Рішення № 8263126, 21.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2009 р.Справа № 8/92-2089 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль

до відповідача: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області

про: cтягнення заборгованості на загальну суму 451 335 грн. 68 коп., в т. ч. 14 119 грн. 90 коп. - пені та 2 062 грн. 70 коп. - 3% річних

За участю представників від:

Позивача: Штогрина М.П. – юрисконсульта, довіреність№ 01/604 від 13.04.2009 р.

Відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом, до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення 451 335 грн. 68 коп. заборгованості за договором на постачання і транспортування природного газу №ПР/06-02 від 17.06.09р., з яких: 435153,08 грн. –сума основного боргу за спожитий природний газ, 14 119,90 грн. –пеня та 2062,70грн. –3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору на постачання і транспортування природного газу № ПР/06-02 від 17.06.2009 р. зобов’язання виконав не належним чином, внаслідок чого допустив заборгованість, на яку у відповідності до умов договору та чинного законодавства нараховані штрафні санкції. В підтвердження викладеного додає: договір на постачання і транспортування природного газу №ПР/06-02, акти приймання-передачі природного газу за червень-серпень місяці 2009 року, копію банківської виписки з рахунку позивача, в підтвердження часткової сплати відповідачем суми боргу в розмірі 266 292грн., розрахунки заборгованості, пені та 3% річних, а також, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 11:30 год. 30 листопада 2009 року було відкладено до 09:50 год. 21.12.2009 року, у зв’язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення йому поштових відправлень – ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Проте, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

17.01.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", надалі –Постачальник, з однієї сторони, та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод", надалі - Покупець, з другої сторони, укладений договір №ПР/06-02 на постачання і транспортування природного газу.

Відповідно до п.1 договору, Постачальник продає природний газ, а Покупець приймає та оплачує вартість газу та його транспортування у відповідності до умов даного договору.

Умовами укладеного Договору сторони обумовили кількість та якість газу, а також порядок проведення розрахунків.

Фактична кількість поставленого по даному договору природного газу визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які підписуються між Покупцем і Постачальником (п.3.2 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони визначили, що газ вважається проданим «Постачальником»та прийнятий «Покупцем»після підписання повноваженими представниками акту, згідно п.3.2. Акти прийому-передачі газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа, наступного за звітним місяця. Акти прийому-передачі газу є підставою для складання Постачальником щомісячного реєстру і підставою для остаточних розрахунків між Покупцем і Постачальником за спожитий природний газ та надані транспортні послуги.

Згідно п.п.2.2.2 п.2.2 р.2 Договору Покупець зобов’язався своєчасно оплатити „Постачальнику” вартість природного газу та його транспортування на умовах обумовлених у даному договорі.

У п.5.1 договору сторони передбачили, що вартість 1000куб.м. природного газу, з врахуванням ПДВ, становить 2662,92грн., в т.ч. ПДВ –20%.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за газ здійснюються „Покупцем” попередньою оплатою не пізніше ніж за п’ять банківських днів до початку місяця поставки газу в розмірі 100% вартості заявленого газу та послуг по його транспортуванню. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця шляхом перерахунку грошових коштів на розподільчий рахунок „Постачальника” в національній валюті України чи за домовленістю сторін, іншим не забороненим чинним законодавством України способом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 Цивільного Кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини між газопостачальними (газотранспортними) організаціями та громадянами (споживачами газу) регулюються Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, із наступними змінами та доповненнями, затвердженими наказом Деркомнафтогазу № 355 від 01.11.1994р. (далі –Правила).

Відповідно до п. 10 вказаних Правил розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з представлених в матеріалах справи Актів приймання-передачі природного газу від 30.06.09р., від 31.07.09р. та від 31.08.09р., відповідачем за період з червня місяця по серпень місяць 2009 року загалом спожито 263 412 мі на загальну суму 701 445грн. 08 коп.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору (п.6.1) та вимог законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з червня місяця по серпень місяць 2009 року виконав лише частково, на суму 266 292грн., про що свідчить долучена позивачем до матеріалів справи копія банківської виписки від 17.06.09р., і його заборгованість перед позивачем, станом на час звернення до суду, становить 435 163 грн. 08 коп.

Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів повної оплати останнім вартості отриманого за період з червня місяця по серпень місяць 2009 року природного газу.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 435 163 грн. 08 коп. основного боргу за поставлений природний газ згідно договору № ПР/06-02 від 17.05.2009р. на постачання і транспортування природного газу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

В силу статей 546,548,549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до вимог ст. ст. 230,231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф. пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, у разі прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П.7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього договору Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розглянувши представлений позивачем розрахунок суми пені, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 14 119 грн. 90 коп. нарахованої за прострочення оплати спожитого газу, за період з 10.08.2009 року по 08.10.2008 року.

В силу ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем нараховано 3% річних в сумі 2 062,70 грн. за період з 10.08.2009 р. по 08.10.2009 р. на заборгованість, що виникла за договором № ПР/06-02 від 07.06.2009 р. на постачання і транспортування природного газу.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що ухвалою господарського суду від 09.11.2009р. порушено провадження у справі № 11/Б-1203 про визнання банкрутом Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області.

За наслідками підготовчого засідання по даній справі, 03.12.2009р. судом винесена ухвала, якою, зокрема, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, зобов’язано заявника подати до офіційних друкованих органів у 10-ти денний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.

Рекомендаціями Вищого господарського суду України від 04.06.2004 за № 567-2004-р."Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " і ГПК України ( 17/17-456-ЕП ) не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Станом на день проведення судового засідання у справі № 8/92-2089, - 21.12.2009р. опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області в офіційних друкованих органах України, не здійснювалось.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області 435 153 грн. 08 коп. - боргу, 14 119 грн. 90 коп. - пені та 2 062 грн. 70коп. –3% річних обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 4 513,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,75,77,82,84,85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області (ідентифікаційний код 00375065), на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз”, вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №03353503):

- 435 153 грн. 08 коп. основного боргу;

- 14 119 грн. 90 коп. пені;

- 2 062 грн. 70 коп. - 3% річних;

- 4 749 грн. 35 коп. судових витрат.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя