Рішення № 82617934, 21.05.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11169/18

пр. № 2/759/1552/19

21 травня 2019 року м.Київ

Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.,

при секретарі Шелудько В.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Стретович М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовною заявою ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Прокуратури м.Києва (03150, м.Київ, вул.Предславинська, буд.45/9), Головного управління МВС України в м.Києві (01025, м.Київ, вул.Володимирська, буд.15), Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути за рахунок державного бюджету України на його користь 576 000,00 грн. моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.

На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що 30 вересня 2014 р. старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві майором міліції Мартинюком О.Б. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо вимагання позивачем, неправомірної вимоги в сумі 500 доларів США.

06.10.2014 р. відносно нього було проведено негласну слідчу дію у формі імітування обстановки злочину. Постанову про проведення контролю за вчиненим злочину від 06.10.2014 р. суд визнав недопустимим доказом.

06.10.2014 р. було зупинено і проведено огляд автомобіля «Ауді А-6», державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням. Під час огляду автомобіля позивач був у статусі підозрюваного, повідомлення про підозру було оголошено 14.10.14р. Протокол огляду місця події від 06.10.2014 р. в суді був визнаний недопустимим доказом.

06.10.2014 р. був доставлений у слідче управління ГУ МВС України в м. Києві.

Унаслідок цих незаконних дій, позивач зазнав великих моральних страждань, внаслідок чого значно погіршився стан його здоров`я і 07.10.2014 року по швидкій допомозі потрапив у лікарню з високим артеріальним тиском (190/100 мм рт.ст.).

У стаціонарі на лікуванні позивач знаходився з 07.10.2014 р. по 15.00 год. 16.10.2014 р. Окрім високого тиску, через нервовий зрив у нього виявили дифузний зоб II ступеню, тиреотоксикоз, загострились хронічні захворювання: подагра, хр. подагричний артрит, поліартрит з переважним ураженням суглобів стопи, колінних суглобів, з наявністю периферичних тонусів в ділянці вушних раковин.

Не зважаючи на такий важкій стан здоров`я, 14.10.2014 р. у лікарні йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 12014100000001257.

17 жовтня 2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/30626/14-к до позивачу було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що на день розгляду клопотання становило 24 360,00 грн. Квитанцією від 20.10.2014 р. №92 сплачено заставу в повному обсязі, що підтверджується Довідкою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2014 р. № 38381/14-Вих.

17 жовтня 2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761 /30630/14-к позивач був відсторонений від займаної посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Усі ці події призвели до того, що 23.10.2014 р. позивач знову потрапив до лікарні з нервовим зривом.

Вироком Святошинського районного суду м.Києва від 04 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 року № 1 Ікп/796/197/2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ колегії суддів судової палати з кримінальних справ від 11 квітня 2017 року № 5-6445км16, позивач був виправданий у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, скасований запобіжний захід та повернуто заставу 24 360,00 грн.

Таким чином, позивач, вважає, що йому неправомірно було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та неправомірно пред`явлено обвинувачення за частиною першою статті 368 КК України. Своїми незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) держава України в особі органу дізнання і досудового слідства (ГУМВС України в м. Києві, прокуратури м. Києва) і суду (Шевченківський районний суд м. Києва) завдала йому значної моральної (немайнової) шкоди внаслідок незаконного відсторонення від посади, незаконного застосування запобіжного заходу у виді застави, незаконних слідчих дій.

Крім того, на підставі ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під час перебування під слідством і судом позивач зазначає, що його стан здоров`я був близьким до критичного. Існувала реальна загроза життю через набуті хвороби та загострення хронічних хвороб через нервовий тиск на мене та нервовий зрив.

Під обвинуваченням (слідством) і судом він перебував фактично з 30 вересня 2014 року по 11 квітня 2017 року. Що стосується "інших негативних наслідків", то найбільш непоправним серед них слід назвати страх, незахищеність.

З метою оцінки розміру компенсації спричинених позивачеві страждань, він вернувся до Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень. Згідно Висновку соціально-психологічного дослідження № 01-11-17 зазначено, що ОСОБА_3 завдана моральна шкода внаслідок перебування під слідством з 06.10.2014 р. по 11.04.2017 р. Практика правозастосування подібних правовідносин Верховним/Вищим спеціалізованим судом України відносно середньо унормованої особистості без проведення спеціальних досліджень свідчить про розумність і справедливість стягнення моральної шкоди на користь «середньостатистичної особистості», психологічні особливості і акцентування якої не досліджувались, яка була визнана судом невинуватою в інкримінованому злочині з урахуванням тривалого досудового слідства і перебування кілька місяців під вартою - в межах 240 м.з.п. Психіка піддослідної особи має особливості, які об`єктивно посилюють відчуття моральної шкоди внаслідок даних психотравмуючих подій у порівнянні з середньо унормованою особистістю.Розмір компенсації, яка рекомендується для застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням нетривалого перебування під вартою, але при наявності індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, які збільшують обсяг її моральних страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становитиме сума: 180 м.з.п., що в грошовому еквіваленті становить 180 м.з.п. х 3200 грн. = 576 000,00 грн.

Результати проведення соціально-психологічного дослідження дають підстави констатувати, що всі означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно- наслідковому звязку з даною подією та призвели до: порушення моїх нормальних життєвих звязків; порушення нормального (звичного) плину буття; порушення емоційної та вольової сфери і вимагали від мене додаткових зусиль для організації свого життя. Тому експертним шляхом було визначено, що орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої мені моральної шкоди складатиме матеріальний еквівалент 180 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, позивач вважаю, що визначений у Висновку соніально- исихологічного дослідження № 01-11-17 розмір моральної шкоди 576 000,00 грн., спричинений позивачу незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, слідчими діями, пред`явленням обвинувачення є розумним і справедливим.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 24.07.2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.110-111).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та просив його задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор м.Києва позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Посилається на ті обставини, що позивачем не наведено доказів, які б підтверджували необхідність відшкодування йому моральної шкоди у сумі саме 576 000,00 грн. та не зазначено, з яких розрахунків він при цьому виходив. Зазначив, що у силу ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. За вимогами п. 3розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-УІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Також позивач указує, що під час перебування під слідством і судом існувала реальна загроза його життю через набуті хвороби та загострення хронічних хвороб, у підтвердження чого надає копії виписок №№ 4752, 6536 із мединної карти. Подані позивачем до суду копії зазначених медичних документів не підтверджують настання у позивача моральної шкоди в результаті незаконних дій рганів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури і суду, а тому не можуть бути належними, достовірними та достатніми доказами, які б могли встановити наявність у позивача моральних страждань або інших негативних наслідків морального характеру.Яких-небудь других доказів на підтвердження заподіяння позивачу моральних страждань та інших втрат немайнового характеру (приниження честі, гідності, престижу і ділової репутації, звільнення з роботи «під тиском» та ін.) позивачем не надано. При обґрунтуванні розміру моральної шкоди (576000,00 грн.) ОСОБА_3 ходить із висновку соціально-психологічного дослідження № 01-11-17 від 01.11.2017р., складеного спеціалістом соціальної психології Спілки фахівців міологічних та психологічних досліджень. Так, згідно цього висновку розмір компенсації, яка рекомендується для стосування суду як розумна та справедлива з урахуванням нетривалого перебування особи під варто, але при наявності індивідуальних психічних соливостей піддослідної особи, які збільшують обсяг її моральних страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю, в сукупності її соціального вчення, моральних цінностей та судової практики, становитиме сума: 180 м.з.п.(мінімальних заробітних плат), що в грошовому еквіваленті становить 180 м.з.п. х 3200 грн = 576000 грн. При прийнятті судового рішення, слід врахувати, що наведені у висновку соціально-психологічного дослідження № 01-11-17 від 01.11.2017 розрахунки грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, завдану позивачу, є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань з урахуванням індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики. Висновки за результатами соціально- психологічного дослідження носять ймовірний характер, тому при вирішенні питання про визначення розміру компенсації моральної шкоди мають перевірятися у сукупності з іншими доказами у справі. Водночас, як зазначалось вище, позивачем не надано інших доказів, на підставі яких суд міг би визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди, при цьому лише висновок соціально-психологічного дослідження не може бути належним і достатнім доказом у розумінні ст.ст. 77, 80 ЦПК України, який надає право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 576000,00 грн. за рахунок держави. ОСОБА_3 14.10.2014 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, що підтверджується -вданою ним копією відповідного повідомлення. Тобто, початком строку перебування позивача під слідством і судом слід вважати 14.10.2014. Тому кінцем перебігу строку перебування позивача під слідством і судом слід вважати 14.06.2016.

