Рішення № 82622686, 06.06.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4127/18

2/212/411/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря: Курбакової Ю.О.,

представника позивача адвоката : Родрігес Н.А.,

представника відповідача: Литвиненко С.В., Маламуж С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я,-

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») 100 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він працював на підприємстві відповідача: з 20.06.1980 до 13.04.1982 року – на дільниці № 3 шахти «Гвардійська» рудоуправління імені Рози Люксембург виробничого об`єднання «Кривбасруда», правонаступником яких є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», підземним бурильником шпуров 5-го розряду з повним робочим днем в підземних умовах. 17 грудня 1981 року отримав трудове каліцтво внаслідок ушкодження здоров`я у вигляді рогівки-склеральне проникаючого поранення, гіфема, травматична катаракта, внутрішньо очні сторонні тіла в обох очах.

Витягом із акту огляду у ЛТЕК серії ДИП-К-82 № 010942 від 13.04.1988 позивачу встановлено 100% втрати працездатності, безстроково.

Дане трудове каліцтво було отримано позивачем в результаті нещасного випадку, якому зокрема передувало незадовільний контроль зі сторони змінного та дільничного нагляду за оглядом забоїв після проведення в них вибухів.

Комісією створеною на підприємстві РУ ім. Рози Люксембург п/в «Кривбасруда», було проведено розслідування, про що був складений відповідний акт про нещасний випадок № 50 від 22 грудня 1981 року де зазначено, що нещасний випадок стався при наступних обставинах: буріння шпуров в забої без попередньої ліквідації отказов, що призвело до вибуху, в результаті потрапляння бура в стакан з залишками ВМ; незадовільний контроль з боку сторони змінного та дільничного нагляду за оглядом забоїв після проведення в них вибухів; низька виробнича та технологічна дисципліна при проведенні прохідних робіт.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, Позивач втратив своє здоров`я, а саме: зір, він не має змоги вести звичне життя, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Позивач не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу ПАТ «КЗРК» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ « КЗРК» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Родрігес Н.А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування зазначені в позові. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «КЗРК» Литвиненко С.В. в судовому засіданні, просила відмовити в задоволенні позовних вимог. По – перше, оскільки ПАТ «Кривбасзалізрудком», не є правонаступником РУ Рози Люксембург ВО «Кривбасруда», позовна заява позивача не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, до заяви подано письмові докази, копії яких засвідчені неналежним чином. Також, позивач в цілому невірно застосовує норми матеріального права, зокрема, відсутнє обґрунтування позовних вимог зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження посилається на норми ст.440 та ст.455 Цивільного кодексу УССР, а також на норми ЗУ « Про охорону праці» який був прийнятий 14.10.1992 року та набув чинності з 24.11.1992 року, тобто після отримання позивачем трудового каліцтва у 1981 році, втрати стійкої працездатності безстроково. Статтею 455 Цивільного кодексу УССР не було передбачено відшкодування моральної шкоди, а вказана норма передбачала лише право на відшкодування заробітку, який був втрачений внаслідок втрати або зменшення. Повні обґрунтування своїх заперечень надано відповідачем в письмовому виді та долучені до матеріалів справи.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріли справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві на дільниці № 3 шахти «Гвардійська» РУ імені Рози Люксембург виробничого об`єднання «Кривбасруда», з 20.06.1980 – 13.04.1982 року - підземним бурильником шпуров 5-го розряду з повним робочим днем в підземних умовах

17.12.1981 ОСОБА_2 в результаті нещасного випадку на виробництві, отримав трудове каліцтво внаслідок ушкодження здоров`я у вигляді рогіки-склеральне проникаюче поранення, гіфема, травматична катаракта, внутрішньоочні сторонні тіла в обох очах.

Комісією створеною на підприємстві ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», було проведено розслідування, про що був складений відповідний акт про нещасний випадок № 50 від 22 грудня 1981 року де зазначено, що нещасний випадок стався за наступних обставин: буріння шпуров в забої без попередньої ліквідації отказов, що призвело до вибуху, в результаті потрапляння бура в стакан з залишками ВМ; незадовільний контроль з боку сторони змінного та дільничного нагляду за оглядом забоїв після проведення в них вибухів; низька виробнича та технологічна дисципліна при проведенні прохідних робіт.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Спори щодо відшкодування моральної шкоди повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення, відповідно до якого спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105 повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Витягом із акту огляду у ЛТЕК серії ДИП-К-82 № 010942 від 13.04.1988 позивачу встановлено 100% втрати працездатності, безстроково.

Тобто право на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення медико-соціальною експертною комісією первинної стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 13 квітня 1988 року, а тому зазначені правовідносини виникли в період дії Цивільного кодексу, в редакції 1963 року, яка, станом на листопад 1990 року, не передбачала права на відшкодування моральної шкоди.

Стаття 237-1 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відповідно до Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» від 24.12.1999 року набрала чинності з 24.12.1999 року. До набрання чинності зазначеної норми правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995 року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34)., тобто також після спричинення позивачу шкоди.

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року.

Закон України «Про охорону праці» введено в дію з 1992 року.

Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робочим та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затверджених Постановою Радою Міністрів СРСР №690 від 03.07.1984 року, які були чинні станом на листопада 1990 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Таким чином, нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в який склалися правовідносини між сторонами, в тому числі і ст. 237-1 КЗпП України, застосовані до спірних відносин бути не можуть, а відтак не можуть бути і задоволені на їх підставі і позовні вимоги.

Події, що стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1988 році, та не потягнули за собою виникнення у ОСОБА_1 цивільного права на відшкодування моральної школи, оскільки законодавство, що було чинним на момент настання нещасного випадку та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, були відсутні акти цивільного законодавства, які б регулювали сферу даних правовідносини, у зв`язку із цим вимоги останнього про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 2 п.3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови у позові покладається на позивача. Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрати, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я - відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення буде виготовлено 11 червня 2019 року.

Суддя: Ю. В. Козлов