Рішення № 8263175, 11.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 8/76-1846 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", вул. Живова, 11, м. Тернопіль

до відповідача: Редакції газети "Тернопіль Вечірній", вул. Родини Барвінських, 4, м. Тернопіль

про: стягнення боргу на загальну суму 12 106 грн. 90 коп.

За участю представників:

Позивача: Рудої Л. В. – заступника голови правління, доручення№ 46 від 11.03.2009 р.

Відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський видавничо –поліграфічний комбінат "Збруч", корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", м. Тернопіль. надалі позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Редакції газети "Тернопіль Вечірній", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення (з врахуванням збільшення позовних вимог) заборгованості на загальну суму 12 106 грн. 90 коп., з яких: 11 578 грн. –основний борг, 356 грн. 02 коп. –пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 172,88 грн. штраф за користування грошовими коштами.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором про виготовлення поліграфічної продукції від 19.05.2009 р., внаслідок чого його борг перед позивачем становить 11 578 грн., на який відповідно до чинного законодавства та умов даного договору було нараховано 356,02 грн. пені та 172, 88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (п.2.5 договору). Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 12 106 грн. 90 коп. В підтвердження викладеного додає: договір від 19.05.2009 р. про виготовлення поліграфічної продукції, розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, додатки № 1 та № 2 до договору від 19.05.2009 р. про виготовлення поліграфічної продукції, рахунки –фактури №338 від 19.05.09р. на суму 220грн., №361 від 26.05.09р. на суму 2 555грн., №441 від 02.06.09р. на суму 2342грн., №484 від 089.06.09р. на суму 2 327грн., №504 від 16.06.09р. на суму 2 327грн., №512 від 24.06.09р. на суму 2 327 грн., податкові та видаткові накладні, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 07.10.2009 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 26.10.09р., який, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладався на 16.11.09р., 30.11.09р. 21.12.09р. та, відповідно, на 11.01.2010р. у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподання сторонами витребуваних судом документів.

Строк вирішення спору продовжено в поряду ч.3 ст. 69 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу від 30.10.2009р.

В судове засідання 11.01.10р. представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуваннями уточнення –збільшення позовних вимог (отримано судом 15.12.09р.), підтримав повністю.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення №02990905 від 09.10.09р., №025433 від 27.10.09р., №2589738 від 04.11.09р., №2618517 від 02.12.09р. та №2664152 від 23.12.09р. про вручення відповідачу 12.10.09р., 29.10.09р., 06.11.09р., 03.12.09р., та, відповідно, 25.12.09р., поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі, перенесення та відкладення розгляду справи.

Проте, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

19 травня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", як Видавництвом, з однієї сторони, та редакцією газети "Тернопіль вечірній", як Замовником, з другої сторони, був укладений Договір на виготовлення поліграфічної продукції (далі –Договір).

За умовами даного Договору (п.1.1) Видавництво приймає на себе зобов’язання зі здійснення друку поліграфічної продукції офсетним способом, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п.п.2.1-2.3 п. 2 Договору, загальна вартість замовлення є договірною по кожному окремому тиражу видання і визначається Видавництвом у відповідності з фактичним тиражем, об’ємом видання, необхідною колірністю та терміновістю виготовлення. Остаточна договірна вартість замовлення виставляється Замовнику у вигляді рахунку-фактури. Замовник зобов’язується здійснити оплату згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів.

Згідно п.п 4.1,4.3 п. 4 договору, видача виготовленого тиража здійснюється з дільниці експедиції Видавництва уповноваженому тільки при пред’явленні довіреності зі сторони Замовника. По виконанню замовлення Видавництво видає Замовнику видаткову накладну, яку останній зобов’язаний підписати.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. ст. 901, 903 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 19.05.09р. Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч" на підставі листів замовлень №17 від 26.05.09р., №18 від 02.06.09р., №19 від 09.06.09р., №20 від 16.06.09р.та №21 від 24.06.09р. здійснило виготовлення замовленого тиражу газети для відповідача на загальну суму 14 078 грн.

На оплату наданих послуг, Замовнику виставлено рахунки –фактури №338 від 19.05.09р. на суму 220грн., №361 від 26.05.09р. на суму 2 555грн., №441 від 02.06.09р. на суму 2342грн., №484 від 089.06.09р. на суму 2 327грн., №504 від 16.06.09р. на суму 2 327грн., №512 від 24.06.09р. на суму 2 327 грн.

Згідно п.п.2.3 п.2 договору, Замовник зобов'язався здійснити оплату виставленого рахунку протягом з-х днів.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості виготовленої поліграфічної продукції виконав лише частково на суму 2 500грн. (1500грн. по рахунку-фактурі №338 від 19.05.09р. –платіжне доручення №17 від 29.05.09р. та 1 000 грн. по рахунку-фактурі №441 від 02.06.09р. –платіжне доручення №20 від 09.06.09р.), і станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача за виготовлену поліграфічну продукцію перед позивачем становить 11 578 грн., які і просить стягнути з останнього.

Факт виготовлення позивачем поліграфічних робіт на суму 14 078грн. та отримання їх відповідачем підтверджено долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: №338 від 19.05.09р., №361 від 27.05.089р., №441 від 02.06.09р., №484 від 10.06.09р., №504 від 16.06.09р. та №512 від24.06.09р.

Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 11578 грн. в добровільному порядку, як і не надано належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Редакції газети "Тернопіль Вечірній", вул. Родини Барвінських, 4, м. Тернопіль 11 578 грн. основного боргу за виготовлену поліграфічну продукцію правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, в силу ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

П. 2.5 Договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати буде нараховуватись 0,083% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

На підставі зазначених норм законодавства та п. 2.5 Договору позивачем нараховано відповідачу 172 грн. 88 коп. штрафу за користування грошовими коштами, з розрахунку 0,083% за кожен день прострочки оплати вартості виготовленої продукції в загальній сумі 11 578 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій за користування грошовими коштами, суд приймає його як правомірний, обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 2.5 Договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати буде нараховуватись пеня у розмірі 0,083% від виставленого рахунку за кожен день прострочки.

У відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі, що встановлена за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

На підставі зазначених норм законодавства позивачем нараховано відповідачу пеню на прострочену заборгованість в розмірі 356,02 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний, обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Згідно Постанови КМУ від 21.12.05р. №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», в редакції станом на 05.08.09р., розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ становив 236грн.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 315 грн., а належить до сплати 236 грн., решта суми сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає поверненню в порядку ст. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж було передбачено чинним (на момент звернення до суду) законодавством України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Редакції газети "Тернопіль Вечірній", вул. Родини Барвінських, 4, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №30165116) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", вул. Живова, 11, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 31195796), 11 578 грн. боргу, 356грн. 02 коп. пені, 172грн. 88 коп. штрафу та 357 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.          Видати Відкритому акціонерному товариству "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", вул. Живова, 11, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 31195796) довідку на повернення зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 (сімдесят дев'ять) грн.

Видати довідку.

Платіжне доручення № 20 від 10 вересня 2009 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн., залишається в матеріалах справи.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя