Рішення № 82619076, 29.05.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2186/19

Провадження № 2/761/3673/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Шлапаковій А.О.,

за участю представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача:

-нараховану, але не виплачену заробітну плату за липень 2016 року в розмірі 1970,72 грн.; за березень 2017 року в сумі 3 327,95 грн.; за квітень 2017 року в сумі 2 193,07 грн.; за травень 2017 року в сумі 761,24 грн.;

-нараховану, але не виплачену заборгованість з оплати щорічної відпустки за лютий 2017 року в сумі 1 700,00 грн.;

-нараховану, але не виплачену грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, а саме за 4 дні - 767,24 грн.

-компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 1 800,11 грн.;

-середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.05.2017 року по 08.01.2019 року в сумі 95 199,50 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що позивач з 31.08.2012 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця». У 2014 році відбулась втрата владою України контролю над частиною території Донецької та Луганської областей, проте відповідач здійснював свою діяльність та сплачував заробітну плату. 10.05.2017 року позивача було звільнено за угодою сторін.

Як зазначає позивач, з нею в день звільнення не було проведено остаточний розрахунок при звільненні, зокрема не виплачено заробітну плату за липень 2016 року, березень - травень 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку.

Як зазначає позивач, відповідач є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Також позивач зазначає, що в зв`язку з несвоєчасно виплаченою заробітною платою їй має бути нараховано компенсацію на підставі положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 1 800,11 грн.

А крім того, оскільки при звільненні з вини відповідача не було здійснено остаточний розрахунок при звільненні на підставі діючого законодавства за період з 11.05.2017 року по 08.01.2019 року має бути нарахований середній заробіток, який становить 95 199,50 грн.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити крім вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 767,24 грн. так як зазначена сума включена в нарахування за травень 2017 року.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. 19.02.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якій представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції відповідач фактично був позбавлений можливості забезпечувати виконання своїх зобов`язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. Відповідачем була припинена виробнича діяльність на неконтрольованій території в зв`язку з втратою контролю над майном. Табелі обліку робочого часу у відповідача відсутні, так як велись на непідконтрольній території, а тому відсутні підстави для нарахування заробітної плати та середнього заробітку. Позивач погодилась працювати на тимчасово не підконтрольній території України. В зв`язку із зазначеним відсутня вина відповідача щодо невиплати заробітної плати, та відсутні підстави для нарахування середнього заробітку у зв`язку з невиплатою заробітної плати. Висновком Торгово-промислової палати від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливило виконання ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, зокрема передбачених статтями 115, 116 КЗпП України і є підставою для звільнення від відповідальності. Також представник зазначає, що надані позивачем докази є неналежними так як не підписані посадовими особами відповідача та не скріплені печатками.

А тому у відповідності до положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши представників позивача та враховуючи відзив представника відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України визначає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 47 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Стаття 94 КЗпП України та стаття 1 Закону України «Про оплату праці» визначають, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Стаття 115 КЗпП України визначає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Стаття 83 КЗпП України та стаття 24 Закону України «Про відпустки» передбачають, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Як встановлено в судовому засіданні, з 31.08.2012 року ОСОБА_1 працювала в Інформаційно-обчислювальному центрі Державного підприємства «Донецька залізниця» на посаді електромеханіка з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин, потім на посаді електромеханіка з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин, пізніше переведена на посаду інженера - електронника.

В серпні 2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізоване шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а Інформаційно-обчислювальний центр Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

10.05.2017 року ОСОБА_1 була звільнена з посади за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України.

Як вбачається з розрахунків заробітної плати:

за липень 2016 рок ОСОБА_1 нараховано до виплати - 1970,72 грн.

в березні 2017 року нараховано до виплати 3 327,95 грн.

за квітень нараховано до виплати 2 193,07 грн.

за травень 2017 року нараховано до виплати 761,24 грн. з них нарахованих компенсації за невикористані дні відпустки - 767,24 грн. (представник позивача в судовому засіданні пояснив, оскільки позивачем зазначена сума порахована двічі, тому вони підтримують лише стягнення нарахованої суми, що становить 761,24 грн.)

Крім того з розрахунку заробітної плати вбачається, що в лютому 2017 року на картковий рахунок позивача мало бути перераховано 1 700,00 грн.

Як зазначили представники позивача та не спростував відповідач в судовому засіданні, заробітна плата позивачу сплачувалась на картковий рахунок.

Проте з виписки по банківській картці за період з 01.01.2016 року по 19.11.2018 року вбачається, що зазначені суми не були зараховані на рахунок позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не надав суду доказів виплати нарахованої заробітної плати.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідач не має табелів обліку робочого часу позивача та позбавлений можливості здійснити нарахування та виплату заробітної плати, а докази які надала сторона позивача вони вважають неналежними так як відсутні підписи посадових осіб та печатки.

Щодо пояснень представника відповідача варто зазначити, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Представник відповідача не надав суду доказів, що відповідач позбавлений можливості надати табелі обліку робочого часу та здійснити розрахунок при звільненні.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 , з серпня 2016 року їй заробітну плату нараховувала та виплачувала регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40150216).

Проте на даний час зазначена філія не є юридичною особою та відповідно не може бути відповідачем у справі, а тому суд вважає належним відповідачем АТ «Українська залізниця», що не заперечується відповідачем у відзиві.

А тому оскільки відповідач не надав суду доказів що позивачу була виплачена нарахована заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 9 952,98 грн.

Стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Крім того, стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Крім того, згідно зі статтями 3 та 4 Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так як в судовому засіданні встановлено, що відповідач не сплатив у строки, визначені діючим законодавством заробітну плату позивачу, суд вбачає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно наданого позивачем розрахунку, що становить 1 800,11 грн.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що у зв`язку із тим, що територія на якій працювала позивач та знаходиться підприємство є тимчасово окупованою, відповідачу не передані документи щодо роботи позивача, тому відповідач вважає, що в даному випадку відсутня їх вина у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачу.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати № №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року, який наданий відповідачем, встановлено, що унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачених законодавством України про працю, а саме: статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а саме: актами тероризму на території міста Донецьк.

У відповідності до положень Закону України «Про торгово-промислові палати» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини. Наданий науково-правовий висновок не є тим, документом, який у відповідності до положень Закону підтверджує наявність форс-мажорних обставин, проте суд вважає що в даному випадку відсутня вина відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати та непроведенні розрахунку при звільненні, так як частина території Донецької області є тимчасово окупованою, а тому суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку відсутні.

Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 9 952 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривни 98 копійок; компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати в сумі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 11 копійок.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2019 року

Суддя: Н.Г.Притула