Ухвала суду № 826161, 26.06.2007, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2007 року справа № 22-а-1007/07

зал судового засідання № 3 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Ляшенка Д.В.

Сіваченка І.В.

при секретарі судового засіданняГрішаєвій Л.П.за участю представників: від позивача:Татаренко О.Ю. за дов. від 21.06.2007р.від відповідача:не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Лисичанського комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора № 4”

м. Лисичанськна постанову господарського суду Луганської областівід 2 березня 2007 року (у повному обсязі складена 6 березня 2007 року) по адміністративній справі№ 9/87ад (суддя А.Г. Ворожцов)за позовомДержавної податкової інспекції у

м. Лисичанську

до

Лисичанського комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора № 4”

м. Лисичанськ

про

стягнення заборгованості перед бюджетом у сумі 328791 грн. 27 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою від 2 березня 2007 року господарський суд Луганської області задовольнив позовні вимоги Державної податкової інспекції у Лисичанську та стягнув з відповідача суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 328791 грн. 27 коп. шляхом звернення стягнення на активи (арк. справи 118).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Не заперечуючи проти наявності податкового боргу відповідач доводить те, що він як підприємство засноване на комунальній власності має право користуватися майном, але не розпоряджатися ним, внаслідок чого відповідачем у даній справі повинна бути Лисичанська міська рада або її виконавчі органи. Саме виконавчим комітетом Лисичанської міської ради затверджено відповідний перелік майна підприємства, що належать до комунальної власності, яке не входить до складу цілісних майнових комплексів підприємств, і подано до Державної податкової адміністрації для врахування під час проведення операцій з активами, які перебувають у податковій заставі для реалізації його в рахунок погашення податкового боргу.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та під час судового засідання доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, посилаючись на наявність податкового боргу позивача, застосування всіх заходів щодо його стягнення, право звернення з позовами про стягнення заборгованості перед бюджетом за рахунок майна, і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Лисичанське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 4» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 20187779, що посвідчується довідкою № 73 від 25 квітня 2007 року, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Лисичанську. Як платник податку на додану вартість має податковий борг станом на 28 лютого 2007 року, який не погашений на момент розгляду даної справи, що підтверджується актом звірки розрахунків (арк. справи 114) та фактом узгодження податкових зобовязань (арк. справи 16, 29-105).

Відповідно до пункту 4.2 Статуту підприємства майно підприємства є комунальною власністю Лисичанської міської ради і закріплюється за підприємством на правах повного господарського відання.

Право комунальної власності, у тому числі на рухоме та нерухоме майно, відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, належить територіальним громадам міст. Відповідно до частини 5 зазначеної статті органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Колегія суддів зазначає, що виходячи із наведених норм, відповідач правомірно отримав майно у повне господарське відання. Наведене, виходячи із правил статті 136 Господарського кодексу України, спростовує доводи скаржника (відповідача у справі), що ним майно отримано виключно в користування, оскільки право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань, у тому числі юридичних осіб, відповідно до його преамбули є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181-ІІІ).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вищенаведеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Активи платника податків відповідно до пункту 1.7 статті 1 даного Закону кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Зазначене доводить, що правовий режим активів підприємства, а саме правомочності щодо повного господарського відання, дозволяють здійснити стягнення податкового боргу за рахунок його активів.

Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств здійснюється відповідно до статті 11 Закону України № 2181-ІІІ, пункт 11.1 якої передбачає здійснення заходів податковим органом щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. Колегія суддів зазначає, що зазначена норма стосується виконання рішення, а саме процедури стягнення, тоді як предметом даного позову є виключно стягнення суми податкового боргу.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лисичанського комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора № 4” на постанову господарського суду Луганської області від 2 березня 2007 року у справі № 9/87ад залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Луганської області від 2 березня 2007 року у справі № 9/87ад за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську до Лисичанського комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора № 4” залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 26 червня 2007 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Д.В. Ляшенко

І.В. Сіваченко

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова