Рішення № 82628672, 25.06.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/2407/19

Номер провадження: 2/225/651/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне)

25 червня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Петрової С.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Вукотич О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року представник позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області про визнання права власності.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що в 2010 році позивач ОСОБА_2 на вільній земельній ділянці розміром 0,0079 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на гаражному майданчику по вул.Кемеровська в м.Торецьку (попередня назва м.Дзержинськ) збудував гараж для власного користування.

Після закінчення будівництва за зверненням позивача виконавчий комітет Дзержинської міської ради рішенням №18 від 18 березня 2015 року зазначеній земельній ділянці присвоїв поштову адресу: АДРЕСА_1 , а 14 квітня 2015 року земельна ділянка була передана у власність позивача, про що свідчить свідоцтво про право власності того ж дня видане Реєстраційною службою Дзержинського міського управління юстиції Донецької області і зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На теперішній час у позивача виникла необхідність переукладення договорів на отримання комунальних послуг необхідних для обслуговування та функціонування гаражу, для підписання яких постачальникам послуг необхідно надати правовстановлюючий документ, який у ОСОБА_2 відсутній, в зв`язку з тим, що будівництво спірної споруди свого часу було розпочато без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що на теперішній час є перешкодою для введення її в експлуатацію в адміністративному порядку.

Тому позивач ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 54,7 м.кв., визначений в технічному паспорті літерею - «Б-1».

15.05.2019 року на адресу суду надійшов від представника відповідача відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що ВЦА м.Торецьк не визнає позовні вимоги зазначені позивачем із наступних підстав. ВЦА м.Торецьк визнає, що індивідуальний гараж є самочинним будівництвом і за загальним правилом, визначеним ч.2 ст.376 ЦК України, позивач, як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 була надана позивачу у власність під уже збудоване нерухоме майно - гараж, суд може визнати за позивачем право власності на самочинно збудоване майно.

Однак, оскільки положеннями ст.376 ЦК України передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, ВЦА м.Торецьк заперечує та не погоджується з посиланнями позивача у позовній заяві на положення ст.392 ЦК України з огляду на наступне.

Позивач не є власником майна - самочинно збудованого гаража, тобто не може пред`явити позов про визнання його права власності на підставі ст.392 ЦК України; документа, який засвідчує право власності позивача на самочинно збудований гараж взагалі не існує і не могло бути втрачено. Отже позовна вимога сформульована позивачем відносно визнання права власності на гараж, без посилання на те, що вказане нерухоме майно є самочинно збудоване.

Відсутність такого посилання має істотне значення з огляду на встановлену законодавством для позивача необхідність:

- прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта;

- перерахування позивачем до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури;

- державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позивач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 54,7 м.кв., визначений в технічному паспорті літерою - «Б-1».

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, сформульованих представником позивача з урахуванням уточнень.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пункт 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачає, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на вільній земельній ділянці розміром 0,0079 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на гаражному майданчику по вул. Кемеровська в м.Торецьку (попередня назва м.Дзержинськ) Донецької області збудував гараж для власного користування.

З рішення Виконавчого комітету Дзержинської міської ради №85 від 18.03.2015 року вбачається, що земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованій за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №36232462 від 14.04.2015 року позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0079 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що також свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №36232582 від 14.04.2015 року. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до технічного паспорта на гараж № б/н від 17 липня 2017 року, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 гараж, який позначено літерею - «Б-1».

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Виходячи із заявлених уточнених позовних вимог, аналізу матеріалів справи, визнання відповідачем уточнених позовних вимог, суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області (місце знаходження: Донецька область, м.Торецьк, вул.Маяковського, 24а, ЄДРПОУ 41552929) про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на самочинно збудований гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 54,7 м.кв., визначений в технічному паспорті літерею - «Б-1».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 25.06.2019.

Суддя: