Рішення № 8262529, 01.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.10           Справа № 16/5-10.

за позовом Приватного підприємства «Перспектива», м. Суми

до відповідача Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Сумська обласна філія

про зобов’язання внесення змін до договору

                                                                      СУДДЯ          МОЇСЕЄНКО В.М.

За участю представників сторін:

від позивача           Сечін С.О.

від відповідача           Міхно Я.В.

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 28.01.2010р. до 10 год.20 хв.15.02.2010р.

Суть спору: позивач просить зобов’язати відповідача внести зміни до договору невідновлюваної кредитної лінії № 750/1-033 від 17.04.07р. в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді та направленій відповідачу 26.11.2009р. з листом- пропозицією № 40 від 25.11.09р.

Відповідач подав клопотання-заперечення та додаткові пояснення до клопотання- заперечення , згідно яких просить припинити провадження по справі на підставі ч.5 ст.80 ГПК України.

15.02.2010р. позивач подав додаткові пояснення стосовно заперечень відповідача проти позову.

Відповідач подав заперечення проти позовної заяви, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.04.2007р. позивач – приватне підприємство «Перспектива» та відповідач Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» Сумська обласна філія уклали договір № 750/1-33 невідновлювальної кредитної лінії. Відповідно до п.1.1 зазначеного договору кредитор – позивач зобов’язувався надавати позичальнику - відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення , строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах визначених цим договором. Цей договір підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печаткою та відповідно до п.7.3 додатку № 1 до договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов’язань за договором.

В обґрунтування своїх вимог щодо зобов’язання відповідача внести зміни до договору № 750/1-033, укладеного між позивачем та відповідачем 17.04.07р. , позивач посилається на істотну зміну обставин , а саме відсутність фінансових ресурсів внаслідок падіння курсу гривні до швейцарського франку для виконання даного кредитного договору на умовах визначених цим договором.

Позивач зазначає, що оскільки він не отримав відповіді від відповідача на його письмову пропозицію щодо зміни умов кредитного договору в зв’язку з істотною зміною обставин, то він на підставі ст. 15 ГПК України вимушений звернутися до суду для вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору вважаються: предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приймаючи до уваги той факт, що ст. 1055 Цивільного кодексу України передбачає обов'язкову письмову форму кредитного договору, то в розумінні ст.ст. 639 та 640 Цивільного кодексу України моментом укладення кредитного договору є момент підписання його сторонами. Таким чином, позивач своїм підписом на кредитному договорі підтвердив свою згоду зі всіма умовами договору, як істотними згідно чинного цивільного та господарського законодавства, так і визначеними сторонами договору.

Посилання позивача на зміни істотних умов договору суд вважає неправомірними, оскільки відповідач позбавлений права впливати на валютний ринок та контролювати курс іноземної валюти, бо він розміщує і залучає кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до частини 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Надання грошових коштів у позику юридичними особами є фінансовою послугою відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.06.2000 року. Згідно Закону, тільки юридична особа, яка має статус фінансової установи має право здійснювати діяльність із систематичного надання грошових коштів. Якщо така особа надає гроші в позику за рахунок залучених коштів, вона повинна мати відповідну ліцензію. До офіційних установ, згідно зазначеного Закону належить банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди а також компанії та інші юридичні особи, виключним видом яких є надання фінансових послуг.

Кредитні правовідносини, що виникають між банківською установою та фізичною/ юридичною особами регламентуються не лише нормами Цивільного, а і нормами Господарського кодексу України. Нормою спеціальної дії, яка регламентує порядок проведення банківськими установами банківських операцій, в тому числі кредитних, є Закон України,, Про банки та банківську діяльність", зокрема, ст. 47 цього Закону визначає конкретний перелік банківських операцій, в тому числі: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб (тобто залучення грошових коштів); розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (відповідно до ст. 49 зазначеного Закону ці операції розглядаються як кредитні) та операції з валютними цінностями. Зазначені банківські операції здійснюються банками на підставі відповідної банківської ліцензії Національного банку України, в даному випадку відповідач діє на підставі банківської ліценції № 5, виданої Національним банком України 29.12.2001 року.

Таким чином, позивач (як позичальник) повинен повернути отриману від кредитора суму в тій валюті, в якій він її отримав, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, оскільки чинне законодавство не забороняє банківським установам надавати кредити резидентам (в даному випадку юридичній особі). Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. Справи, які підвідомчі господарським судам визначено ст. 12 ГПК України, а також зазначено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 частини першої цієї статті. Реалізація цього права сторонами можлива у випадку укладення між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України „ Про третейські суди". Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Пункт 6.2 Договору невідновлювальної кредитної лінії № 750/1-033 від 17.04.2007 року містить в собі домовленість сторін щодо передачі будь-якого спору ( з приводу укладення та виконання), що може виникнути між сторонами договору на розгляд третейського суду, тобто в договорі міститься третейське застереження, яке в повному обсязі відповідає вимогам ст..12 Закону України «Про третейські суди».

Крім того, як вбачається з укладеного між сторонами договору невідновлювальної кредитної лінії № 750/1-033 від 17.04.2007р., зазначений договір не передбачає фінансового курсу для погашення кредитного зобов’язання в іноземній валюті. Згідно з зазначеним договором кредиту банк ( відповідач) не брав на себе зобов’язання продавати позивачу іноземну валюту за курсом, нижчим, ніж комерційний.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача безпідставними та відмовляє в їх задоволенні.

Згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,82, 84,85 ГПК України – суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Перспектива» ( 40000, м.Суми, пров.Дачний,9а, код 23821277) - відмовити.

СУДДЯ                                                                                В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні за згодою представників сторін, оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення віддрукований та підписаний 02.03.2010р..

З оригіналом згідно

Помічник судді Л.М.Сорока

Суддя