Рішення № 8263241, 11.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 8/81-1901           Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М. розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", вул. Заводська, 4, м. Городок Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механічна колона № 8", вул. Данила Галицького, 93, м. Збараж Тернопільської області

про: cтягнення заборгованості на загальну суму 34 964 грн. 94 коп.

За участю представників:

позивача: Равлюка Т. І. –представника, довіреність№ 09 від 17.01.2008 р.

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", м. Городок Львівської області, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механічна колона № 8", м. Збараж Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 34 964 грн. 94 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором купівлі –продажу № 196-08 від 02.12.2008 р., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 29502, 50 грн., на яку відповідно до умов даного договору та вимог чинного законодавства нараховано 2 330, 29 грн. пені, 2 528, 36 грн. інфляційних витрат та 603, 79 грн. 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 34964, 94 грн. В підтвердження викладеного додав: договір купівлі –продажу № 196-08 від 02.12.2008 р., видаткову накладну № ЕЛ-05624 від 22.12.2008 р., довіреність № 22 від 18.12.2008 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:25 09.11.2009р., у зв'язку із оголошенням в Тернопільській області карантину строком на три тижні було перенесено на 11:40 год. 23.11.09р.

Судове засідання 23.11.09р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 11:15 год. 21.12.09р. та, відповідно до 11:30 год. 11.01.2010р.

Строк вирішення спору було продовжено до 14 січня 2010 року, в порядку передбаченому ч.3 ст.69 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу від 23.11.09р.

В судове засідання 11.01.2010р. представник позивача прибув, та в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою № 645 від 30.12.2009р. про уточнення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме: просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 34 369,23грн., з яких 29502,50грн. –основний борг, 603,79грн. –3% річних, 2 528,36грн. –інфляційні нарахування та 1 734,58 грн. пені, нарахованої у відповідності до вимог ст. 232 ГК України.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог позивачем не суперечить чинному законодавству України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт -Львів" про уточнення позовних вимог.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 34 369,23грн., з яких 29502,50грн. –основний борг, 603,79грн. – 3% річних, 2 528,36грн. –інфляційні нарахування та 1 734,58 грн. - пеня.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, документально обґрунтованого відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать повідомлення про вручення йому поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.

23.11.2009р. від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із неотриманням останнім копії позовної заяви та додатків до неї. Окрім того, просив врахувати, що проведені позивачем нарахування пені, суперечать вимогам п.6 ст. 232 ГК України.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, що термін вирішення спору, передбачений ч.1 та ч.3 ст. 69 ГПК України, закінчується, що відповідач, мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, що документів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 645від 30.12.2009р., підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та оглянувши в судовому засіданні оригінал договору купівлі –продажу № 196-08 від 02.12.2008р., судом встановлено наступне:

02 грудня 2008 року між ТзОВ "Ельпласт-Львів" (надалі, Продавець) та ТзОВ "Спеціалізована пересувна механічна колона № 8" (надалі, Покупець) був укладений договір купівлі –продажу № 196-08 (надалі, договір), за умовами якого Продавець зобов’язався виготовити та передати у власність Покупця товар, а Покупець –прийняти даний товар та на умовах договору сплатити його вартість (п.1.1 договору).

Умовами укладеного договору сторони погодили ціну товару, порядок розрахунків за нього та умови його поставки. Зокрема, ціна товару попередньо погоджується сторонами і вказується у виставленому продавцем рахунку. Порядок оплати товару: 50% передоплата, решта 50% з відстрочкою 30 календарних днів з дня отримання товару. Оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесення готівки в касу підприємства (п.п.3.1,4.1-4.2. Договору).

П. п. 5.1. –5.4. договору сторони встановили, що строк відвантаження товару: не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання Продавцем письмового замовлення Покупця, перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару Покупцем від Продавця, що підтверджується документально підписами відповідальних осіб у приймально –здавальних документах. Якість товару перевіряється покупцем при його отриманні.

У відповідності п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору купівлі –продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного Кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору купівлі –продажу № 196-08 від 02.12.2008 р. ТзОВ "Ельпласт-Львів" згідно видаткової накладної № ЕЛ-05624 від 22.12.2008 р. передало, а ТзОВ "Спеціалізована пересувна механічна колона № 8" на підставі довіреності №22 від 18.12.2008 р. прийняло товар на загальну суму 39502, 50 грн.

Оплата за товар відповідачем була здійснена частково на суму 10000 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача від 16.12.2008 р. (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи).

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

Згідно п. п. 4.1. –4.2. договору порядок оплати товару: 50% передоплата, решта 50% з відстрочкою 30 календарних днів з дня отримання товару та оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесення готівки в касу підприємства.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості отриманого виконав не належним чином, відтак, несплаченою залишається заборгованість в сумі 29502, 50 грн., яку і просить позивач стягнути в судовому порядку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи відповідачем на подано, а судом не здобуто доказів сплати заборгованості в сумі 29502, 50 грн., чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Ельпласт-Львів» щодо стягнення з ТзОВ "Спеціалізована пересувна механічна колона № 8" 29502 грн. 50 коп. заборгованості за отриманий товар підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені відповідачем.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем за період з січня місяця 2009 р. по вересень місяць 2009 р. (включно) нараховано інфляційні нарахування в сумі 2528 грн. 36 коп., а також 3% річних в сумі 603грн. 79 коп.

Судом здійснено перерахунок суми боргу з врахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період з 23 січня 2009 року по вересень місяць 2009 року включно, згідно якого сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1770 грн. 15коп. (розрахунок додається).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань частково, а саме нарахованих за період з 23 січня 2009 року по вересень місяць 2009 року включно на суму 1770,15 грн. Позов в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 758,21 грн. задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 603 грн. 79 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1734грн. 58 коп. пені за порушення строків оплати товару, за період з 23.01.09р. по 15.06.09р.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 9.1. договору сторони встановили, що за недотримання покупцем вимог договору щодо строку оплати вартості товару він зобов`язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 734 грн. 58 коп., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за отриманий товар, за період з 23.01.2009 р. по 15.06.2009 р. (182 днів) такими, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 341,93 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,79 грн., покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 350 грн., а належало до сплати 349,65 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механічна колона № 8", вул. Данила Галицького, 93, м. Збараж Тернопільської області (ідентифікаційний код № 34463940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", вул. Заводська, 4, м. Городок Львівської області (ідентифікаційний код № 23957545):

- 29 502 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот дві) грн. 50 коп. основного боргу;

- 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн. 58 коп. пені;

- 1 770 (одну тисячу сімсот сімдесят) грн. 15 коп. інфляційних нарахувань;

- 603 (шістсот три) грн. 79 коп. 3% річних;

- 572 (п’ятсот сімдесят дві) грн. 72 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.          В частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 758,21грн., відмовити.

4.          Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", вул. Заводська, 4, м. Городок Львівської області, ідентифікаційний код № 23957545, довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 0 грн. 35 коп.

Платіжне доручення № 3042 від 29 вересня 2009 року про сплату державного мита в сумі 350 грн. залишається в матеріалах справи.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7.           Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –15.01.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя