Рішення № 8262955, 11.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.10 Справа № 15/6-10. за позовом Приватного підприємства “Баядєра”, м. Горлівка, Донецька область

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Великі Вільми, Сумський район, Сумська область

про стягнення 19 259 грн. 06 коп.

СУДДЯРезніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шевченко В.В., довіреність б/н від 10.03.2010р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 19 259 грн. 06 коп. заборгованості по договору поставки №1911 від 30.12.2008р., а саме: 18 350 грн. 54 коп. основного боргу, 336 грн. 34 коп. - 10% річних та 572 грн. 18 коп. пені.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не зявився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 22.01.2010р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 30.12.2008р. був укладений договір поставки №1911, за умовами п.1.1. якого постачальник (позивач) зобовязався передати, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти і оплатити товар (алкогольну продукцію та товари народного споживання) на умовах, визначених в договорі.

Найменування, асортимент та кількість товару визначається у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Строк дії договору визначений у п.10.2 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2008р. При цьому, пункт 10.2 договору визначає, що у випадку, якщо жодна з сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим.

Таким чином, по видатковим накладним у жовтні 2009 року позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 19 756 грн. 62 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково на суму 1406 грн. 08 коп.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними на яких міститься підпис представника відповідача, повідомленням, що оформлене у відповідності до п. 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99. Копії вказаних видаткових накладних долучені до матеріалів справи (а.с. 17-23).

Крім цього, між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009р. по 10.12.2009р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 801 грн. 32 коп., при цьому у вказаному акті зазначено, що 10.12.2009р. відповідачем сплачено 450 грн. 78 коп. боргу (вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін).

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала 18 350 грн. 54 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобовязання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 18 350 грн. 54 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 572 грн. 18 коп. за період з 14.11.2009р. по 20.01.2010р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.2.1 договору поставки, за яким за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 572 грн. 18 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 336 грн. 34 коп. 10% річних за період з 14.11.2009р. по 20.01.2010р. (п. 7.2.1 договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 336 грн. 34 коп. 10% річних за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Баядєра» (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 13491057) 18 350 грн. 54 коп. основного боргу, 336 грн. 34 коп. - 10% річних та 572 грн. 18 коп. пені, 192 грн. 59 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 12.03.2010р.

Суддя