Таким чином, загальний строк перебування позивача під слідством та судом становить 20 місяців. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 723 гривні. З огляду на те, що ОСОБА_3 перебував під слідством і судом повних 20 місяців, ураховуючи ступінь та тривалість його моральних страждань, розмір відшкодування на користь позивача моральної шкоди за вказаний період може становити 74 460, 00 грн. (20 місяців х 3 723 грн.), однак у позові просить відмовити.

У судовому засіданні представник Головного управління МВС України в м.Києві Кухаревська Н.О. у задоволенні позову просить відмовити з підстав, відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховному Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» можливість відшкодування моральної шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону, на підставі якого суд вирішує справу. Отже, згідно з чинним законодавством України, особа може вимагати відшкодування завданої їй моральної шкоди, якщо таке її право передбачено нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини. Спірні правовідносини в даному випадку - це дії в межах кримінального провадження, а порядок кримінального провадження на території України, відповідно до статті 1 Кримінального процесуального кодексу України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом проводиться виходячи з розміру середньої місячної заробітної плати за кожний місяць. Відтак розмір моральної шкоди в сумі 576 000 грн. є негобгрунтований оскільки позивач перебував під кримінальним переслідуванням з 30.09.2014 року по 04.08.2015 року і оскільки на той час мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2014 року становив 1218 грн. передбачений Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік», тому розмір відшкодування шкоди не може бути більший ніж 15 834 грн. (13 місяців * 1218 грн.).

Представник відповідача Державної казначейської служби України Олешко О.М. у судове засідання не зявився просив відмовити у його задоволенні. Також вказував, що позовні вимоги в частині щодо відшкодування шкоди не підлягають задоволенню, оскільки при визначені розміру відшкодування необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, а позивач визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 576 000,00 грн не вказує якою методикою користувався при визначені суми шкоди, наданий лише висновок не є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Виходячи з положень ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 Цивільного кодексу України.

За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Судом встановлено, що 30 вересня 2014 р. старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві майором міліції Мартинюком О.Б. до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо вимагання позивачем, неправомірної вимоги в сумі 500 доларів США (а.с.10).

06.10.2014 р. відносно нього було проведено негласну слідчу дію у формі імітування обстановки злочину. Постанову про проведення контролю за вчиненим злочину від 06.10.2014 р. суд визнав недопустимим доказом.

06.10.2014 р. було зупинено і проведено огляд автомобіля «Ауді А-6», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача. Під час огляду автомобіля позивач був у статусі підозрюваного, повідомлення про підозру було оголошено 14.10.14р. Протокол огляду місця події від 06.10.2014 р. в суді був визнаний недопустимим доказом (а.с.11-14).

07.10.2014 року по швидкій допомозі потрапив у лікарню з високим артеріальним тиском (190/100 мм рт.ст.). У стаціонарі на лікуванні позивач знаходився з 07.10.2014 р. по 15.00 год. 16.10.2014 р. Окрім високого тиску, через нервовий зрив у нього виявили дифузний зоб II ступеню, тиреотоксикоз, загострились хронічні захворювання: подагра, хр. подагричний артрит, поліартрит з переважним ураженням суглобів стопи, колінних суглобів, з наявністю периферичних тонусів в ділянці вушних раковин. (а.с.57-60).

14.10.2014 р. у лікарні позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 12014100000001257 (а.с.11-15).

17 жовтня 2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/30626/14-к до позивачу було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що на день розгляду клопотання становило 24 360,00 грн. Квитанцією від 20.10.2014 р. №92 сплачено заставу в повному обсязі, що підтверджується Довідкою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2014 р. № 38381/14-Вих.(а.с.22-26).

17 жовтня 2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761 /30630/14-к позивач був відсторонений від займаної посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.27-29).

Вироком Святошинського районного суду м.Києва від 04 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 року № 1 Ікп/796/197/2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ колегії суддів судової палати з кримінальних справ від 11 квітня 2017 року № 5-6445км16, позивач був виправданий у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, скасований запобіжний захід та повернуто заставу 24 360,00 грн.(а.с.30-56).

Крім того, на підставі ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під час перебування під слідством і судом позивач зазначає, що його стан здоров`я був близьким до критичного. Існувала реальна загроза життю через набуті хвороби та загострення хронічних хвороб через нервовий тиск на мене та нервовий зрив.

Під обвинуваченням (слідством) і судом він перебував фактично з 30 вересня 2014 року по 11 квітня 2017 року. Що стосується "інших негативних наслідків", то найбільш непоправним серед них слід назвати страх, незахищеність.

З метою оцінки розміру компенсації спричинених позивачеві страждань, він вернувся до Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень. Згідно Висновку соціально-психологічного дослідження № 01-11-17 зазначено, що ОСОБА_3 завдана моральна шкода внаслідок перебування під слідством з 06.10.2014 р. по 11.04.2017 р. Практика правозастосування подібних правовідносин Верховним/Вищим спеціалізованим судом України відносно середньо унормованої особистості без проведення спеціальних досліджень свідчить про розумність і справедливість стягнення моральної шкоди на користь «середньостатистичної особистості», психологічні особливості і акцентування якої не досліджувались, яка була визнана судом невинуватою в інкримінованому злочині з урахуванням тривалого досудового слідства і перебування кілька місяців під вартою - в межах 240 м.з.п. Психіка піддослідної особи має особливості, які об`єктивно посилюють відчуття моральної шкоди внаслідок даних психотравмуючих подій у порівнянні з середньо унормованою особистістю.Розмір компенсації, яка рекомендується для застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням нетривалого перебування під вартою, але при наявності індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, які збільшують обсяг її моральних страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становитиме сума: 180 м.з.п., що в грошовому еквіваленті становить 180 м.з.п. х 3200 грн. = 576 000,00 грн.(а.с.61-74).

Результати проведення соціально-психологічного дослідження дають підстави констатувати, що всі означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно- наслідковому звязку з даною подією та призвели до: порушення моїх нормальних життєвих звязків; порушення нормального (звичного) плину буття; порушення емоційної та вольової сфери і вимагали від мене додаткових зусиль для організації свого життя. Тому експертним шляхом було визначено, що орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої мені моральної шкоди складатиме матеріальний еквівалент 180 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.

За частиною 3 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Розмір компенсації, яка рекомендується для застосування суду як розумна та справедлива з урахуванням нетривалого перебування під вартою, але при наявності індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи, які збільшують обсяг її моральних страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю, в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становитиме згідно висновку наданого суду позивачем, а саме сума: 180 м.з.п., що в грошовому еквіваленті становить 180 м.з.п. х 3200 грн. = 576 000,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди » №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що на правовідносини, що виниклі між сторонами розповсюджується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди.

Так, суд приймає доводи позивача, щодо наявності моральної шкоди з огляду на те, що за 20 місяці знаходження під слідством він зазнавав душевних страждань, погіршив стан здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. За вимогами п. 3розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-УІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 4 173,00 гривень. Позивач перебував під слідством і судом з 14.10.2014 року по 14.06.2016 року, тобто 20 місяці. Наведені обставини є підставою для проведення відповідних розрахунків з урахуванням тих негативних наслідків, які настали в результаті незаконних дій правоохоронних органів. З урахуванням вимог Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний розмір заробітної плати 01.01.2019 року застосовується у розмірі 4 173,00 гривень. Таким чином, сума стягнення має бути 83 460,00 грн. (за кожний місяць перебування під слідством і судом - 4 173,00 грн. х 20 місяці = 83 460,00 грн.).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її незаконного збагачення.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 56, 62 Конституції України, , 15, 16, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-3, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України, від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Прокуратури м.Києва (03150, м.Київ, вул.Предславинська, буд.45/9), Головного управління МВС України в м.Києві (01025, м.Київ, вул.Володимирська, буд.15), Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 ) у якості відшкодування моральної шкоди 83 460,00 грн.

У задоволенні вимог у іншому розмірі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Миколаєць