Рішення № 82619443, 25.06.2019, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/49/19 Справа № 734/4187/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2019 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді Соловей В.В.,

при секретареві Бардаченко Т.М.,

із участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Табачної В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , третіх осіб - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни про визнання недійсними договорів дарування частки у праві власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки,

у с т а н о в и в:

із позовною заявою про визнання недійсними договорів дарування частки у праві власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки у суд звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , третіх осіб - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни. Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що є власником 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами і земельної ділянки, площею 0.1 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером НОМЕР_1 , що знаходяться в АДРЕСА_1 . Із нею у будинку проживають її дочка ОСОБА_5 і малолітній онук ОСОБА_6 Співвласником житлового будинку і земельної ділянки була відповідач ОСОБА_3 , яка володіла 1/3 часткою. У березні 2017 року ОСОБА_3 заселила до спільного будинку ОСОБА_4 та членів її родини. При цьому, між позивачем та відповідачем до цього часу розглядаються у судах різних інстанцій спори щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Згідно договорів дарування № 4000 і № 3998, посвідченими 24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., ОСОБА_3 подарувала належну їй частку житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_4 . У березні 2017 року співвласник вказаної частки майна ОСОБА_3 незаконно заселила до спільного будинку сім`ю Горбунової. За рішенням від 17 січня 2018 року Козелецького районного суду Чернігівської області зобов`язано ОСОБА_3 усунути завдані перешкоди шляхом звільнення від сторонніх осіб вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і земельної ділянки, виселено ОСОБА_4 із членами її сім`ї. Вказані договори дарування, із урахуванням приписів ст.ст. 203, 215 і 233 ЦК України грубо порушують її права як співвласника майна, приховують дійсні наміри їх учасників. Отже, відповідно до ст.ст. 216 і 236 ЦК України вказані договори дарування необхідно визнати недійсними. Всупереч вимог ст.ст. 203, 228, 526 і 527 ЦК України, з метою ухилення від виконання зобов`язань перед нею та відповідальності за допущені порушення таких зобов`язань, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 свою частку у праві власності на вказане нерухоме майно. Такий дар ОСОБА_3 вчинила для того, щоб приховати, що за відчуження цього майна фактично отримала від ОСОБА_4 кошти, намагається уникнути виконання вимог ст. 362 ЦК України. Відповідачем порушені права та інтереси малолітнього ОСОБА_7 , який зареєстрований і проживає у будинку в АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 ставить позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування частки у праві власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , що знаходяться в АДРЕСА_1 , укладеними між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчені 24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровими номерами 3998 і 4000.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала. Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала. Представник відповідачів ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала. Треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Литвин А.С., які належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

При судовому розгляді справи встановлені такі факти і відповідні цивільно-правові відносини:

ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 08 серпня 1991 року нотаріально, придбала 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 ;

згідно договору дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями, посвідченого 03 серпня 2011 року приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Ткаченко Н.В., ОСОБА_9 безоплатно передав ОСОБА_1 у власність 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 жовтня 2012 року державним нотаріусом Остерської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 була власником 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

за рішенням від 06 квітня 2018 року Козелецького районного суду Чернігівської області, що набрало законної сили (залишене без змін за постановою від 16 липня 2018 року Апеляційного суду Чернігівської області (цивільна справа № 734/1050/17)), визначено, що ОСОБА_3 на праві власності належить 1/3 частка земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0.1 га, розташованої в АДРЕСА_1 , що перебувала у спільній сумісній приватній власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ;

за рішенням від 17 січня 2018 року Козелецького районного суду Чернігівської області, що набрало законної сили (залишеним без змін за постановою від 29 травня 2018 року Апеляційного суду Чернігівської області (цивільна справа № 734/3183/17), зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у володінні та користуванні ОСОБА_1 домоволодінням та земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом звільнення сторонніх осіб – ОСОБА_4 та членів її сім`ї. Виселено з домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 із членами її сім`ї без надання іншого житлового приміщення;

за ухвалою від 08 жовтня 2018 року Козелецького районного суду Чернігівської області (цивільна справа № 734/2855/17) провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні – на 1/3 частину житлового будинку з надвірними господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та визнання права власності закрите у зв`язку із відсутністю предмету спору. За постановою від 15 листопада 2018 року Чернігівського апеляційного суду вище вказана ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції;

за розпорядженням № 565 від 28 серпня 2018 року голови Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області наданий дозвіл ОСОБА_3 на дарування 1/3 частки житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , де зареєстрована і проживає малолітня дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 Інтереси дитини не будуть порушені;

згідно договору дарування 1/3 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, посвідченого 24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим № 3998, ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 безоплатно 1/3 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

згідно договору дарування 1/3 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, посвідченого 24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим № 4000, ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 безоплатно 1/3 частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 0.1 га, розташованої в АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 ;

згідно відомостей із державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 жовтня 2018 року власниками на праві спільної часткової власності житлового будинку (загальною площею 198.8 кв.м, житловою площею 108.7 кв.м) та надвірних будівель і споруд у АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0.1 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за цією ж адресою, є ОСОБА_1 (власник 2/3 часток) і ОСОБА_4 (власник 1/3 частки).

Правовими нормами ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договорів разом із рівністю учасників цивільних відносин та іншими принципами належить до загальних засад цивільного законодавства України, закріплених у ст. 3 ЦК України. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору має складатися вільно, без жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі. Зміст принципу свободи договору полягає в свободі особи вільно вступати в договірні відносини, самостійно обирати контрагента, самостійно визначати структуру й вид договірного зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Згідно зі ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вислухавши позиції позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_8 , дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , третіх осіб - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни про визнання недійсними договорів дарування частки у праві власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки не підлягає задоволенню.

При укладенні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договору дарування 1/3 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок та договору 1/3 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , посвідчених 24 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., вимоги закону про нотаріальне посвідчення договорів сторонами дотримані. Волевиявлення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на укладення цих договорів були вільними та відповідали їх внутрішній волі. Зміст вказаних договорів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Пред`являючи позовну вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: 1)факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2)спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3)настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Враховуючи, що згідно із ч. 1 ст. 202 і ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування, а також з`ясування питання про те, чи не укладений цей правочин із метою приховати інший, та який саме.

Для підтвердження факту укладання між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу позивачем ОСОБА_1 і представником позивача ОСОБА_2 не надані належні, достовірні та допустимі докази оплати відповідачем ОСОБА_4 , яка є обдарованою за оспорюваними договорами дарування 1/3 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок та 1/3 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що 24 вересня 2018 року посвідчені нотаріально, відповідачеві ОСОБА_10 , яка є дарувальником, певної грошової суми за отримане нерухоме майно. Не доведено, що сторони спірних двох договорів умисно оформили договір дарування з метою приховати договір купівлі-продажу, і такий зовнішній вияв правочину став наслідком навмисних дій його учасників, їх змови з метою одержання певної користі усіма або принаймні одним із них. Посилання на те, що оспорювані договори дарування спрямовані на позбавлення першочергового права позивача ОСОБА_1 на придбання частки у спільній частковій власності (1/3 частки житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами і 1/3 частки земельної ділянки у АДРЕСА_1 ) не підтверджене доказами і ґрунтується на припущеннях. До спірних правовідносин відсутні підстави застосувати положення ст. 235 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 235, 321, 328, 627, 638, 655, 717 і 718 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 і 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , третіх осіб - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни про визнання недійсними договорів дарування частки у праві власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки залишити без задоволення.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя