Рішення № 8262562, 01.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.10 Справа № 9/12-10. За позовом: Приватного підприємства « Ск Кула», м. Армянськ, АК Крим

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Глухів Сумської області

Про стягнення 38 719 грн. 35 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився

Суддя Лущик М.С.

При секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач згідно позовної заяви просить суд сягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 26871 грн. 92 коп., пеню в розмірі 6759 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в розмірі 4192 грн. 37 коп. та 3 % річних в розмірі 895 грн. 73 коп., а також витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

01.03.2010 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 26871 грн. 92 коп. основного боргу, 2276 грн. 27 коп. пені, 669 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 329 грн. 18 коп., в іншій частині стягнення від позову відмовляється.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позов не подав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

25 травня 2007 року між позивачем Приватним підприємством «Ск Кула» та відповідачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про дистрибуцію № 414.

Згідно умов договору позивач взяв на себе зобовязання поставляти товар на замовлення відповідача, а відповідач своєчасно проводити оплату за товар.

Згідно п. 13.1 договору він укладений на невизначений строк.

Згідно п. 13.2 договору, дія договору продовжується на кожен наступний рік при відсутності двосторонньої згоди про розірвання договору. Пролонгація договору може підтверджуватися додатковою угодою.

З матеріалів справи вбачається, що двосторонньої згоди про розірвання договору досягнуто не було.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № 1342 від 21.05.2008 року на суму 18140 грн. 54 коп. та видатковою накладною № 2221 від 03.11.2008 року на суму 19149 грн. 38 коп.

Положення ст. 526 Цивільного кодексу України та абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначають, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до положень ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу та враховуючи умови даного Договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства в установлений законом або договором строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобовязання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обовязковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п. 10.2 договору відповідач зобовязаний був сплатити кошти за отриманий товар на протязі 14 банківських днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання, у звязку з чим, на час розгляду справи сума основного боргу складала 26871 грн. 92 коп.

Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.3 Договору визначена відповідальність Відповідача. Так, в разі затримки оплати за товар відповідач зобовязаний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки оплати.

Про те п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При зверненні з позовом до суду позивачем було заявлено до стягнення 6759 грн. 33 коп. пені, про те з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем було уточнено розмір пені та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2276 грн. 27 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума інфляційних витрат складає 669 грн. 66 коп., сума трьох відсотків річних складає 329 грн.18 коп.

Відповідач не надав доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 26871 грн. 92 коп. основного боргу, 669 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних в сумі 329 грн.18 коп.

При уточненні позовних вимог позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій на суму 11847 грн. 43 коп., у звязку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті послуг адвоката, держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «СК Кула» (96012, АР Крим, м. Армянськ,, вул. Промислова, 2, код 32611358) 26871 грн. 92 коп. основного боргу, 329 грн. 18 коп. 3 % річних, 669 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань, 2 276 грн. 27 коп. пені, 301 грн. 47 коп. державного мита та 183 грн. 75 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині провадження по справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯМ.С. Лущик

Суддя