Рішення № 82622966, 20.06.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/970/19

2/0203/692/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачем останній зобов?язався виїхати з квартири та знятись з реєстрації. Однак, не зважаючи на те, що з січня 2015 року ОСОБА_2 не проживає у зазначеній квартирі, відповідач знятись з реєстрації у добровільному порядку не бажає. За вказаних обставин, а також посилаючись, що реєстрація відповідача перешкоджає їй вільно користуватись та розпоряджатись квартирою, позивачка просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування № АДРЕСА_1 .

Представник позивачки у поданій до суду заяві просив розглядати справу без його участі, позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач на неодноразові виклики до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав та будь-яких заяв та клопотань по суті справи не надавав.

В зв`язку з цим, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ч.1 ст.280 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши надані позивачкою до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 23 червня 2009 року, актовий запис №277.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2009 року є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно наданої на запит суду довідки про місце реєстрації відповідача, ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі.

Згідно актів обстеження квартири від 24.08.2018 року, 24.11.2018 року та 24.02.2019 року з підписами мешканців квартир будинку АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, його особисті речі у квартирі відсутні.

У відповідності до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщення нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

А відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст.405 ЦК України встановлено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як встановлено судом, позивачка на підставі договору купівлі-продажу квартири є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира набута позивачкою у власність після розірвання шлюбу з відповідачем, а тому не є спільною сумісною власністю сторін. Будь-яких договорів щодо порядку користування вказаною квартирою між сторонами не укладалось.

23.06.2009 року шлюб між сторонами розірвано та на теперішній час відповідач не є членом сім`ї позивачки, з січня 2015 року в квартирі не проживає, однак знятись з реєстрації в добровільному порядку відмовляється, чим чиніть їй перешкоди у вільному користуванні та володінні квартирою.

За вказаних вище фактичних обставин та наведених положень законодавства, враховуючи добровільне залишення відповідачем місця проживання в № АДРЕСА_1 в січні 2015 році та не проживання в останній з вказаного часу та по теперішній час, тобто чотири роки, суд приходить до висновку про наявність передбачених ч.2 ст.405 ЦК України підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням та про обґрунтованість, доведеність і необхідність задоволення відповідних позовних вимог.

Разом з тим, в задоволенні позовних вимог про зняття відповідача з реєстрації в квартирі суд вважає за необхідне відмовити, як заявлених передчасно, оскільки матеріали справи не містять даних щодо порушення або не визнання прав позивачки та наявності спору з іншими особами в цій частині, враховуючи, що визнання судом відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщення, в силу закону, а саме ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є підставою для подальшого зняття відповідача з реєстрації.

У відповідності до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150,156 ЖК України, ст.ст.16,319,321,383,391,405 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-80,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур, про визнання особи такою, що втратила право користу-вання житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом зняття з реєстрації - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20 червня 2019 року.

Суддя С.Ю.Казак