Рішення № 8263080, 31.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2009 р.Справа № 14/59-1107

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства фірми "Альтфатер Тернопіль" вул. Бродівська-Гріга, 3, м. Тернопіль

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник" бульвар Шевченка, 31, м. Тернопіль

про , з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнення вартості наданих послуг, пені та інфляційних нарахувань в сумі 281 887,55 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Балабан П.Л., довіреністьвід 26.10.2007 р.;

          Процик М.Т - довіреність від 29.07.09 року;

відповідача: Сампара Н.М., довіреність №764/1 від 21.07.2009р.

Суть справи:

Дочірнє підприємство фірма "Альтфатер Тернопіль", м. Тернопіль звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник", м. Тернопіль про, з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнення вартості наданих послуг, пені та інфляційних нарахувань в сумі 281 887,55 грн.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався з підстав, що викладені у відповідних ухвалах. В судовому засіданні оголошувалась перерва для надання можливість сторонам подати додаткові докази, зважаючи на клопотання їхніх повноважних представників у судовому засіданні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані повноважними представниками, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору надання послуг, що призвело до виникнення боргу, суму якого з урахуванням пені, індексу інфляції просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, та згідно пояснень повноважного представника, проти позову заперечує з підстав, що договір про надання послуг підписаний не уповноваженим представником КЖЕП "Залізничник" та неналежним чином оформлений, зокрема відсутній відтиск печатки підприємства відповідача, вважає, що сума штрафних санкцій є надто завищеною. В той же час представником відповідача долучено докази про погашення частини суми боргу.

Зважаючи на приписи ст.69 ГПК України , судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи після 20.08.2009 року. При цьому судом враховано, що у матеріалах справи наявні всі первинні документи, які оформленні сторонами за наслідками спірних правовідносин, а відомості розрахункових документів містяться у банківських виписках, які також долучені до справи.

В судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, заперечення представника відповідача господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

30 липня 2007 року між Дочірнім підприємством фірмою "Альфатер Тернопіль" (Виконавець) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Залізничник" (надалі - Замовник) укладено договір №885 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів (надалі-Договір).

За умовами даного правочину, Замовник (відповідач по справі) доручає, а Виконавець (позивач по справі) надає йому послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, накопичених у Замовника, на умовах цього Договору.

У розділі 2 Договору сторони погодили обсяги, режими, терміни та вартість надання послуг, зокрема пунктом 2.4. визначено, що тверді побутові відходи вивозяться Виконавцем у дні, які вказані у графіку-дислокації, що є невід'ємною частиною Договору.

Доповненнями № 1 від 28.03.2008 року та №2 від 01.06.2008р. у зв'язку із збільшенням об'єму перевезень ТПВ (твердих побутових відходів) вносились зміни у п.2.1. Договору.

Зокрема, у доповненні № 2 контрагенти договірних відносин, обумовили вартість перевезення 1 куб.м. ТПВ в сумі 15,20 грн. + ПДВ 3,04 грн.; визначили обсяги перевезень на рік та середньомісячну вартість послуг в розмірі 25669,88 грн. ; передбачили, що адреса розміщення контейнерів та графік вивозу ТПВ вказані у графіку - дислокації № 3 від 01.06.2008 року, що є невід"ємною частиною договору.

Оригінали доповнень до договору №885, графіки - дислокації, витребувані судом у позивача та досліджувались у судовому засіданні.

Згідно п.3.1. Договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів вноситься не пізніше 15 числа місяця, що настає після розрахункового періоду.

