Постанова № 8262597, 04.02.2010, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-622/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 лютого 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мазур О.В.

За участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, стягнення з відповідача грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІІ групи ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача – УПСЗН Будьоннівської районної у м. Донецьку ради і на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, яку їй має сплачувати відповідач. Відповідачем їй виплачена така допомога за 2001-2005 роки в розмірі по 21,50 гривень, за 2006-2008 роки в розмірі по 90 гривень. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, оскільки УПСЗН не доплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення в загальному розмірі 10140,34 гривень.

Позивач просить:

- визнати дії відповідача по відмові в перерахунку та доплаті допомоги на оздоровлення протиправними;

- стягнути з відповідача недоотриману допомогу на оздоровлення за 2001-2008 роки у розмірі 10140,34 гривень.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Відповідач ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, документи що підтверджують поважність причини неявки або заяву про розгляд справи за відсутності свого представника суду не надав. За ухвалою суду справа розглянута за відсутності представника відповідача.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії посвідчення з вкладкою (а.с. 5) та копії довідки з акту огляду МСЕК (а.с. 6), ОСОБА_1 має статус особи , що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом 3 групи, перебуває на відповідному обліку в ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Згідно довідки УПСЗН (а.с. 29), фактично позивачу така допомога виплачена у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України:

- за 2001 рік - 21 гривня 50 копійок 25 жовтня 2002 року;

- за 2002 рік - 21 гривня 50 копійок 24 листопада 2003 року;

- за 2003 рік - 21 гривня 50 копійок 30 квітня 2004 року;

- за 2004 рік - 21 гривня 50 копійок 22 грудня 2004 року;

- за 2005 рік - 21 гривня 50 копійок 10 серпня 2005 року;

- за 2006 рік - 90 гривень 14 липня 2006 року;

- за 2007 рік - 90 гривень 16 березня 2007 року;

- за 2008 рік – 90 гривень 22 січня 2009 року.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення (компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІІ групи – чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – 26 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 100 гривень, для інвалідів 3 групи – 21 гривня 50 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 90 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2008 роки, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили – Закон. Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалися УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати або на кінець відповідного року, якщо виплати в поточному році не здійснювалися та становив:

- щодо виплат за 2001 рік визначається станом на 31 грудня 2001 року, оскільки відповідні виплати в 2001 році не здійснювалися, - 118 гривень (Закон України № 1766- ІІІ від 01 червня 2000р.);

- щодо виплат за 2002 рік визначається станом на 31 грудня 2002 року, оскільки відповідні виплати в 2002 році не здійснювалися, - 165 гривень (Закон України № 2896- ІІІ від 13 грудня 2001р.);

- щодо виплат за 2003 рік визначається станом на 31 грудня 2003 року, оскільки відповідні виплати в 2003 році не здійснювалися, - 205 гривень (Закон України № 380- ІV від 26 грудня 2002р.);

- щодо виплат за 2004 рік визначається станом на 22 грудня 2004 року, на час здійснення виплати, - 237 гривень (Закон України № 1344- ІV від 27 листопада 2003р.);

- щодо виплат за 2005 рік визначається станом на 10 серпня 2005 року, на час здійснення виплати, - 310 гривні (Закон України № 2285-ІV від 23 грудня 2004р.);

- щодо виплат за 2008 рік визначається станом на 31 грудня 2008 року, оскільки відповідні виплати в 2008 році не здійснювалися, - 605 гривень (Закон України № 107- VІ від 28 грудня 2007р.);

Суд враховує наявність спірного питання щодо можливості застосування визначених Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд виходить з того, що Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки в них передбачається обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення до прийняття 12.07.2005 року постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. За наведених обставин дії УПСЗН щодо визначення позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення в зазначений період є протиправними і порушене право позивача підлягає відновленню. На думку суду, достатнім для повного відновлення порушеного права позивача буде зобов’язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати йому недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, що відповідає характеру спірних правовідносин.

Визначаючи розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачці, суд виходить з наступних розрахунків:

- за 2001 рік - 118 х 4 - 21,5 = 450,50 гривень;

- за 2002 рік - 165 х 4 - 21,5 = 638,50 гривень;

- за 2003 рік - 205 х 4 - 21,5 = 798,50 гривень;

- за 2004 рік - 237 х 4 - 21,5 = 926,50 гривень;

- за 2005 рік - 310 х 4 - 21,5 = 1218,50 гривень;

- за 2008 рік - 605 х 4 - 90 = 2330 гривень.

усього 450,5+638,5+798,5+926,5+1218,5+2330 = 6362,50 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, суд виходить згідно п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначена правова норма була чинною на час виникнення спірних правовідносин та є чинною й на час розгляду справи в суді. Відповідно відповідач УПСЗН правомірно здійснив нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві за 2006 рік в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562 від 12.07.2005 року, а саме в розмірі 90 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд виходить з того, що згідно п. 30 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, зупинена дія на 2007 рік відповідних положень ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах кратних мінімальній заробітної плати. Суд враховує, що зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, однак вже після того, як позивачу 16 березня 2007 року була виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562 від 12.07.2005 року, а саме в розмірі 90 гривень. На час виплати допомоги відповідач керувався чинними правовими нормами, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За наведених обставин дії відповідача в цій частині є правомірними і позовні вимоги в цій частині задоволенню не пілягають.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 56 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV, п. 30 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ПКМУ від 21 грудня 2005 року за № 1232, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 – 163, ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання неправомірними дій, зобов’язання до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради при визначенні ОСОБА_5 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2008 роки такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський р-н, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_5, який мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. Довженко, б. 85, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”: за 2001 рік у розмірі 450 гривень 50 копійок, за 2002 рік – 638 гривень 50 копійок, за 2003 рік – 798 гривень 50 копійок, за 2004 рік - 926 гривень 50 копійок, за 2005 рік – 1218 гривень 50 копійок, за 2008 рік - 2330 гривень, а всього 6362 (шість тисяч триста шістдесят дві) гривні 50 (п’ятдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 04 лютого 2010 року.

Головуючий :