57 грн. 3% річних та 90,33 грн. індексація боргу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором поставки від 10.12.2008 р., зокрема в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок його заборгованість перед позивачем становить 6430,30 грн., на яку відповідно до чинного законодавства та умов договору було нараховано пеню в сумі 640,73грн., індекс інфляції в сумі 90,33 грн. та 3% річних в сумі 87,57 грн. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 7248 грн. 93 коп.

В підтвердження викладеного додає: договір поставки товару № 144/ІФ від 10.12.2008 р., розрахунок суми боргу, товарно-транспортні накладні № 9731/2 від 17.03.2009 р. на суму 1106,80грн., № 10218/2 від 19.03.2009 р. на суму 688,06грн., № 11358/2 від 26.03.2009 р. на суму 52,87грн., № 11357/2 від 26.03.2009 р. на суму 185,09грн., № 11359/2 від 26.03.2009 р. на суму 1294,42грн., № 11360/2 від 26.03.2009 р. на суму 174,88грн., № 11695/2 від 28.03.2009 р. на суму 1074,85грн., № 12682/2 від 04.04.2009 р. на суму 62,86грн., № 12681/2 від 04.04.2009 р. на суму 809,75грн., № 12683/2 від 04.04.2009 р. на суму 985,03грн., № 12684/2 від 04.04.2009 р. на суму 951,10грн. та № 12685/2 від 04.04.2009 р. на суму 100,16грн., копію банківської виписки з рахунку позивача, яка свідчить про сплату відповідачем 1500грн. за медикаменти згідно договору №144/ІФ від 10.12.08р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений на 09.11.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України, відкладався до 23.11.09р., до 21.12.09р. та, відповідно, до 11.01.09р., у звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподанням сторонами усіх витребовуваних судом документів.

Строк вирішення спору продовжено в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу від 23.11.2009р.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать повідомлення №2566487, №2615925 та №2664241 про вручення відповідачу 22.10.09р.,03.12.2009р. та, відповідно, 25.12.2009р. поштових відправлень (ухвал суду від 20.10.09р. про порушення провадження у справі та від 23.11.09р., 21.12.09р. про відкладення розгляду справи), які знаходяться в матеріалах справи.

Проте, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача в судовому засіданні 11.01.2010р., оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

10 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фра-М», яке надалі іменується Постачальником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, надалі іменується Покупцем, був укладений Договір поставки товару №144/ІФ, за умовами якого, Постачальник зобовязався систематично постачати та передавати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. (надалі - товар), а Покупець зобовязався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного Договору (п.1.1).

Загальна кількість товарів , що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно транспортних накладних (що є специфікаціями в розумінні ст.. 266 ГПУ), які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Умовами укладеного договору сторони обумовили порядок поставки товару та порядок здійснення розрахунків за нього. Так, зокрема відповідно до п.п. 2.1, 3.1-3.2 розділів 2, 3 Договору, поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною Покупцем, або на умовах самовивозу. Сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невідємною частиною даного Договору. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством.

Згідно п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань, а також є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки товару № 144/ІФ від 10.12.2008 р. ТзОВ "Фра-М" поставило, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала згідно товарно-транспортних накладних № 9731/2 від 17.03.2009 р., № 10218/2 від 19.03.2009 р., № 11358/2 від 26.03.2009 р., № 11357/2 від 26.03.2009 р., № 11359/2 від 26.03.2009 р., № 11360/2 від 26.03.2009 р., № 11695/2 від 28.03.2009 р., № 12682/2 від 04.04.2009 р., № 12681/2 від 04.04.2009 р., № 12683/2 від 04.04.2009 р., № 12684/2 від 04.04.2009 р. та № 12685/2 від 04.04.2009 р., товар (медикаменти) на загальну суму 7 485,87 грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача.

П.п. 6.4 розділу 6 Договору сторони встановили, що даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 року. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявили бажання його розторгнути, то він вважається пролонгованим на невизначений термін.

Оскільки матеріалами справи, зокрема вище переліченими товарно-транспортними накладними підтверджено, що правовідносини між сторонами продовжують тривати після 2008р., суд вважає за доцільне відзначити, що договір від 10.12.08р. є чинним і на сьогодні.

Відповідно до п. п.4.2 розділу 4 Договору, Покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар у строк вказаний у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, усіма вище переліченими товарно-транспортними накладними передбачено, що строк оплати товару становить 21 днів з моменту одержання.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав частково, а саме на суму 1055 грн. 57 коп. Відтак, вважає, що несплаченою відповідачем за договором постачання товару №144/ІФ від 10.12.08р. є заборгованість в сумі 6430грн., яку і просить стягнути в судовому порядку.

В обґрунтування своїх тверджень про часткову оплату відповідачем заборгованості на суму 1055,57грн. посилається на платіжні доручення: №96 на суму 728 грн., №96 на суму 232,87грн. та №212 на суму 94,23коп. Однак, дані платіжні доручення в матеріалах справи відсутні, про що працівниками канцелярії суду було складено відповідний Акт (долучено до матеріалів справи).

Окрім того, ухвалами господарського суду від 20.10.09р., від 03.11.09р. та від 23.11.09р. суд зобов'язував позивача надати: обґрунтований розрахунок суми основного боргу, з врахуванням сум часткової сплати та письмові пояснення щодо сплаченої відповідачем суми на виконання умов договору №144/ІФ від 10.12.08р., з врахуванням зазначених у документах даних, які долучені до позовної заяви. Проте, станом на день розгляду спору в суді вимоги суду не виконані, витребовувані документи позивачем не надано.

Разом з тим, долучені позивачем до позовних матеріалів копії банківських виписок з рахунку ТзОВ “Фра-М” свідчать про те, що відповідачем за медикаменти згідно договору №144/ІФ від 10.12.08р. сплачено на рахунок позивача 1500 грн., а саме: 28.03.09р. - 200 грн., 28.07.09р. - 300 грн. та 23.07.09р. 1000 грн.

В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За даних обставин, враховуючи, що твердження позивача про те, що відповідачем оплачена вартість отриманого згідно договору постачання №144/ІФ від 12.10.2008р. товару на суму 1055,57грн. не підтверджено належними та допустимими доказами, а наявні в матеріалах справи копії банківських виписок з рахунку ТзОВ "Фра-М" свідчать про оплату відповідачем отриманого згідно договору постачання №144/ІФ від 12.10.2008р. товару на суму 1 500грн., суд вважає, що станом на день розгляду спору в суді за відповідачем рахується несплаченою за договором постачання товару №144/ІФ від 12.10.2008р заборгованість в сумі 5 985грн. 87 коп.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5 985грн. 87 коп. основного боргу за отриманий товар згідно договору постачання товару №144/ІФ від 12.10.2008р. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 444,43грн. задоволенню не підлягають.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем проведено розрахунок суми індексу інфляції та 3% річних окремо по кожній накладній та з врахуванням часткової оплати вартості отриманого товару в розмірі 1055,57грн., та заявлено до стягнення 90,33 грн. інфляційних витрат та 87,57 грн. 3% річних.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок та враховуючи, що в судовому засіданні встановлено факт часткової оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1500 грн., судом проведено перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з врахуванням даної суми проплати, а також з врахуванням термінів здійснення платежів: 1000 грн. - 23.07.09р., 300грн. - 28.07.09р. та 200 грн. - 28.09.09р., на підставі якого суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 90,33грн. інфляційних втрат та 87,57грн. 3% річних обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення (розрахунок проведений судом долучено до матеріалів справи).

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 144/ІФ від 10.12.2008р. сторони визначили, що Покупець за даним Договором, за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 640,73грн., нараховану за період з 08.04.2009р. по 05.10.2009р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, з врахуванням проведеної відповідачем часткової оплати в розмірі 1055,57грн.

Беручи до уваги, що в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем вартість отриманого товару згідно договору поставки № 26 06 від 04.01.2006 р. оплачена на суму 1500грн., судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення пені у заявленій ним сумі - 640,73грн., оскільки останні не суперечать положенням Господарського кодексу України та вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та не перевищують розмір згідно перерахунку суду (розрахунок проведений судом додається).

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М", пр. Полеглих Комунарів, 95Б, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20322326):

-5 985 грн. 87 коп. основного боргу;

-640 грн. 73 коп. пені;

-87 грн. 57 коп. трьох процентів річних;

-90 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань;

-95 грн. 73 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-221 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 444грн 43коп. відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 15.01.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя