Рішення № 8261378, 02.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02.03.2010 справа № 5020-4/001 За позовом           Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив №24”

(вул. Генерала Острякова, 11-А, кв. 6, м. Севастополь, 99007)

до                     Приватного підприємства “Інформаційні технології Севастополя”

(пр-т Генерала Острякова, 72, м. Севастополь, 99007)

(пр. Ген. Острякова, 11А, кв. 64, м. Севастополь, 99007)

про стягнення заборгованості та звільнення приміщення,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників сторін:

Позивач (Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 24") - Варламова О.С., голова, витяг з протоколу № 1 від 01.11.2008;

Відповідач (Приватне підприємство "Інформаційні технології Севастополя") –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив №24” звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства “Інформаційні технології Севастополя” про стягнення заборгованості та звільнення приміщення.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди від 01.03.2009 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати та експлуатаційних витрат, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 6614,16 грн., з яких: заборгованість за орендною платою за період з 01.08.2009 по 15.12.2009 складає 5320,00 грн., а сума експлуатаційних витрат – 1294,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.01.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 02.02.2010.

У порядку статті 77 Господарського кодексу України розгляд справи відкладався у судових засіданнях 02.02.2010 на 16.02.2010, 16.02.2010 на 02.03.2010 через нез’явлення представника відповідача.

У судове засідання 02.03.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце його проведення повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить підпис представника ПП “Інформаційні технології Севастополя” на повідомленні про вручення поштового відправлення, отриманого ним 21.02.2010 (арк.с. 66), про причини неявки суд не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.03.2010 представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог стосовно майнових вимог на суму 2128,00 грн. –плату за фактичне користування об’єктом оренди за січень та лютий 2010 року, таким чином просіть стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 8742,16 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги з урахуванням збільшення розміру боргу, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

01.03.2009 між обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив №24” (Орендодавець) та приватним підприємством “Інформаційні технології Севастополя” (Орендар) укладений договір №1 оренди частини нежитлових приміщень (далі - Договір) (а.с.10-13).

Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар отримує у тимчасове користування частину нежитлових приміщень житлового будинку, які розташовані на технічному поверсі, за адресою: 99007, м. Севастополь, пр. Ген.Острякова, 11-А, загальною площею 62,58 кв.м, для розміщення офісу.

Факт передачі орендованих приміщень підтверджується актом приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 01.03.2009 (а.с. 14).

Строк договору встановлений сторонами до 01.03.2010 (п. 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору розмір орендної плати складає 1063,86 грн.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, Орендар, зокрема, зобов’язаний своєчасно здійснювати орендні платежі, нести витрати по експлуатації орендує мого об’єкта.

Відповідно до пункту 5.2 Договору орендна плата сплачується у безготівковому порядку у гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця до 20 числа кожного місяця в обсязі 100% від суми Договору, підставою для оплати є рахунок орендодавця та акт приймання наданих послуг, який оформлюється орендодавцем наприкінці кожного місяця та підписується представниками обох сторін.

Згідно із розділом 8 Договору протягом 10 днів з моменту закінчення договору оренди об’єкт оренди повинен бути повернутий Орендарем та прийнятий орендодавцем, про що складається акт приймання-передачі об’єкта оренди. Об’єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання передачі.

Відповідно до пункту 11.2 Договору, сторони при виконанні його умов не керуються нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

У виконання умов договору позивачем виставлялись рахунки б/н від 10.08.2009 на суму 385,98 грн. (експлуатаційні витрати за серпень 2009 року), б/н від 10.08.2009 на суму 1064,00 грн. (орендна плата за серпень 2009 року), №09 від 20.09.2009 на суму 1462,02 грн. (орендна плата за вересень 2009 року та експлуатаційні витрати), №80 від 20.10.2009 –1344,79 грн. (орендна плата за жовтень 2010 року та експлуатаційні витрати), №11 від 20.11.2009 на суму 1293,37 грн. (орендна плата за листопад 2010 року та експлуатаційні витрати), №б/н від 03.12.2009 на суму 1064,00 грн. (орендна плата за грудень 2009 року) (арк.с. 15-17) та направлялись акти здавання-приймання наданих послуг за вересень-грудень 2009 року (арк.с. 18-22).

Однак відповідач не підписав акти здавання-приймання наданих послуг та не уплатив суму боргу за рахунками позивача.

20.11.2009 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому зазначив, що сума боргу за орендною платою ПП “Інформаційні технології Севастополя” склала 6466,15 грн., та у зв’язку з несплатою протягом тривалого часу орендної плати просив звільнити об’єкт оренди в строк до 30.11.2009, шляхом укладення акту приймання-передачі.

Невиконання зобов`язання з оплати орендних платежів протягом тривалого часу та звільнення об’єкту оренди і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення суми боргу та звільнення орендованого майна.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини, що виникли у зв’язку з виконанням договору оренди, які за своєю правовою природою є господарськими зобов’язаннями, до яких застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальні положення про зобов’язання.

Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частинами 1, 3 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач свої зобов’язання щодо своєчасного та повного внесення плати за користування орендованим майном виконував неналежним чином, у зв’язку зі чим у нього утворився борг за орендною платою та експлуатаційними витратами за період с серпня по грудень 2009 року у розмірі 6614,16 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми боргу за орендною платою та експлуатаційними витратам у розмірі 6614,16 грн. за період з серпня 2009 року по грудень 2009 року обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також відшкодування збитків.

Статтею 782 Цивільного Кодексу України унормовано право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як встановлено судом, остання оплата за орендоване приміщення ПП “Інформаційні технології міста Севастополя” була здійснена за липень 2009 року.

З серпня 2009 року відповідач не сплачував орендну плату за користування об’єктом оренди.

Позивач листом від 20.11.2009 повідомив орендаря про припинення дії договору від 01.03.2009 з підстав, передбачених статтею 782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати та просив в строк до 30.11.2009 звільнити орендоване приміщення та передати його за актом приймання-передачі об’єкту оренди.

В разі здійснення права, передбаченого статтею 782 Цивільного кодексу України, наймодавець не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розірвання договору найму.

Згідно з пунктом 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на день розгляду справи орендоване майно позивачу не повернув, правові підстави для подальшого користування майном у відповідача відсутні, тому суд приходить до висновку, що відповідач продовжує володіти орендованим майном безпідставно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення майна або правомірності користування орендованим майном суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо повернення об’єкту оренди, переданого відповідно до умов договору оренди частини нежитлових приміщень від 01.03.2009 у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Безпідставне користування зазначеним майном у січні та лютому 2010 року, спричинило збитки позивачеві у вигляді неотриманого доходу від використання об’єкта оренди.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 2128,00 грн. –плату за фактичне користування об’єктом оренди за січень та лютий 2010 року (1064 грн. за січень 2010 року та 1064 грн. за лютий 2010 року) підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Аналогічно, згідно з частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частини 1 статті 623 ЦК України).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із наступними змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Суд вважає, що в даному випадку є склад господарського правопорушення, а між протиправними діями відповідача та шкодою –безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Так, якщо б відповідач своєчасно виконав свій обов’язок і повернув об’єкт оренди орендодавцеві негайно (протягом 10 днів) після припинення договору оренди, останній би мав можливість укласти договір оренди стосовно спірного об’єкта з іншою особою. І саме ця особа сплачувала би позивачеві орендну плату.

За викладених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (у вигляді неотриманого доходу –упущеної вигоди) за січень та лютий 2010 року у сумі 2128,00 грн., виходячи з розміру орендної плати за місяць -1063,86 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Приватне підприємство “Інформаційні технології Севастополя” (пр-т Генерала Острякова, 11А, кв. 64, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 35060587) звільнити нерухоме майно – частину нежитлових приміщень житлового будинку, які розташовані на технічному поверсі, за адресою: 99007, м. Севастополь, пр. Ген.Острякова, 11-А, загальною площею 62,58 кв.м, шляхом передачі цього майна Обслуговуючому кооперативу “Житлово-будівельний кооператив №24” (вул. Генерала Острякова, 11-А, кв. 6, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 35060587).

3.          Стягнути з Приватного підприємства “Інформаційні технології Севастополя” (пр-т Генерала Острякова, 11А, кв. 64, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 35060587) на користь Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив №24” (вул. Генерала Острякова, 11-А, кв. 6, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 35060587) 8742,16 грн (вісім тисяч сімсот сорок дві грн., 16 коп.), з яких: 6614,16 грн. –заборгованість за орендною платою та експлуатаційними витратами, 2128,00 грн. –сума боргу за фактичне користування об’єктом оренди.

                              Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Приватного підприємства “Інформаційні технології Севастополя” (пр-т Генерала Острякова, 11А, кв. 64, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 35060587) на користь Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив №24” (вул. Генерала Острякова, 11-А, кв. 6, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 35060587) витрати по сплаті державного мита у розмірі 187,00 грн. (сто вісімдесят сім грн. 00 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 09.03.2010.