Позивачем в свою чергу, зобов'язання по Договору виконано, зокрема у період з вересня 2008 року по червень 2009 року відповідачу надано послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт № 10621 від 30.09.2008р., №10774 від 31.10.2008р., №12096 від 30.11.2008р., №13384 від 31.12.2008р., №00148 від 31.01.2009р., №02630 від 28.02.2009р., №04671 від 30.04.2009р., №03260 від 31.03.2009р., рахунками фактурами №10621/885 від 30.09.2008р., №12096/885 від 30.11.2008р., №13384/885 від 31.12.2008р., №00148/885 від 31.01.2009р., №02630/885 від 28.02.2009р., №04671/885 від 30.04.2009р., №03260 від 31.03.2009р., №06047/885 від 31.05.2009р., №07363/885 від 30.06.2009р., графіком - дислокації №3 від 01.06.2008р. Оригінали перелічених документів витребувані судом у позивача та досліджувались в судовому засіданні за участі учасників спору.

Проте, із наявних у матеріалах справи доказів вбачається що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов"язання за договором, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 28.07.2009р. (дата звернення до суду з заявою про збільшення позовних вимог) в розмірі 256 458,05 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч. 1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов’язання за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року включно, становить 11758 грн. 72 коп.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 3.3. Договору, сторони визначили, що у разі несплати за надані послуги по вивезенню ТПВ понад установлений термін (п.3.1.), Замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки.

Згідно розрахунку поданого позивачем, розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 16 листопада 2008 року по 16 квітня 2009 року становить 13670 грн. 78 коп. Оцінивши даний розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, а відтак заявлена позивачем сума пені підлягає до задоволення.

Щодо заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру нарахованих санкцій, суд виходить з положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати лише у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів того, що невиконання договірних зобов'язань обумовлене існуванням виняткових обставин, які були поважними і перешкоджали відповідачу виконати в повному обсязі умови договору, беручи до уваги значний термін у простроченні виконання зобов"язання, критично оцінюючи твердження відповідача про надання ним пільг та субсидій населенню ( з точки зору законодавства пільги та субсидії населенню надаються державою і нею ж у встановленому порядку ці витрати відшкодовуються) та враховуючи інтереси всіх учасників спору, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, а відтак клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій слід відхилити.

Твердження відповідача про те, що договір не підписаний повноважним представником відповідача і що на самому договорі відсутній відтиск печатки підприємства відповідача, спростовується:

- витребуваним у позивача оригіналом договору, який було досліджено у судовому засіданні, та з якого слідує, що договір підписано директором КЖЕП "Залізничник" - Подолян М.В., та містить відтиск печатки КЖЕП "Залізничник";

- фактами, які встановлені при вирішенні спору у справі № 17/116-2889 (копія ухвали суду від 14.10.2008 року , із якої слідує, що цивільні права та обов"язки у учасників спору виникли саме на підставі договору №885 від 30.07.2007 р.), а відтак беруться до уваги судом відповідно до ст.35 ГПК України ;

- доповненнями № 1 та № 2 до договору №885, графіками дислокаціями № 1,2 та 3 , які є невід"ємними частинами договору і на яких міститься підписи та відтиск печатки двох контрагентів.

Посилання відповідача на те що акти виконаних робіт від 30.06.2009 року та 31.05.2009 року неналежно оформлені оскільки не містять відтиску печатки відповідача, судом до уваги не приймаються, оскільки наведені документи містять підписи посадових осіб КЖЕП "Залізничник", які підтверджують виконання робіт позивачем у відповідні періоди та поряд із цим зазначають, що печатка підприємства вилучена. Дана обставина засвідчується і довідкою СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 20.07.2009 року № 24/10, яка знаходиться в матеріалах справи.

Разом з тим, представник відповідача надав суду платіжні доручення №403 від 30.07.2009р. та №405 від 31.07.2009р. про часткове погашення суми боргу в розмірі 5000 грн., а відтак просить в цій частині позову провадження по справі припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Представники позивача, проти даного клопотання заперечили з підстав, що кошти сплачені даними платіжними дорученнями перераховані для погашення суми заборгованості згідно графіка до мирової угоди від 06.10.2008р. затвердженої ухвалою суду від 14.10.2008р. по справі №17/116-2889.

Вирішуючи спір в цій частині суд враховує, що у пункті 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

За змістом п. 3.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22 (далі - Інструкція), платіжне доручення має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема як призначення платежу.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (п. 3.8. Інструкції).

В свою чергу, виписка з рахунку - це документ, що надається банком держателям рахунків, у якому зазначено всі операції по рахунку за певний період, баланс рахунку, а також нараховані відсотки на залишок коштів, що обліковуються на рахунку.

Як вбачається із позовної заяви, та доданих до неї матеріалів, сума боргу, яка є предметом даної справи виникла у відповідача з 01 вересня 2008 року, а предметом мирової угоди у справі №17/116-2889 є заборгованість відповідача, яка виникла до 01 вересня 2008 року.

Крім цього, як слідує із поданої виписки з рахунку позивача, у спірний період на його рахунок поступали кошти від відповідача, і на виконання договору від 13.01.2003р., і на погашення суми заборгованості згідно графіка до мирової угоди від 06.10.2008р., проте кошти згідно договору №885 про надання послуг із збирання та вивезення ТПВ на рахунок позивача не надходили , з чого слідує, що відповідачем частково погашено борг у сумі 5000 грн. саме по даній справі.

Таким чином, враховуючи, що у платіжному доручені відповідачем вказано призначення платежу: "згідно договору №885 про надання послуг із збирання та вивезення ТПВ", то відповідно сума сплачена відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості, яка є предметом даного позову, зарахована в рахунок часткового погашення суми основного боргу, а не погашення суми заборгованості згідно графіка до мирової угоди від 06.10.2008р. затвердженої ухвалою суду від 14.10.2008р. по справі №17/116-2889. А відтак провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5000 грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення всієї заявленої до стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник" - 251 458 грн. основної заборгованості, 13670 грн. 70 коп. пені, 11758 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року (із послідуючими змінами та доповненнями), далі –Декрет, встановлено, що розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 8 Декрету сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи, що позивачем згідно платіжних доручень №54 від 04.06.2009р. та №1 від 28.07.2009р. сплачено 2889,27 грн. державного мита при ціні позову 281887,55 грн., то відповідно зайво сплачене державне мито в сумі 70,38 грн. підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник" (бульвар Шевченка,31, м. Тернопіль, код 33589493, свідоцтво №100019228, інд. податк. №335894919189, р/р 26001301684265 в ЦВ ПІБ, МФО 338426) на користь Дочірнього підприємства фірми "Альфатер Тернопіль" (вул. Бродівська-Гріга,3, м. Тернопіль, код 22601875, свідоцтво №26748284, інд. подат. №22601879186, р/р 2600130011671 в АКБ УСБ, МФО 338017) - 251 458 (двісті п'ятдесят одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. основної заборгованості, 13670 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 70 коп. пені, 11758 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 72 коп. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник" (бульвар Шевченка,31, м. Тернопіль, код 33589493, свідоцтво №100019228, інд. податк. №335894919189, р/р 26001301684265 в ЦВ ПІБ, МФО 338426) на користь Дочірнього підприємства фірми "Альфатер Тернопіль" (вул. Бродівська-Гріга,3, м. Тернопіль, код 22601875, свідоцтво №26748284, інд. подат. №22601879186, р/р 2600130011671 в АКБ УСБ, МФО 338017) - 2818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 87 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 49595,55 грн. провадження у справі припинити.

6. Видати Дочірньому підприємству фірми "Альфатер Тернопіль" (вул. Бродівська-Гріга,3, м. Тернопіль, код 22601875, свідоцтво №26748284, інд. подат. №22601879186, р/р 2600130011671 в АКБ УСБ, МФО 338017) довідку на повернення з Державного бюджету державного мита в розмірі - 70 (сімдесят) грн. 38 коп. сплаченого згідно платіжного доручення №1 від 28 липня 2009 року, як зайво сплачене.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя