Рішення № 8263180, 12.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2010 р.Справа № 2/107-1849 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "АГРОПРОМ" вул. Котовського, 7, м.Волочиськ, Хмельницької області, 31200

до Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" 48530, с. Білобожниця, Чортківського району, Тернопільської області

про стягнення 302 399 грн. 12 коп. заборгованості та штрафних санкцій.

За участю представників сторін:

позивача: Стороженко С.І. - довіреність №60 від 31.12.2008р.

відповідача:

          Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 302 399 грн. 12 коп. із них 232 614 грн. 71 коп. - заборгованість за товар одержаний відповідачем по накладним №0000016 від 27.02.2008р., №0000280 від 23.04.2008р., № 0000281 від 23.04.2008р., №0000355 від 30.04.2008р., №0000629 від 10.06.2008р., №0000774 від 09.07.2009р. згідно довіреностей №342305 від 26.02.2008р., №342324 від 23.04.2008р., №342341 від 10.06.2008р., №099806 від 09.07.2008р. у виконання умов договорів №2/2-2008 ЛВ від 25.02.2008р., №39-04-09 від 28.04.2009р., 69 784 грн. 41 коп. - штраф за неналежне виконання грошових зобов'язань.

          Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що одержані ним від позивача препарати "рамзес" та "діамант" на суму 44 804 грн. 85 коп. - виявились неякісними. Так, при плановій врожайності 60 цнт., фактично одержано 22 цнт., що виявилось в недоборі врожаю на 8 231 грн.

          Просить у позові відмовити.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та приймаючи до уваги, що:

          1) Згідно довіреностей №342305 від 26.02.2008р.; №342324 від 23.04.2008р.; №342341 від 10.06.2008р.; №099806 від 19.07.2008р. у виконання договорів №2/2-2008 ЛВ від 25.02.2008р.; №39-04-09 від 28.04.2009р. відповідач одержав від позивача товар на суму 368 601 грн. 90 коп., що підтверджено підписаними представниками обох сторін товарно-транспортними накладними №0000016 від 27.02.2008р.; №0000280 від 23.04.2008р.; №0000281 від 23.04.2008р.; №0000355 від 30.04.2008р.; №0000629 від 10.06.2008р.; №0000774 від 09.07.2009р.

          П. 2.3 договору №2/2-2008 ЛВ від 25.02.2008р. сторони передбачили, що вартість товару визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на офіційний курс гривні щодо долара на день фактичної оплати при збільшенні офіційного курсу долара до гривні на 2-ва і більше процентів.

          Позивач стверджує, що відповідачем сплачено 214 980 грн. Борг складає 153621 грн. 90 коп. Із перерахунку передбаченого п. 2.3 договору борг складає 232614 грн. 71 коп., підтверджуючи даний факт додатком до договору №1 від 25.02.2008р., підписаним представниками сторін, підписи яких скріплені печатками.

          Відповідач не представив доказів виконання грошових зобов'язань. Підписавши додаток №1 до договору від 25.02.2008р. він тим самим визнав борг в сумі 234235грн. 31 коп.

          При таких обставинах, з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України слід вважати, що на час розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується борг в сумі 232614 грн. 71 коп.

          Що є порушенням ст.ст. 175, 193, 198 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 625, 712 Цивільного кодексу України.

          Тому позовні вимоги позивача в даній частині позову слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

          2) Згідно ст. 173 Господарського кодексу України сторони по справі повинні виконувати господарські зобов’язання, які виникли на підставі господарського договору (ст. 174 Господарський кодекс України).

          Тому дані майнові зобов’язання регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 Господарського кодексу України).

          Отже, при розгляді даної справи суддя в першу чергу керується Господарським кодексом України.

          Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня, які учасник господарський відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності.

          П. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором.

          Отже, законодавець передбачив, що передбачені в договорі штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) можуть бути застосовані в тому разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не встановлений.

          Аналогічна вказівка і в п.6 даної статті "штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Нацбанку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором."

          Відтак, вимогами чинного законодавства також передбачено, що за порушення грошових зобов’язань в першу чергу стягуються штрафні санкції передбачені законом, а при відсутності закону такі стягуються у відповідності до умов договору.

          Ст. 549 Цивільного кодексу України гласить, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми неналежного виконання зобов’язання.

          Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за кожен день прострочення.

          Отже, цивільним кодексом передбачено, що за неналежне виконання грошових зобов’язань стягується не штраф, а пеня і за кожен день прострочення виконання.

          Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" №543/96 від 22.11.1996р. тлумачить, що цей закон регулює договірні правовідносини щодо відповідальності грошових зобов’язань.

          Платники грошових коштів сплачують за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (п.1 Закону). Розмір пені передбачений договором не може перевищувати подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 3 Закону).

          Отже, даним законом передбачено, що за невиконання грошових зобов’язань сторони мають право передбачити розмір пені, а не штрафу, але даний розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Нацбанку України.

          Сторони в договорі за неналежне виконання грошових зобов’язань передбачили штраф в конкретному розмірі, що є порушенням вимог чинного законодавства.

          Тому передбачений в договорі штраф при розгляді справи судом не застосовується. В зв’язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення 69784грн. 41 коп. штрафу слід визнати необґрунтованими і вони не підлягають задоволенню.

          Поскільки від позивача немає клопотання, то суд немає права виходити за межі позовних вимог і стягувати пеню за неналежне виконання грошових зобов’язань (ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

          3) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту в сумі 2 326 грн. 14 коп. слід покласти на відповідача.

          4) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

          Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" 48530, с. Білобожниця, Чортківського району, Тернопільської області (ідент. код 30787853):

-          на користь Приватного підприємства "АГРОПРОМ" вул. Котовського, 7, м.Волочиськ, Хмельницької області (ідент. код 32810350) суму 232614 грн. 71 коп. –за матеріальні цінності, 2 326 грн. 14 коп. –в повернення сплаченого державного мита та 236грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2) В решті частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «13»січня 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя